Справа № 560/4838/21
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
02 лютого 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
в квітні 2021 року Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року позов задоволено частково, а саме:
- стягнуто на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба з ОСОБА_1 100403 (сто тисяч чотириста три) грн. 36 коп. витрат, пов'язаних з його утриманням у Харківському національному університеті Повітряних сил ім. Івана Кожедуба;
- в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошове забезпечення, виплачене особі, з якою розірвано (припинено) контракт, не підлягає відшкодуванню навчальному закладу. З цього приводу позивач зазначає те, що відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, відшкодуванню підлягають усі фактичні витрати пов'язані, у тому числі, з грошовим забезпеченням курсантів. Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на положення Цивільного кодексу України, так як спірні відносини врегульовані спеціальним законодавством.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 31.07.2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Згідно пункту 1 Контракту відповідач зобов'язувався, зокрема, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до витягу з наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 17.03.2021 року №59 солдата ОСОБА_1 , курсанта 241/4 навчальної групи 4-го курсу (набору 2017 року) інженерно-авіаційного факультету університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом), відповідно до підпункту 3.2 та 3.9 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року №490, відраховано від подальшого навчання, у зв'язку з розірванням контракту через невиконання освітньої програми та відповідно до пункту 36 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 18 березня 2021 року.
Цим же наказом ОСОБА_1 з 18.03.2021 виключений зі списків змінного складу університету та знятий з усіх видів забезпечення, а також зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в сумі 610429 грн. 61 коп. за період навчання в університеті.
Відповідно до загального розрахунку №207 від 25.03.2021 витрати, пов'язані з утриманням відповідача в університеті складаються з витрат на виплату грошового забезпечення - 510026,25 грн, продовольчого забезпечення - 64753,19 грн, речового забезпечення - 4808,68 грн, медичного забезпечення - 13527,02 грн, перевезення до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку - 0,00 грн, оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 17314,47 грн.
В добровільному порядку вказані витрати відповідач не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції визнав обов'язок відповідача відшкодувати витрати по його утриманню в закладі освіти, у зв'язку з достроковим розірванням контракту на навчання. В той же час, суд встановив те, що до розрахунку таких витрат позивачем включено виплачене відповідачу грошове забезпечення у розмірі 510026,25 грн. З цього приводу суд вказав на те, що грошове забезпечення військовослужбовця не визначено законом таким, що включається у витрати, пов'язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. Також, суд першої інстанції, пославшись на положення ст.1215 ЦК України, зазначив те, що заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, не підлягають поверненню, якщо їх виплата проведена фізичною особою або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з ії боку і недобросовісності з боку набувача. З цих підстав, суд відмовив позивачу у стягненні з відповідача суми грошового забезпечення у розмірі 510026,25 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовані Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Згідно п.23 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), контракт про навчання набирає чинності з дня призначення особи на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Контракт про навчання припиняється (розривається), а курсант відраховується з вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти:
- за рішенням керівника вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти за наявності підстав, передбачених підпунктами "б", "г", "д", "е", "є", "з" та "і" пункту 1, підпунктами "б", "г", "д", "е", "є", "ж" та "з" пункту 2, підпунктами "б" та "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- з ініціативи курсанта за наявності підстав, передбачених підпунктами "б", "ґ", "ж" пункту 1, підпунктами "б" та "ґ" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п.36 Положення № 1153/2008).
Пунктом 227 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі припинення (розірвання) контракту про навчання у випадках, передбачених пунктом 36 цього Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби, за винятком тих курсантів чоловічої статі, які не вислужили встановленого строку строкової військової служби або були прийняті на навчання під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за контрактом (крім випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
У свою чергу, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009.
У відповідності із п.2.15 Інструкції №170 контракт про проходження служби (навчання) припиняється (розривається), а курсанти, які навчаються, відраховуються наказами по особовому складу зі списків змінного складу військових навчальних закладів за підставами та у порядку, визначеними пунктом 36 Положення.
У разі невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення військового навчального закладу контракт про проходження військової служби (навчання) припиняється (розривається) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Отже, дострокове розірвання контракту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, що мало місце у спірному випадку, є підставою для відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі.
Пунктами 3-4 "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.
У вказаному наказі зазначено, що витратами на грошове забезпечення, у тому числі, є отримання курсантом щомісячного грошового забезпечення за весь період навчання.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), входить до складу витрат, пов'язаних з утриманням особи у навчальному закладі, які підлягають відшкодуванню у випадках, зокрема, дострокового розірвання контракту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.
Суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в сумі 610429 грн. 61 коп., а саме витрат на виплату грошового забезпечення - 510026,25 грн, продовольчого забезпечення - 64753,19 грн, речового забезпечення - 4808,68 грн, медичного забезпечення - 13527,02 грн, перевезення до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку - 0,00 грн, оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 17314,47 грн.
Таким чином, оскільки отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання включено до витрат, пов'язаних з утриманням особи у навчальному закладі та підлягає відшкодуванню у випадках, зокрема, дострокового розірвання контракту у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в цій частині заявлених вимог.
До того ж, ОСОБА_1 , підписавши відповідний Контракт, узяв на себе певні зобов'язання, зокрема щодо відшкодування Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, суд першої інстанції послався на положення цивільного законодавства та відповідну правову позицію Верховного Суду щодо застосування положень цивільного законодавства, натомість, спірні правовідносини, які є предметом розгляду у цій справі, врегульовані спеціальним законодавством, яке визначає умови проходження військової служби. У свою чергу, норми цивільного (іншого) законодавства, за загальним правилом, можуть бути застосовані до правовідносин у випадку, якщо такі правовідносини не врегульовані спеціальним законодавством.
Слід також зазначити, що Верховний Суд, за подібними обставинами справи, 16.10.2020 ухвалив постанову у справі № 1.380.2019.002683, адміністративне провадження № К/9901/9138/20, за позовом Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного до особи про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Так, у цій постанові, суд касаційної інстанції, застосовуючи матеріальну норму ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вказав, що особа зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного, оскільки така особа не закінчила навчання в академії та подала рапорт про виключення у зв'язку із небажання продовжувати навчання.
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, в даному випадку судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба задовольнити повністю.
Стягнути на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з ОСОБА_1 610429 грн. 61 коп. витрат, пов'язаних з його утриманням у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.