Справа № 620/4942/22 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.
01 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 28.06.2022 № 334 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 28.06.2022;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , суму грошового забезпечення у розмірі 13942,01 грн (середньомісячне грошове забезпечення на момент звільнення) за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2022 року по дату ухвалення рішення суду;
- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та виплати на його користь суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням процедури застосування дисциплінарного стягнення до позивача, що полягає в не ознайомленні його з висновками дисциплінарної комісії та повторного проведення службового розслідування щодо одного і того ж факту. Наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 13.06.2022 № 489 не містить посилання на певний пункт та частини статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також в ньому не конкретизовано порушення, що призвело до притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення. Крім того, позивач наголошує на тому, що жодного дисциплінарного правопорушення не вчиняв.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.02.2023.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу на посаді інспектора-чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
Згідно з наказами ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 425 та № 212о/с, позивача відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування (а.с. 31, 32).
Враховуючи Доповідну записку від 13.05.2022 начальника відділу правового забезпечення О. Роєнка (а.с. 120-122), на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 13.05.2022 № 595 (а.с. 28-29), комісією проведено службове розслідування, за результатом якого 11.06.2022 затверджено Висновок (а.с. 38-59).
З огляду на рапорт голови дисциплінарної комісії від 24.05.2022 (а.с. 123), ГУНП в Чернігівській області 27.05.2022 прийнято наказ № 651 (а.с. 27), згідно з яким, строк проведення службового розслідування, яке призначено наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595, продовжено на 15 календарних днів.
У Висновку службового розслідування від 11.06.2022, з-поміж іншого, зазначено таке.
11.06.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області затверджено Висновок службового розслідування, відповідно до якого, аналізуючи пояснення та беручи до уваги розпорядчі документи ГУНП в Чернігівській області, дисциплінарною комісією встановлено, що працівники поліції, серед яких ОСОБА_1 , після введення на території України режиму воєнного стану перебував у м. Чернігів, попередньо будучи евакуйованим з м. Городня за вказівкою керівництва, де, з метою оборони та відсічі збройній агресії РФ, здійснювали заходи визначені поліцейським Законом України «Про Національну поліцію», але 14.03.2022 самовільно залишили територію міста Чернігів (зокрема, ОСОБА_1 ) у напрямку міста Городня, яке на той час перебувало в окупації військовими РФ, про що повідомили свого керівника під час безпосередньої зустрічі.
На підставі висновків службового розслідування 13.06.2022, відповідачем прийнято наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 489, згідно з яким за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, в частині самоусунення від виконання своїх службових обов'язків як поліцейських від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенню 14.03.2022 території дислокації особового складу ВПД № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, а саме м. Чернігів та виїзд на територію м. Городня, яка у той час була окупована військами Російської Федерації наказано інспектора-чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (а.с. 26).
28.06.2022 ГУНП прийнято наказ № 334о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 29.06.2022 (а.с. 22).
Вважаючи наказ відповідача протиправними, а звільнення - незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, позаяк:
- суд розглядав справу у письмовому провадженні та без наявності у справі всіх матеріалів службового розслідування;
- судом не перевірено, що відповідачем не було встановлено в діях позивача складу дисциплінарного проступку та не враховано сумлінного ставлення поліцейського до служби;
- позивач не покидав службу, а навпаки, виконував додаткові повноваження поліції в умовах воєнного стану;
- жодним наказом чи організаційно-розпорядчим актом не було приписано, що позивач, як поліцейський, має виконувати обов'язки виключно за якоюсь адресою певного населеного пункту;
- при проведенні службового рослідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем було грубо порушено встановлену процедуру.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до норм ст. 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За змістом ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до приписів пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
При цьому, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону № 580-VIII).
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно норм частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до положень частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції в своєму рішенні, цілком чітко та правильно окреслив, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов'язується із захистом Держави, її громадян.
Так, за вимогами ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Так, частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Під час розгляду данного спору в суді першої інстанції було досліджено, що із наданих позивачем під час проведення службового розслідування пояснень вбачається, що у період з 24.02.2022 по 13.03.2022, він знаходився на території міста Чернігів. При цьому, заступав на блокпост, що знаходився в АДРЕСА_1 . Також, ніс службу в складі автопатруля по забезпеченню публічної безпеки та громадського порядку на території м. Чернігів під час активних бойових дій.
14.03.2022 позивач покинув територію м. Чернігів, направившись до м. Городня.
Вказане підтверджується поясненнями безпосереднього керівника позивача - начальника ВПД № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_2 , а також інспектора РПП ВПД № 1 (Городня) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області капітан поліції ОСОБА_3 та поліцейського РПП ВПД № 1 (Городня) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області сержанта поліції ОСОБА_4 .
Дослідивши зміст пояснень начальника ВПД № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 (а.с. 36-37) та начальника ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Грушуна І.О. (а.с. 125-127), вбачається, що на нараді, яка відбулась 13.03.2022 в підвальному приміщенні ГУНП, зокрема, ОСОБА_2 закликав присутніх, серед яких був і позивач, залишитися в м. Чернігів та повідомив про те, що підрозділ буде заступати у 3-4 автопатрулі по місту з відповідними графіками патрулювання. Також, ОСОБА_2 зазначено, що 14.03.2022 близько обіду він побачив, як з їх групи почали виходити абоненти. Приїхавши на вул. Жабинського, побачив ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 , які збирали речі і виходили на вулицю, на що ОСОБА_2 наказав останнім здати зброю, та хтось ще здав посвідчення та жетони, після цього останні виїхали в напрямку Городні.
Тож, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає сумнівними твердження сторонни позивача щодо того, що ним територію дислокації підрозділу (м. Чернігів) самовільно, без будь-якого погодження з керівництвом, залишено не було, а також те, що безпосереднім керівником, начальником відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Городня) Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 позивачу було надано дозвіл покинути територію м. Чернігів з метою евакуації сім'ї з м. Городня, з урахуванням того, що позивач, як поліцейський, мав бути обізнаним про дії особового складу під час воєєного стану в Україні, так і мав знати про необхідність отримання у встановленому порядку дозволу від керівництва для залишення місце несення служби.
За результатом проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що працівники поліції, серед яких ОСОБА_1 , після введення на території України режиму воєнного стану перебував у м. Чернігів, попередньо будучи евакуйованим з м. Городня за вказівкою керівництва, де з метою оборони та відсічі збройній агресії РФ, здійснювали заходи визначені поліцейським Законом України «Про Національну поліцію», але 14.03.2022 самовільно залишили територію міста Чернігів (зокрема, ОСОБА_1 ) у напрямку міста Городня, яке на той час перебувало в окупації військовими РФ, про що повідомили свого керівника по факту від'їзду або ж за допомогою телефонного зв'язку.
Таким чином, за результатом проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, у частині самоусунення від виконання своїх службових обов'язків як поліцейських від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенню 14 березня 2022 року території дислокації особового складу ВПД № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, а саме м. Чернігів та виїзд на територію м. Городня, яка у той час була окупована військами Російської Федерації, інспектор-черговий ВПД № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області капітан поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 36).
Тобто, як правильно наголосив суд першої інстанції, з огляду на обставини, які встановлені службовим розслідуванням, комісією було зроблено висновок про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, що виразився, тобто був встановлений факт недотримання з боку позивача вимог законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», особовий склад Головного управління Національної поліції в Чернігівській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Статтею 24 Закону № 580, установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Беручи до уваги наведені приписи законодавства, а також те, що поліцейські у разі оголошення воєного стану та збройної агресії проти України, мають стати на її захист, при цьому,
всі поліцейські з 24.02.2022, зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.
Проте, як встановлено судом під час розгляду данного спору, позивач покинув місце дислокації підрозділу, де служив або інших визначених місць для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам в період, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, як в позові так і письмових поясненнях, наданих ним під час службового розслідування та вирушив до міста, яке перебувало під окупацією.
Отже, встановлено факт відсутності позивача на робочому місці (службі) в робочий час, у період воєнного стану в Державі, а відтак, висновок відповідача про відсутність його на службі без поважних причин, є обґрунтованим, а оскаржуваний наказ правомірними.
Відтак, невихід позивача на службу (місто Чернігів), тобто до місця несення служби, на переконання колегії суддів, дійсно, свідчить про безвідповідальне ставлення останнього до долі тих осіб, які залишались на території міста Чернігова та які опинились у безпорадному стані, потребуючи надання допомоги після обстрілів, переміщення в укриття до та під час бомбардувань території Чернігова, супроводу поранених, надання гуманітарної допомоги тощо. Отже, хоча рішення позивача про виїзд до місця перебування сім'ї було прийняте ним саме у зв'язку з військовою збройною агресією РФ проти України, зазначене, на переконання колегії суддів, не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, де служив позивач, при цьому, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту, передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580, встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З огляду на події, які мали місце у період починаючи з 24.02.2022, оцінюючи обставини, викладені у Висновку службового розслідування, зміст документів, наявних в матеріалах службового розслідування та вказані вище правові норми, суд першої інстанції правильно виснував, що в діях позивача наявні ознаки вчинення порушення, як службової дисципліни, так і Присяги поліцейського, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту. Дисциплінарний проступок позивача виявився у скоєнні ним вчинку, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України, у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчинення дій несумісних з вимогами, що пред'являються до особи, яка перебуває на службі в поліції в частині дотримання службової дисципліни.
Таким чином, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 13.06.2022 № 489 та «По особовому складу» (про звільнення) від 28.06.2022 № 334о/с в частині, що стосується ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. А отже, вказані накази скасуванню не підлягають.
Тож, колегія суддів вважає правильним висновок службового розслідування, який був сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому колегія суддів підтримує висновок суду першої інсатнції про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, є співмірним до вчиненого проступку. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Чернігівській області, а тому, позов задоволенню не підлягає.
Водночас, матеріали справи свідчать, що позивач до начальника ГУНП в Чернігівській області з рапортом на надання дозволу про звільнення від виконання службових обов'язків поліцейського та надання дозволу на виїзд з м. Чернігів не звертався, а інші посилання позивача в цій частині не є підтвердженням отримання у встановленому для поліцейського порядку дозволу, по друге, не спростовує визначених законодавством про воєнний стан в України обов'язків для поліцейського по несенню служби.
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права в частині розгляду справи в письмовому провадженні та недослідженні всіх матеріалів службового розслідування, на переконання колегії суддів, не є обґрунтованими, позаяк, не пояснює яким саме чином вказане змінює суть спірних правовідносин та який вплив має на доказове значення у справі.
Також, посилання позивача на те, що жодним наказом чи організаційно-розпорядчим актом не було приписано, що позивач, як поліцейський, має виконувати обов'язки виключно за якоюсь адресою певного населеного пункту та про те, що при проведенні службового рослідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем було грубо порушено встановлену процедуру, на переконання колегії суддів, є формальним намаганням вдатись до переоцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення даного спору, та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції за наслідком розгляду даного спору по суті. Крім того, апелянтом так і не було в апеляційній скарзі належних та обґрунтованих пояснень щодо самої суті вчиненого дисциплінарного правопорушення, як то залишення місця служби без отримання дозволу керівництва у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, тим більше до місця, яке перебувало під окупацією країни-агресора.
Позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та не підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко