Справа № 640/13770/20
02 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кардаша В'ячеслава Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року, суддя Огурцов О.П., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії з урахуванням тільки заробітної плати за період з 01.01.1989 по 28.02.1994 та зобов'язати відповідача вчинити такі дії, починаючи з 04.03.2020.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2020 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2022 позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва представник ОСОБА_1 - Кардаш В'ячеслав Анатолійович подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Залухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
04.03.2020 ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, у якій просить розрахувати коефіцієнт заробітку для пенсії з урахуванням тільки заробітної плати до 01.07.2000, а саме з 01.01.1989 по 28.02.1994 відповідно до довідки про заробітну плату № 434.
Листом (номер та дату встановити неможливо через погану якість копії) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що підстави для розрахунку пенсії лише із заробітної плати до 01.07.2000 відсутні.
Надаючи оцінку правовідноси нам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
З матеріалів пенсійної справи убачається, що при обчисленні пенсії позивача була враховано заробітна плата за весь період страхового стажу з 01 липня 2000 року.
Окрім того, при призначенні пенсії також враховано заробітна плата за 01.01.1989 по 28.02.1994.
Отже, при призначенні пенсії відповідачем в силу приписів частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було також враховано період з 01.01.1989 по 28.02.1994 як будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року за вибором пенсіонера.
Водночас, позивач вважає, що подання пенсіонером відомостей про заробітну плату за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року виключають врахування при обчисленні заробітної плати періоду з 01 липня 2000 року.
Такі доводи позивача є безпідставними, про що вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки законодавець у частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" імперативно встановив, що за будь-яких умов для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
При цьому єдиний виняток із зазначеного правила встановлюється у наступному реченні частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яке передбачає допустимість, за бажанням пенсіонера, врахувати також будь-які 60 місяців страхового стажу до 30 червня 2000 року.
У зазначеному реченні присутній прислівник «також», який тлумачиться як «одночасно», «разом із тим», що означає, що разом із заробітною платою після 01 липня 2000 року може бути враховано заробітна плата за будь-які 60 місяців до 01 липня 2000 року, але це аж ніяк не означає, що пенсіонер має право обирати, що при обчисленні пенсії буде враховано період або до 01 липня 2000 року, або після 01 липня 2000 року.
Як зазначив позивач, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати має обраховуватись виключно з урахуванням періоду з 01.01.1989 по 28.02.1994.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсійний орган обчислив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, врахувавши при цьому як період з 01.01.1989 по 28.02.1994, так і весь період роботи позивача починаючи з 01.07.2000.
Таким чином, оскільки період з 01.07.2000 є основним при розрахунку пенсії та має застосовуватись за будь-яких умов, а період з 01.01.1989 по 28.02.1994 може додаватись факультативно до основного періоду за бажанням пенсіонера.
Також колегія суддів звертає увагу, що коефіцієнт заробітної плати є співвідношенням між зарплатою, яку особа фактично отримує в певний місяць, з якої сплачено страхові внески, до середньої зарплати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за цей місяць, і безпосередньо залежить від величини отримуваної особою, в даному випадку позивача. Зазначений коефіцієнт визначається щомісячно.
Обчислені щомісячні коефіцієнти заробітку підсумовуються та шляхом ділення одержавної суми на уількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати, визначається середній коефіцієнт.
Отже, за змістом ст. 40 Закону обчислені щомісячні коефіцієнти заробітку підсумовуються та шляхом ділення одержавної суми на кількість місяців страхового стаж, за які розраховано коефіцієнти зарплати, визначається середній коефіцієнт зарплати особи. Коефіцієнт зарплати (доходу) особи не є постійною величиною, а є величиною, яка змінюється при кожному перерахунку пенсії та зменшується або збільшується в залежності від ряду чинників.
Таким чином, відповідач здійснив правильний розрахунок індивідуального коефіцієнту заробітної плати позивача, а тому відсутні підстави для визнання його дій протиправними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кардаша В'ячеслава Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Степанюк А.Г.