Справа № 640/32077/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
01 лютого 2023 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2021: № 0748150701, № 0748170701, № 0748160701.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення від 08.10.2021 № 0748150701; податкове повідомлення-рішення від 08.10.2021 № 0748170701; податкове повідомлення-рішення від 08.10.2021 № 0748160701.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову.
Доводи апелянта аналогічні тим, які викладені у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані зокрема тим, що рішення відповідача в межах спірних правовідносин прийнято з дотриманням вимог закону. Крім того, зауважено, що в наданих товариством з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» документах (договори, акти здачі-прийому робіт) по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не відображено детальних відомостей щодо змісту і обсягу господарських операцій, вчинених виконавцем, відповідні документи не забезпечують розкриття змісту та обсягу господарських послуг та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з ними пов'язаних.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, з 19.08.2021 по 10.09.2021 (з продовженням терміну проведення перевірки) була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 - 30.06.2021, валютного - за період з 01.01.2017 - 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 18.08.2021 - 30.06.2021 та іншого законодавства за відповідний період.
За наслідками перевірки відповідачем складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» від 17.09.2021 № 70199/Ж5/26-15-07-01-06/39954243 (надалі - Акт перевірки).
Вказаним Актом перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 132 498 грн., в тому числі по періодам: за 2019 рік на суму 35 535 грн., за 2020 рік на суму 94 847 грн., 1 півріччя 2021 року на суму 2 116 гривень;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 144 871 грн, в т.ч. за квітень 2020 року по періодам: листопад 2019 у сумі 20 434,00 грн, грудень 2019 у сумі 19 050,00 грн, серпень 2020 у сумі 90 678,00 грн, грудень 2020 у сумі 14 709,00 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2021 року у сумі 9 019,00 грн.
На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом 08.10.2021 були складені, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» № 0748150701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 141 382, 00 грн, з яких: 132 498,00 грн за податковим зобов'язанням та 8 884,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- форми «В4» № 0748170701, яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 9 019,00 грн.;
- форми «Р» № 0748160701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну сум 181 090,00 грн, з яких: 144 871,00 грн за податковим зобов'язанням та 36 219,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи первинні документи, якими врегульовані відносини між позивачем і його контрагентами, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочинів в результаті їх виконання, а також відсутність доказів безтоварності операцій підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Об'єктом оподаткування, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абз. 1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).
У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, дійсно, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Разом з тим, стверджуючи про неправомірність отримання платником податків податкової вигоди, зокрема щодо віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, контролюючий орган має встановити й довести, що відомості, які містяться в наданих платником податків документах неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Встановлення такої інформації може поставити під сумнів здійснення відповідних операцій, але висновок про нездійснення господарських операцій має ґрунтуватись на аналізі всіх первинних документів та змісту господарських операцій.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства України ґрунтуються на господарських правовідносинах позивача з його контрагентами, а саме з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 ..
В обґрунтування своєї позиції щодо порушень позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, службові особи поклали в основу відсутність в актах наданих послуг деталізації окремих послуг, значень які б характеризували обсяг фізично вчинених дій та відсутність с кладу понесених витрат.
Отже, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» (Замовник) було укладено договір з ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) № ТП-07112019 про надання транспортних послуг від 07.11.2019, предметом якого є надання Виконавцем транспортних послуг, у строкове, платне користування будівельні машини та механізми під керуванням водія Виконавця.
Також, з матеріалів справи судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» та ФОП ОСОБА_2 (Підрядник) уклали договір № 2605 про виконання робіт від 26.05.2020, предметом якого є виконання Підрядником демонтажу перекриття мокрої частини камери № 5 методом алмазного різання, а саме різання залізобетонної плити, товщиною 450 мм стінорізною машиною, різання отворів під кранові стропи в з/бетонній плиті ф 120x450 мм, різання отворів з метою уникнення зарізів за периметр отвору в з/бетонній плиті ф 202х450 мм.
Вказані договори з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , як зазначає позивач, були укладені з метою виконання товариством з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» належним чином взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними з КК «Київавтодор» та ПрАТ «АК «Київводоканал» про реконструкцію каналізацій, копії яких наявні в матеріалах справи.
Так, умовами договорів, укладених з КК «Київавтодор» та ПрАТ «АК «Київводоканал» передбачено виконання позивачем власними та залученими силами, засобами та способами робіт на відповідних об'єктах.
На підтвердження виконання договорів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 позивачем надано суду копії договорів № ТП-07112019 про надання транспортних послуг від 07.11.2019 та № 2605 про виконання робіт від 26.05.2020, копії актів приймання виконаних будівельних робіт із зазначенням кількості, найменування послуг та ціни відповідно за кожну послугу, актів надання послуг із зазначенням найменування автопослуг, машин та одиниць машино годин, копії рахунків на оплату послуг за договорами, копії квитанцій про оплату послуг, виписок по рахункам з банків, копії платіжних доручень та податкових накладних, складених та зареєстрованих ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на користь позивача.
Отже, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо кожного з контрагентів, позивачем були надані до суду передбачені чинним податковим законодавством України документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що ознайомившись з наданими до матеріалів справи документами, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків службових осіб податкового органу, викладеними в акті перевірки, оскільки, з наявних в матеріалах справи договорів, актів виконаних робіт, квитанцій, платіжних доручень, рахунків, податкових накладних тощо, вбачається, що позивач здійснював операції з придбання робіт та послуг, кожна операція з придбання робіт та послуг була оформлена належними первинними документами, які були складені сторонами по факту здійснення кожної господарської операції, форма та зміст первинних документів відповідають вимогам, встановленим до первинних документів нормами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Поряд з цим, щодо кожної господарської операції контрагентами позивача, які на момент перебування у господарських відносинах з позивачем зареєстровані платником податку на додану вартість, складались податкові накладні, форма та зміст яких відповідають вимогам встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.
Вартість робіт/послуг, перелік яких наведений відповідачем у акті перевірки повністю оплачено позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, а також зазначено відповідачем в акті перевірки про відсутність кредиторської заборгованості.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з тим, що наявними матеріалами підтверджується, що позивач придбавав послуги та роботи у контрагентів, виключно з діловою метою, для використання їх у власній господарській діяльності, зокрема, з під час розгляду справи та з аналізу наявних в матеріалах справи документів вбачається, що такі роботи та послуги були придбані з метою виконання зобов'язань перед замовниками реконструкції каналізації.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.10.2021 № 0748150701; № 0748170701 та № 0748160701, діяв необґрунтовано, у зв'язку з чим згадані податкові повідомлення-рішення правомірно визнано протиправними та скасовано.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко