Справа № 620/4716/22 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
02 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від13.06.2022 №489 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції на старшого лейтенанта поліції Мороза В.В., інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області;
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 28.06.2022 №331о/с «по особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області і з 30.06.2022;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.06.2022 до дня поновлення на посаді.
Позов обґрунтовано тим, що при проведенні службового розслідування, відповідач не дотримався норм чинного законодавства, не надавши йому можливість скористатися правом на надання пояснень та додаткових доказів правомірності своїх дій. Дисциплінарне стягнення застосовано до позивача безпідставно, адже ними не було допущено дисциплінарних проступків, а оскаржувані накази прийняті необгрунтовано та з порушенням засади пропорційності. Позивач не погоджується, що був відсутній на службі без поважних причин та допустив порушення службової дисципліни.
Рішенням Чернінігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів відсутності на робочому місці надано не було, зазначене також відсутнє і в матеріалах службової перевірки.
Як вказує скаржник, він виїхав з м.Чернігова з метою евакуації своєї родини, бажав і шукав можливостей повернутися до м.Чернігова, однак такої можливості, через постійні обстріли ворожих військ, знайдено не було.
На переконання апелянта, службова перевірка носила формальний характер, неповно відображала об'єктивніцсть та містить завідомо неправдиві дані. Крім того, на його думку, при проведенні дисциплінарного провадження допущено істотні порушення закону. Зокрема, позивача не було повідомлено жодним чином про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією, що унеможливило реалізацію його прав під час дисциплінарного провадження, передбачених статтею 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
З огляду на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні не спростував того факту, що при проведенні дисциплінарного провадження відповідачем було допущено істотні порушення закону, вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було допущено порушення, з огляду на те, що у ході службового розслідування у позивача відбирались письмові пояснення, що свідчить про дотримання відповідачем норм чинного законодавства при ухваленні спірних наказів.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національній поліції в Чернігівській області на посаді інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
У березні 2022 року було призначено службове розслідування, за наслідками якого 21.03.2022 наказом №120о/с позивача було звільнено зі служби поліції за п.6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Підставою звільнення позивача зі служби слугував факт реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби згідно з наказом «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 21.03.2022 №382.
У свою чергу, 13.05.2022 начальнику ГУНП в Чернігівській області було подано доповідну записку начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Олега Роєнка з обґрунтуванням та пропозицією скасування як передчасних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських та наказів по особовому складу ГУНП в Чернігівській області, які були видані в процесі реалізації висновків службових розслідувань, проведених дисциплінарними комісіями, в тому числі накази відносно позивача.
Наказами Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.05.2022 №424 та №212о/с було скасовано попередні накази та позивача було поновлено на службі в поліції.
У той же час, 13.05.2022 з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Олега Роєнка, наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №595 за фактом відсутності на службі та невиконання службових обов'язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, вказаних у матеріалах службових розслідувань призначених наказами ГУНП від 16.03.2022 №498, від 20.03.2022 №501, від 21.03.2022 №502, від 23.03.2022 №507, від 25.03.2022 №510, від 28.03.2022 №512 та від 31.03.2022 №513, було призначено проведення службового розслідування, з одночасним відстороненням, наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №425, поновлених на службі в поліції 128 поліцейських (в тому числі відносно позивача).
11 червня 2022 року на підставі пояснень позивача було складено висновок службового розслідування за відомостями викладеними у доповідній записці начальника ВПЗ ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_2 , де зазначено наступне.
Так, опитаний в ході службового розслідування старший лейтенант поліції Мороз В.В., інспектор сектору превентивної комунікації відділу превенції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, пояснив, що його безпосереднім керівником є начальник сектору превентивної комунікації відділу превенції Чернігівського РУН ГУНП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_3 .
24 лютого 2022 року, після отримання інформації про тривогу прибув на місце несення служби, за адресою: АДРЕСА_1 . Надалі, після загального збору, близько 07-30 поїхав за адресою: АДРЕСА_2 для отримання табельної вогнепальної зброї в черговій частині, а згодом близько 12-00 поїхав до ГУНП в Чернігівській області, де в підвальному приміщенні отримав автоматичну зброю, потім повернувся за місцем несення служби, де спалював службову документацію. Пізніше, як додав опитуваний (позивач), у темну пору доби заступав на патрулювання в АДРЕСА_3 .
25 лютого 2022 року близько 13-00 надійшла інформація їхати додому. 26.02.2022 о 08-30 спільно зі своїм безпосереднім керівником та колегами зібралися біля Чернігівської ОДА, але згодом поїхав додому, так як планував евакуювати близьких родичів. Починаючи з 26.02.2022 по 04.03.2022 тримав зв'язок з кількома людьми з м. Городня та смт. Седнів, які надавали інформацію про ворожу техніку, та куди вона прямує, надалі цю інформацію передавав у відповідні органи.
05 березня 2022 року почався інтенсивний обстріл с. Павлівка, де він проживає, та обстріл сусідніх сіл, при цьому один із снарядів влучив в його подвір'я.
06 березня 2022 року позивач разом із сім'єю перебрався до бункера в м. Чернігові, а через деякий час втратив мобільний зв'язок. У подальшому, до початку квітня місяця перебував разом із сім'єю в бункері, періодично ходивши додому. Будучи вдома за декілька днів зміг зв'язатися з безпосереднім керівником, та дізнався, що його було звільнено.
У свою чергу, у наданому поясненні начальник сектору превентивної комунікації відділу превенції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області майор поліції Мозговий А.М. вказав, що 26.02.2022 о 08-30 він зібрав своїх підлеглих біля Чернігівської ОДА для організації та вирішення питань подальшої служби підрозділу, куди також прибув ОСОБА_1 , в ході чого було сплановано подальше несення служби по м. Чернігів.
Цього ж дня, трохи згодом, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що потрібно їхати евакуювати своїх рідних. Написати рапорт в той момент не було можливості, тому безпосередній керівник відпустив ОСОБА_1 без написання рапорту та зазначив йому, щоб перебував постійно на зв'язку.
У подальшому, позивач декілька разів виходив на зв'язок та повідомляв, що знаходиться в с. Павлівка за місцем мешкання та допомагає іншим правоохоронним органам в пошуках та перевірці інформації про ворога. При цьому, позивач інформував, що приїхати до м. Чернігів не може, через постійні обстріли.
Надалі, приблизно на початку березня зв'язок з ним було втрачено через відсутність мобільного зв'язку, через це сповістити його про проведення стройового огляду на 20.03.2022 також не було можливості.
У двадцятих числах березня 2022 року позивач вийшов на зв'язок і ОСОБА_3 йому повідомив, що його звільнено з поліції. Коли ОСОБА_3 дізнався, що останній знаходиться вдома в с. Павлівка, останній поїхав до нього та вилучив закріплену за ним вогнепальну зброю, яку здав до служби озброєння ГУНП області та службове посвідчення з жетоном, які передав в сектор кадрового забезпечення ЧРУП ГУНП в Чернігівській області.
При цьому, в службовому розслідуванні зазначено, що за час служби в підрозділі ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони та мав повагу в колективі.
Аналізуючи вищевказане пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що позивач, знаючи про введення на території України правового режиму воєнного стану, фактично з 26.02.2022 за місцем дислокації підрозділу не з'явився, жодних дій для виконання покладених на поліцію завдань під час дії правового режиму воєнного стану не вчинив, чим всупереч Присязі поліцейського самоусунувся від виконання своїх службових, функціональних обов'язків як поліцейського, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому жодних дій спрямованих на повернення до місця дислокації підрозділу та несення служби, не вчинив.
За результатами проведеного службового розслідування було видано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 №489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових обов'язків, недотримання вимог ст.1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції у частині самоусунення з 26.02.2022 від виконання своїх службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії праововго режиму воєнного стану в Україні, зокрема за місцем дислокації підрозділу, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенню 26.02.2022, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м.Чернігів), старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області звільнено зі служби в поліції.
На підставі даного наказу, 28.06.2022 ГУНП в Чернігівській області було видано наказ №331о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29.06.2022.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт відсутності позивача на робочому місці (службі) в робочий час, у період дії воєнного стану на території України, а відтак, висновок відповідача про відсутність позивача на службі без поважних причин, є обґрунтованим, а оскаржувані накази правомірними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні відносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIІI «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов'язки поліцейських.
Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Пунктами 1, 3-5 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягати вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень.
Згідно частини першої статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У той же час, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
Для визначення сутності службової дисципліни, обов'язків поліцейських стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення застосуванню підлягає Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком згідно із статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Серед іншого, до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
З аналізу наведених вище положень Дисциплінарного статуту вбачається, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов'язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення зі служби в поліції.
У даному випадку, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до цього виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому, згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок 893).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування стала доповідна записка начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Олега Роєнка від 13.05.2022 з обґрунтуванням та пропозицією скасування як передчасних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських та наказів по особовому складу ГУНП в Чернігівській області, які були видані в процесі реалізації висновків службових розслідувань, проведених дисциплінарними комісіями, в тому числі накази відносно позивача.
У той же час, під час проведення службового розслідування встановлено факт відсутності в період з 26.02.2022 по день звільнення на службі, невиконання службових обов'язків під час воєнного стану на території України, зокрема самовільному залишенню, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м.Чернігів), старшого лейтенанта поліції Мороза В.В., інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції ЧРУП ГУНП в Чернігівській області та запропоновано притягнути його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби (накази від 13.06.2022 №489 та від 28.06.2022 №331о/с.
Слід зазначити, що зазначений факт невиходу позивача на службу в період з 26.02.2022 по день звільнення не заперечується і самим позивачем.
У свою чергу, з метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (надалі також - Правила №1179).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
У пункті 1 розділу IV Правил №1179 передбачено, що поліцейський виконує свої службові обов'язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.
У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Згідно наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Чернігівській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
При цьому, статтею 24 Закону №580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства вбачається, що всі поліцейські з 24.02.2022 зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.
Посилання апелянта на те, що останній зі згоди свого керівника, підтримував з ним зв'язок, бажав і шукав можливостей повернутися до м.Чернігова, однак такої можливості, через постійне переміщення та обстріли ворожих військ, знайдено не було, колегія суддів оцінює критично, оскільки в подальшому жодних дій спрямованих на повернення до місця дислокації підрозділу та несення служби, не вчинив, і до місця несення служби не повертався.
Вказані обставини свідчать про те, що у період з 26.02.2022 по день звільнення під час дії правового режиму воєнного стану на території України без будь-якого погодження та отримання відповідного дозволу прямого керівника ГУНП в Чернігівській області виїхав за межі міста Чернігова, а в сукупності з інформацією, наявною в матеріалах службового розслідування щодо того, що дозволи на виїзд за межі міста йому не надавали, позивач самовільно залишив місце несення служби, тривалий час був відсутній на службі та самоусунувся від виконання обов'язків, визначених законодавством для Національної поліції України, та не здійснив заходи з протидії військової агресії.
При цьому, позивач рапорт на ім'я керівника ГУНП в Чернігівській області про залишення місця дислокації підрозділу не подавав.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт відсутності позивача на робочому місці (службі) в робочий час, у період дії воєнного стану на території України, а відтак, висновок відповідача про відсутність позивача на службі без поважних причин, є обґрунтованим, а оскаржувані накази правомірними.
Твердження апелянта про порушення процедури проведення службового розслідування суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, враховуючи, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
У даному випадку, певні дефекти адміністративного акту можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Так дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Враховуючи, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваних наказів, які б могли вплинути на кінцевий результат, тому посилання на певні процедурні порушення у даному випадку є неприйнятним.
Слід також відзначити, що станом на 20.03.2022 місто Чернігів не перебувало під тимчасовою окупацією, в облозі чи під оперативною облогою. Повне зупинення транспортного сполучення з містом Чернігів відбулось 23-24 березня 2022 року через руйнування мостів і переправ та саме з 24.03.2022 місто стало в оперативній облозі.
Протягом березня 2022 року постійно, крім певних періодів, коли здійснювались обстріли міста, проводилась евакуація з міста цивільного населення, доставка гуманітарних та інших вантажів, зокрема човнами через пішохідний міст через р. Десна (у тому числі через смт. Куликівка), до початку квітня 2022 року, що є загальновідомим та не потребує доведення.
Відповідно, можливість повернення до міста Чернігів з 26.02.2022 до 06.03.2022 у позивача була, однак вказаним не скористувався, враховуючи, що населений пункт, до якого позивач перемістився, знаходиться у відносній близькості від міста Чернігова, а дорога до нього не потребує багато часу, що давало йому можливість наступного дня повернутися назад.
До того ж, з показів ОСОБА_1 вбачається, що з 06.03.2022 позивач разом із сім'єю перебрався до бункера в м.Чернігові.
Зазначені твердження позивача, на думку суду, свідчать виключно про його небажання в напружений для громади міста Чернігова час виконувати обов'язки поліцейського щодо захисту мирних жителів та протидії військовій агресії.
Посилання скаржника на той факт, що з огляду на відсутність вказівок від керівництва Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про те, яким чином діяти не надходило, колегія суддів не приймає з огляду на те, що вказане суперечить Присязі поліцейського, Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та наказу Національної поліції України від23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» за яким особовий склад Головного управління Національної поліції в Чернігівській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Разом з тим слід відзначити, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі ним не наведено, а судом під час розгляду справи - не встановлено.
Крім того, з тексту Присяги поліцейського вбачається неухильне дотримання поведінки якої визначено, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
У даному випадку, порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16.
До того ж, Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу й на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява №63235/00).
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Так, приписами частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно частини четвертої статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (пункт 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту).
Відтак, при оцінці співмірності обраного керівником виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв'язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов'язків.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану на території України, застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, що свідчить про правомірність оскаржуваних наказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спірні накази відповідача є такими, що прийняті в межах повноважень і у спосіб, визначені нормативно-правовими актами.
Оскільки судом першої інстанції не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, а вимоги щодо поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання наказів протиправними, тому колегія суддів про відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук