02 лютого 2023 р. Справа № 480/11382/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2022, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, по справі № 480/11382/21
за позовом ОСОБА_1
до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексу - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту- відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просив суд:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати оновлену довідку полковнику у відставці ОСОБА_1 з усуненням недоліків, а саме: визначити новий посадовий оклад з урахуванням збільшення за рахунок педагогічного стажу на 30% або збільшити все грошове забезпечення на 30%; визначити в оновленій довідці розміри додаткових видів грошового забезпечення відповідно до збільшеного посадового окладу; призначити доплату за наукове звання доцента 25% нового посадового окладу; призначити доплату за вчену ступінь 15 % нового посадового окладу; призначити розмір премії з 01.02.2016 року відповідно наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 (380 %);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 передати оновлену довідку про грошове забезпечення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та видати оновлену довідку позивачу.
В обґрунтування позовних вимог послався на невідповідність складеної на виконання рішення Сумського адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 480/1801/21 довідки Сумського ОТЦК та СП №11/42994/2108 від 18.06.2021 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 вимогам чинного законодавства. На переконання позивача, у вищезазначеній довідці відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, встановлених у відповідності до вимог пенсійного законодавства, для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, вказані без урахування підвищення посадового окладу за педагогічний стаж, що суперечить вимогам ст. 57 Закону України «Про освіту» ( в редакції чинній на час звільнення позивача з Збройних сил України) та п. 4 ст. 61 цього ж закону в редакції 2017 року. З посиланням на пояснення Міністерства праці та соціальної політики України "Про зарахування до стажу роботи часу перебування на військовій службі та часу навчання в аспірантурі" від 10.05.2005 №3129/0/14-05/022-17, стверджує, що зважаючи на наявність у ОСОБА_1 30 років педагогічного стажу, надбавка до посадового окладу повинна бути врахована у розмірі 30%, у зв'язку з чим розміри всіх додаткових видів грошового забезпечення також визначені відповідачем не вірно.
Також, позивач просив суд врахувати, що розміри доплат за вчену ступінь кандидата наук та наукове звання доцента було безпідставно зменшено відповідачем до 5% від посадового окладу, оскільки вже понад 35 років ОСОБА_1 була встановлена державою доплата - за кандидата наук - 15%, а за доцента - 25% від посадового окладу. Крім того, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 з 01.01.2016 по день звернення до суду позивачу не призначена премія у розмірі 380% посадового окладу, яка має враховуватись при визначенні розміру грошового забезпечення.
Таким чином, розмір посадового окладу ОСОБА_1 повинен бути оновленим (збільшеним на 30%), доплата за вчену ступінь та наукове звання відповідно дорівнювати 15% та 25% від посадового окладу, розміри всіх додаткових видів грошового забезпечення - визначатися виходячи з оновленого розміру посадового окладу, а премія у розмірі 380% посадового окладу на підставі наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 з 01.02.2016 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі № 480/11282/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі № 480/11282/21 нормам матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти нову довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , в яку включити, крім основних видів грошового забезпечення, додаткові, а саме такі доплати: за педагогічний стаж - 30% посадового окладу, за науковий ступінь кандидата військових наук - 15% посадового окладу, за вчене звання доцента - 25% посадового окладу, за виконання особливо важливих завдань - 50% від суми трьох основних видів грошового забезпечення, за таємність - 15% посадового окладу, премія - 350% (наказ Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44); вирішити питання повернення судового збору.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення залишено поза увагою положення постанови Кабінету Міністрів України № 78 від 31.01.2011 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частину першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частину другої статті 18 і частину першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту", відповідно до яких весь час перебування громадян України на військовій службі, незалежно від періоду проходження військової служби (строкова чи кадрова) та займаної посади, зараховується до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років. Отже, з огляду на наявність у позивача стажу військової служби 30 років, він має право на встановлення доплати за педагогічний стаж у розмірі 30% посадового окладу відповідно до ст.61 Закону України «Про освіту».
З посиланням на положення постанов Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999, № 74 від 30.01.2001, № 790 від 22.08.2005, які не скасовані та не втратили чинності, стверджує, що доплати за вчене звання та наукову ступінь мають бути враховані у тому розмірі, в якому були призначені позивачу, а саме -15% і 25% відповідно, а не 5%, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі за текстом - Постанова № 704).
Вважає, що наказ Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44, яким передбачено розмір премії - 350 %, не є індивідуальним та тимчасовим актом, оскільки відповідно до наказу Міністра оборони України № 260 премія офіційно віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, а її розмір визначено п. 2 - в залежності від раніше встановленого посадового окладу, а не від особистих заслуг.
Також стверджує, що всупереч ч. 2 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1995 «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя», судом не застосовано положення законів, які захищають права громадянина та відповідають Конституції, та протиправно зроблено висновок про те, що довідку про грошове забезпечення слід складати та проводити перерахунок пенсії з 05.03.2019, а не з дня, коли порушені права позивача, тобто з 01.01.2018.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, був звільнений з військової служби 23.02.1997 відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.02.1997 №56 з календарною вислугою - 30 років та 4 місяці (Додаток 1). Пенсію призначено за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
На звернення позивача щодо надання довідки про розмір грошового забезпечення із обов'язковим зазначенням всіх додаткових видів складових (надбавки, доплати, підвищення та премія) листом № 11/523 від 22.02.2021 відповідач відмовив у задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю підстав для складання такої довідки, оскільки військові комісаріати готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожній особі на підставі списків, наданих Головними управліннями Пенсійного фонду України, а також у разі зобов'язання таких дій судом.
У липні 2021 року, відповідно рішення Сумського адміністративного суду по справі №480/1801/21 від 20.04.2021 Сумським ОТЦК та СП складено та передано до Головного управління Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення позивача (довідка №11/42994/2108 від 18.06.2021 року станом на 05.03.2019 року з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, встановлених у відповідності до вимог пенсійного законодавства, для перерахунку пенсії з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі Закон №2011- XII) та з врахуванням положень Постанови №704.
Відповідно до вищезазначеної довідки розмір грошового забезпечення позивача складає: посадовий оклад - 43%; оклад за військовим званням - полковник; надбавка за вислугу років - 50%; НОПС - 65%; надбавка за роботу з таємними документами - 15%; надбавка за наукову ступінь - 5%; надбавка за вчене звання - 5%; премія - 35% .
Позивач, не погоджуючись з вказаним розміром посадового окладу, звертався неодноразово до Сумського ОТЦК та СП з заявами від 26.07.2021 та від 28.09.2021 з проханням видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення з включенням відомостей, що становлять предмет даного позову.
Сумським ОТЦК та СП були надані обґрунтовані відповіді з роз'ясненням причин відмови: лист від 06.08.2021 №11/3781 (додаток до відзиву) та лист від 05.10.2021 №11/4800 (додаток до позовної заяви)
Не погоджуючись з позицією відповідача, яку було викладено у зазначених листах, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Сумського ОТЦК та СП підготувати оновлену довідку про грошове забезпечення позивача та передати до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для видачі позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовця для перерахунку пенсії, оскільки Сумським ОТЦК та СП на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №480/1801/21 вже видано оновлену довідку від 18.06.2021 № 11/42994/2108, що містить всі складові грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії у тих розмірах, що передбачені чинним законодавством станом на 05.03.2019 року. Судом враховано, що застосовувати норми та використовувати розміри надбавок і доплат, що визначені законодавчими актами, іншими керівними документами, які втратили чинність, Сумський ОТЦК та СП не мав законних підстав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-XII, яким визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, згідно з частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 зазначеного Закону міститься в розділі V Обчислення пенсії, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Положеннями частини 18 статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з частинами 2, 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок №45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також Постановою № 704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704);
надбавка за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16 (підпункт 1 пункту 6 Постанови № 704);
надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункту 6 Постанови № 704).
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом МВС № 558 від 25.06.2018 (далі - Інструкція № 558), грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 1 Розділу ІІІ вказаної Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за наявності вислуги років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: 25 і більше років - 50%.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (пункт 2 Розділу ІІІ Інструкції № 558).
Також пунктом 14 вказаної Інструкції надано право начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби преміювати військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
При цьому, пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 у редакції Постанови № 103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМ України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Колегія суддів зазначає, що до компетенції Кабінету Міністрів України входить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку № 45. Проте, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 - діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
При цьому порядок дій, які повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку з втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103, не змінився.
Так, на виконання рішення Сумського адміністративного суду по справі № 480/1801/21 від 20.04.2021 Сумським ОТЦК та СП складено та передано до Головного управління Пенсійного фонду України довідку №11/42994/2108 від 18.06.2021 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, встановлених у відповідності до вимог пенсійного законодавства, для перерахунку пенсії з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII та з врахуванням положень Постанови № 704.
Однак, позивач не погоджується з розмірами основних і додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, зазначених у довідці № 11/42994/2108 від 18.06.2021, зокрема вважає, що розмір посадового окладу має бути збільшено на 30% з огляду на наявність у ОСОБА_1 30 років педагогічного стажу.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 4 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (стаття 6 Закону № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
З аналізу наведених норм слідує, що у разі, коли особа має право на декілька державних пенсій, пенсія призначається за її вибором.
Однак, ОСОБА_1 , який отримує пенсію, як військовослужбовець відповідно до Закону № 2262-ХІІ, вважає, що з огляду на поширення на спірні відносини дії нормативно-правових актів, які регулюють питання оплати праці педагогічним працівникам, його посадовий оклад має бути зазначений також з урахуванням статті 61 Закону України «Про освіту».
Так, статтею 61 Закону України «Про освіту» врегульовано питання оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюються щомісячні надбавки за вислугу років у розмірах, зокрема понад 20 років - 30 відсотків посадового окладу (частина 4 статті 61 Закону України «Про освіту»).
Водночас, відповідно до додатку № 16 до Постанови № 704 розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням складає 50 % при наявності вислуги років 25 і більше років.
Отже, враховуючи, що позивач отримує пенсію як військовослужбовець, надбавка за вислугу років має бути встановлена у розмірі, передбаченому Постановою №704, яка безпосередньо визначає складові та розмір грошового забезпечення військовослужбовців. При цьому, встановлення одночасно надбавки до посадового окладу за вислугу років у розмірі 50% за Постановою № 704 та у розмірі 30% відповідно до Закону України «Про освіту» є безпідставним.
Колегія суддів наголошує, що положення Закону України «Про освіту» застосовується при визначенні розміру пенсії за вислугу років, яка призначається працівникам освіти відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а не військовослужбовцям, які мають педагогічний стаж.
З матеріалів справи вбачається, що надбавка за вислугу років відповідно до довідки № 11/42994/2108 від 18.06.2021 встановлена ОСОБА_1 у належному розмірі - 50%, як передбачено додатком № 16 до Постанови № 704.
Щодо доводів позивача про невідповідність розмірів додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, зазначених у довідці № 11/42994/2108 від 18.06.2021, наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та наказу Міністра оборони України № 216 від 25.06.2001 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України», колегія суддів зазначає наступне.
Так, наказом Міністра оборони України № 216 від 25.06.2001 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України» затверджено умови оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України.
З наведеного слідує, що вказаний нормативно-правовий акт поширює свою дію лише на осіб, які не є військовослужбовцями, але працюють у військових частинах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України та жодним чином не стосується осіб, які проходять або проходили військову службу. Крім того, даний наказ втратив чинність 18.02.2006 на підставі наказу Міністерства оборони № 28 від 24.01.2006.
Крім того, посилаючись на недотримання відповідачем вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яким визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, позивач взагалі не вказує в чому саме полягає порушення його прав та які саме положення вищезгаданого наказу не застосовані відповідачем.
Щодо зменшення розміру надбавок за вчену ступінь кандидата наук та наукове звання доцента до 5%, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про вищу освіту» № 1556 від 01.07.2014 (далі за текстом Закон № 1556) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Виходячи зі змісту пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону №1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».
Частиною 2 статті 59 Закону №1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника 25 відсотків посадового окладу, професор 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону №1556-VII після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника до вченого звання старшого дослідника.
Отже, вказаними нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання безвідносно до того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.
Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на день звільнення зі служби займав посаду старшого викладача кафедри стрільби Сумського вищого артилерійського командного училища, та отримував надбавки за вчене звання - 25% і наукову ступінь - 15%.
З наведеного слідує, що матеріальне забезпечення фахівця такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, зокрема, статті 59 Закону №1556-VII.
Разом з цим, обґрунтовуючи правомірність встановлення ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь (кандидат наук) - 5% та надбавки за вчене звання - 5% відповідач послався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі за текстом Постанова № 704).
Так, підпунктами 2, 3 пункту 6 Постанови № 704 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
З наявної в матеріалах справи копії довідки № 11/42994/2108 від 18.06.2021 вбачається, що розміри доплат за науковий ступінь і вчене звання ОСОБА_1 встановлено на рівні 5% посадового окладу кожна.
У той же час, як зазначено вище, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту", якими, зокрема ч. 2 ст. 59, установлено доплати за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання 25 відсотків.
На переконання колегії суддів те, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не нівелює його право на отримання доплати за науковий ступінь у розмірі, що встановлений ст.59 Закону України "Про вищу освіту".
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Постанови № 704, якою передбачено встановлення граничних розмірів надбавок, що підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, оскільки по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон №1556-VII є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
Колегія суддів зауважує, що правила визначення доплати за науковий ступінь, установлені пп.2 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені ст. 59 Закону №1556-VII.
Частиною 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Виходячи з наведених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч. 2 ст. 59 Закону №1556, а не положення підзаконного акта пп.пп. 2, 3 п. 6 Постанови № 704.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні надбавки за науковий ступінь та вчене звання позивачу необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь у розмірі 15% від посадового окладу та за вчене звання 25% від посадового окладу відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на приписи частини 2 статті 9 КАС України та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу відповідно до частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту" в довідку № 11/42994/2108 від 18.06.2021 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Сумського ОТЦК та СП виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.20219 із зазначенням відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу, відповідно до положення частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту", що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо доводів апелянта про необхідність включення до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовця премії у розмірі 350% відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році», колегія суддів зазначає таке.
Положеннями пункту 4 Порядку № 45 передбачено, що право на перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 45 під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
З наведеного слідує, що перерахунок пенсії військовослужбовців здійснюється виходячи із тих надбавок, доплат, премій та інших видів грошового забезпечення, які були встановлені на момент виникнення права на перерахунок.
Колегія суддів зазначає, що право позивача на перерахунок пенсії виникло 05.03.2019, що встановлено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 480/1801/21, а отже під час складення довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 мають враховуватись такі види грошового забезпечення, які станом на 05.03.2019 виплачувались військовослужбовцям за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Разом з цим, наказ Міністерства оборони України від 27.01.2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» був прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами), протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 та з метою врегулювання окремих питань виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році, а отже його дія не розповсюджується на 2019 рік.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що премія як додатковий вид грошового забезпечення встановлюється щорічно рішенням Міністерства оборони України, розмір якої залежить від затвердженого державного бюджету на рік, а отже носить змінний характер.
Водночас, розміри премії, що встановлені з 1 січня 2019 року передбачено телеграмою Міністра оборони України від 28.12.2018 № 248/9240, яка була врахована відповідачем при складанні оновленої довідки від 18.06.2021.
Крім того, позивачем не доведено, що за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді позивача - старший викладач кафедри стрільби Сумського вищого артилерійського командного училища, розмір премії на момент виникнення права на перерахунок, становив 350% або 380 %.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про внесення до оновленої довідки розміру премії відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році».
Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про неправильне встановлення судом дати (05.03.2021), з якої у ОСОБА_1 виникло право на перерахунок пенсії, оскільки наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 05.03.2021 встановлено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 480/1801/21, яке набрало законної сили 20.09.2021 та є обов'язковим до виконання.
Крім того, вказане питання взагалі не є спірним у даній справі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі № 480/11382/21 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Сумського ОТЦК та СП виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.20219 із зазначенням відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу відповідно до положення частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту" з прийняттям у цій частині постанови про задоволенні позовних вимог.
В іншій частині відмови в задоволенні позову рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі № 480/11382/21 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з квитанцією від 01.11.2021 № 12 АТ «Ощадбанк» позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн та згідно з квитанцією від 12.07.2022 № 2 АТ «Ощадбанк» за подання апеляційної скарги по справі № 480/11382/21 в розмірі 1362 грн.
Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, відповідно до частин 3, 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1135 (2270/2) грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тобто половини від загального розміру судового збору сплаченого позивачем за подання позову та апеляційної скарги.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 - 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 по справі № 480/11382/21 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.20219 із зазначенням відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу відповідно до положення частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту".
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправною бездіяльність Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягає у невнесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу, відповідно до частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту" в довідку № 11/42994/2108 від 18.06.2021 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Зобов'язати Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.20219 із зазначенням відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу, відповідно до положення частини 2 статті 59 Закону України "Про вищу освіту".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1135 (тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (40014, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 30, код ЄДРПОУ 08269552).
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі № 480/11382/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова