02 лютого 2023 р. Справа № 480/8313/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 (головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько) по справі № 480/8313/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 56 206,03 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду від 11.02.2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити .
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини врегульовані нормами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВСУ від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок №260), а не нормами статей 116,117 Кодексу законів про працю України. Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 21.05.2020 у справі №823/911/16, від 10.04.2019 у справі №820/1363/17, зазначила, що непоширення норм КзПП України на рядовий та начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, отже, до таких правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася також на висновки Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 про застосування до спірних правовідносин статті 117 КзПП України.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 без змін.
На підтвердження своєї правової позиції вказав, що на час виникнення спірних правовідносин у відповідача відсутній обов'язок здійснювати виплати грошової допомоги при звільненні в день звільнення поліцейського, оскільки за нормами пункту 8 розділу VI Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Порядок № 260), який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, така допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські, на відміну від строків визначених статтею 116 КЗпІІ України, яка є загальною до спірних відносин, у відповідача відсутній обов'язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського.
Враховуючи, що після звільнення позивача зі служби в поліції з 01.03.2021 року, одноразова грошова допомога була виплачена їй 15.06.2021 в сумі 126 565,60 грн. ( на другий робочий день після надходження фінансування в повному обсязі), отже з дотриманням строку та порядку визначеного пунктом 8 розділу VI Порядку № 260, а тому, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 01.03.2021 року капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції №4 Лебединського відділення поліції Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 ЗУ "Про Національну поліцію", відповідно до наказу від 26.02.2021 №74 о/с Головного управління Національної поліції в Сумській області (по особовому складу) (а.с.8)
Обчислена відповідачем вислуга років служби позивача в органах внутрішніх справ України та органах поліції в календарному обчисленні склала 18 років 11 місяців 19 днів.
На день звільнення позивачці не була виплачена одноразової грошової допомоги при звільненні
11.03.21 року позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату належної їй одноразової грошової допомоги при звільненні.
У відповідь на її звернення ГУНП в Сумській області листом від 22.03.2021 № 422/29/А-99/01-2021 позивача повідомлено, що кошти для виплати одноразової грошової допомоги поліцейським ГУНП в Сумській області, які звільнені зі служби в поліції в період з 18.02.2021 по 17.03.2021, Національною поліцією України не виділялися. Зазначено, що після надходження коштів з Національної поліції України одноразова грошова допомога при звільненні буде перерахована позивачу. (а.с.20)
Листом ГУНП в Сумській області від 29.06.2021 № 1086/29/01-2021 позивача повідомлено, що при її звільненні з посади начальника СРПП Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області, у березні 2021 року складений розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 №393 у розмірі 128 493,00 грн. Після виділення цільових асигнувань у червні 2021 року здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 на особовий картковий рахунок АТ "Ощадбанк" одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 126 565,60 грн. після утримання обов'язкових податків та зборів. (а.с.22)
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у несвоєчасній виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 56 206,03 грн., остання звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки строки виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні врегульована нормами Порядку № 260, в той час як норми статті 116 КЗпП України на спірні правовідносини не розповсюджується. Відтак, відповідач при проведенні розрахунку та здійсненні виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні діяв в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), КЗпП України, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - № Порядок № 260).
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
В силу ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.
Отже, при відсутності спору про розмір виплачуваних при звільненні сум, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Водночас в даній справі спірним питанням є своєчасність виплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 94 Закону № 580-VIII).
На виконання приписів, зокрема, статті 94 Закону №580-VIII Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06 квітня 2016 року № 260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно з Наказом №539 (який набрав чинності з 21 серпня 2020 року) Порядок № 260 доповнено також новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби».
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
При цьому, пункт 23 розділу І Порядку № 260, згідно якого: «Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби» виключений згідно з вищевказаним наказом № 539.
Відповідно до ст. 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (ч. 4 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ).
Судом встановлено, що позивач звільнена зі служби в поліції 01 березня 2021 року, тобто після набрання чинності внесеними до Порядку № 260 змінами.
Кошти на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ГУНП, звільнених у березні 2021 року в том числі і ОСОБА_1 , надійшли на рахунок відповідача 11 червня 2021 року, що підтверджується довідкою від 02.08.2021 №26/А-13. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Кошти на особовий картковий рахунок АТ "Ощадбанк" ОСОБА_1 перераховано 15.06.2021 - протягом чотирьох робочих днів після надходження коштів на рахунок ГУНП.
Зазначені обставини позивачем не заперечувались.
Згідно п. 8 розділу VI Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських»:
- одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Судом встановлено, що під час звільнення позивача виплата одноразової допомоги не була здійснена з підстав відсутності коштів, 13.06.2021 кошти надійшли на рахунок ГУНП та 15.06.21 здійснена виплата допомоги позивачці.
Отже, оскільки відповідачем дотримано вимоги Порядку № 260 щодо строків виплати одноразової грошової допомоги позивачу, та після надходження коштів на рахунок ГУНП невідкладно були перераховані на її особовий картковий рахунок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що підстави для задоволення позову відсутні.
Апелянт не заперечує обставин здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні після надходження коштів, адже це, з її погляду, не впливає на застосування приписів статті 117 КЗпП України; на думку позивача сам факт виплати цих коштів не в день звільнення свідчить про затримку з боку відповідача, а дата їх фактичної виплати має значення для визначення періоду затримки, відповідно і суми стягнення.
Щодо цих доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.
Закон № 580-VIII, як написано у його преамбулі, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Тобто цей Закон є основним/спеціальним для правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір.
В контексті предмету цього спору названий Закон містить дві бланкетні статті - 94 і 102 - на підставі яких у поліцейського при звільненні зі служби в поліції може виникати право на отримання одноразової грошової допомоги (якщо будуть дотримані відповідні умови).
Частина друга статті 94 «Грошове забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII в частині порядку виплати грошового забезпечення має посилання на групу/вид нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України. На виконання приписів цієї статті назване відомство затвердило згаданий Порядок № 260 (про що прямо зазначено в його наказі від 06 квітня 2016 року № 260).
Стаття 102 «Пенсійне забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення відсилає до Закону № 2262-ХІІ. Слід зауважити, що наведені вище положення статті 9 Закону № 2262-ХІІ визначають підстави/умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема, зі служби в поліції, її розмір, джерела виплати.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на це право відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначає Порядок № 393. Цей порядок, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (з наступними змінами і доповненнями), затверджений відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
На виконання, з-поміж інших, постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Міністерство внутрішніх справ України Наказом № 539 доповнило Порядок № 260, зокрема, розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Окремі положення цього розділу за змістом повторюють те, що зазначено у частині другій статті 9 Закону № 2262-ХІІ і пункті 10 Порядку № 393 (щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні і джерел її виплати).
Водночас, приписи пункту 8 розділу VI цього Порядку (в редакції, чинній з 21 серпня 2020 року) встановлюють строк виплати одноразової грошової допомоги (те, про що не зазначено в інших спеціальних для цих відносин нормативних актах): не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом . Положення цього пункту треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п'яти робочих днів після їх надходження.
Положення статей 116, 117 КЗпП України - загального для цих правовідносин закону - інакші за змістом, але це не дає підстав вважати, що вони мають пріоритетне застосування чи взагалі підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (та умови, за яких це право може бути реалізоване) передбачене законами № 580-VIII, № 2262-ХІІ і конкретизоване у виданих на їх підставі підзаконних нормативних актах (одним з яких є Порядок № 260), норми яких мають сприяти реалізації приписів зазначених законів.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є одним із аспектів проходження публічної служби в Національній поліції України і норми законів та підзаконних актів (окремі з яких написані вище), які регулюють цей сегмент питань, є спеціальні для цих правовідносин.
Строки виплати одноразової грошової допомоги, право на отримання якої встановлює Закон № 580-VIII і - опосередковано через його статтю 102 - Закон № 2262-ХІІ, передбачені у пункті 8 розділу VI Порядку № 260 (в редакції, яка діє з 21 серпня 2020 року), тому немає підстав вважати, що норми спеціального законодавства не регулюють цих правовідносин як умову для (субсидіарного) застосування загального [трудового] законодавства, як-от статей 116, 117 КЗпП України. Варто додати також, що коли спеціальні норми інакше регулюють певні питання щодо проходження публічної служби, то це ще не свідчить про наявність прогалини у регулюванні, яку можна заповнити чи замінити загальними нормами.
Також суд враховує, що Порядок № 260, зокрема й пункту 8 розділу VI, є обов'язковим (імперативними) для відповідача як територіального органу Національної поліції й факт звільнення позивача зі служби в поліції (тобто втрата ним статусу поліцейського) за описаних обставин справи ніяким чином не впливає на необхідність їх дотримання суб'єктом владних повноважень.
У цьому зв'язку варто зауважити також, що наявність словосполучення «при звільненні» після слів «одноразова грошова допомога» у цьому контексті вказує не на дату/строк її виплати, а радше на підставу, подію, з якою пов'язується її виплата й визначає цільове призначення цього платежу. Тому суперечності приписів пункту 8 розділу VI Порядку № 260 положенням частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ, як її трактує представник позивача в цьому контексті, немає.
Зважаючи на наведені мотиви, в обсязі встановлених в цій справі обставин і нормативного регулювання спірних відносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виплати позивачеві одноразової грошової допомоги не було.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 160/20449/21, від 24 листопада 2022 року у справі № 160/19343/21, які, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №823/911/16, від 10.04.2019 у справі № 820/1363/17, в яких викладені правові висновки щодо застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вказані постанови Верховного Суду у цій категорії спорів, на які посилається позивач під час ухвалені за інакшого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, які виникли до 21 серпня 2020 року, тобто до дати набрання чинності Наказу № 539.
До набрання чинності змін, внесених цим Наказом, Порядок № 260 не містив положень, які регулювали, зокрема, строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (тобто розділу VІ не було). Тож при вирішення спорів, які виникали у зв'язку із затримкою виплати цих коштів, адміністративні суди, зокрема й суд касаційної інстанції, цих (нових) положень застосовувати не могли і керувалися тими нормами законодавства, які діяли на час виникнення спорів.
Водночас, спірні правовідносини в цій справі пов'язуються зі звільненням ОСОБА_1 зі служби в поліції, яке відбулося 01.03.2021. Тобто, на дату виникнення цього спору нормативне регулювання цих відносин змінилося.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 по справі № 480/8313/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова