02 лютого 2023 року м. Чернігів Справа № 620/697/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 по 31.10.2017;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпеченій;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 29.06.2022 у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпусток за 2015 та 2017 роки;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 02 доби щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік та 33 доби за 2017 рік.
Ухвалою суду від 26.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху подавши до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та наданням доказів поважності причин його пропуску. Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк або вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, позовна заява буде йому повернута.
На виконання вказаної ухвали суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій просить поновити строки звернення до суду у зв'язку з тим, що з 24.02.2022 введено воєнний стан, який згодом було продовжено та який триває і зараз. Вказав, що зареєстроване місце проживання та перебування як позивача, представника позивача та відповідача знаходиться в Чернігівській області та безпосередньо в м. Чернігові, яке постійно піддається загрозі ракетних ударів, що загрожує безпеці громадян та вимагає дотримуватися заходів безпеки та знаходитись в укритті. Зазначив, що це також значно ускладнює нормальне функціонування установ, в тому числі і своєчасне відправлення поштових листів. Також вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду у зв'язку з тим, що позивач про порушення свого права дізнався 07.12.2022 з виписки по надходженням по його картці АТ КБ “ПриватБанк”.
Однак вказані доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин” (далі - Закон № 2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон № 2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Як встановлено судом, позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача за період 2015, 2016, 2017, 2021, червень 2022 року, а відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21.03.2022 № 120 о/с “По особовому складу” позивач звільнений зі служби в поліції 21.03.2022 та звернувся до суду з цим позовом лише 09.01.2023.
В даному випадку, необізнаність позивача про складові грошового забезпечення, які йому виплачувались під час проходження служби в поліції та інші суми, які б мали бути нараховані та виплачені йому при звільненні, свідчить лише про його пасивну поведінку та байдужість до власних прав та обов'язків, за наявності об'єктивної можливості дізнатися про складові грошового забезпечення, які йому виплачувались та інші суми при звільненні, їх розмір та підстави виплати або невиплати.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 зауважено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Щодо посилання позивача на ведення активних бойових дій на території Чернігівської області внаслідок збройної агресії російської федерації, суд звертає увагу, що відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, Чернігівська область виключена із вказаного Переліку (за винятком Корюківського району (Корюківська міська територіальна громада; Сновська міська територіальна громада), Новгород-Сіверського району (Новгород-Сіверська міська територіальна громада; Семенівська міська територіальна громада) та Чернігівського району (Городнянська міська територіальна громада).
Відповідно до матеріалів позовної заяви позивач зареєстрований та проживає в м. Чернігів, який з квітня 2022 року не перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Отже, лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Вказаний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 23.05.2022 у справі № 640/11534/21.
Крім того Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 по справі № 990/115/22 вказала на те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Також формування 06.12.2022 виписки по надходженням по картці АТ КБ “ПриватБанк” позивача не свідчить про час, з якого позивач дізнався про порушення свого права. Крім того, відповідно до інформації з цієї виписки, останнє нарахування заробітної плати від Головного управління Національної поліції в Чернігівській області було 30.08.2022. Тобто позов поданий не в тримісячний строк звернення до суду, а лише 19.01.2023.
Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки не є такими, що не залежали від волевиявлення позивача, а отже не можуть бути визнані судом поважними.
Суд звертає увагу, що в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивачем не зазначено обставини та не надано відповідних доказів щодо об'єктивної неможливості звернення до суду у період строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд вказує, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справі про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України та суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з даними позовними вимогами. Ухвалою суду від 12.01.2023 у справі №620/79/29 позовну заяву йому повернуто. Ухвалою суду від 20.12.2022 у справі №620/8920/22 позовну заяву йому повернуто.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.4 ст.45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали суду та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 02 лютого 2023 року
Суддя О.Є. Ткаченко