01 лютого 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2578/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати п. 16 рішення 20 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання №778 від 16.06.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язати Чернівецьку міську раду на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Однак, рішенням 20 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання №778 від 16.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав ч. 4 ст. 79-1 ЗК України, у зв'язку із внесенням відомостей про земельні ділянки із кадастровими номерами 7310136300:17:001:0294, 7310136300:17:001:0308 до Державного земельного кадастру. Позивач вважає протиправною відмову та зазначає, що підстави вказані відповідачем не передбачені положеннями ЗК України. Крім того позивач зазначив, що ним було дотримано вимоги земельного законодавства для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказав про необґрунтованість позовних вимог та вказав, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність правомірно, оскільки на земельні ділянки, які розташовані поряд з домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншим особам. Так, відповідач вказав, що на земельну ділянку із кадастровим номером 7310136300:17:001:0308 затверджено проект землеустрою, а на земельну ділянку із кадастровим номером 7310136300:17:001:0294 проект землеустрою поданий гр. ОСОБА_2 для його затвердження. Також відповідач вказав, що земельні ділянки із кадастровими номерами 7310136300:17:001:0294, 7310136300:17:001:0308 були сформовані ще до звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. З вказаних підстав відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
13.01.2022 р. позивач звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 10).
16.06.2022 р. відповідачем прийнято рішення №778, пунктом 16 якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з підстав ч. 4 ст. 79-1 ЗК України, у зв'язку із внесенням відомостей про земельні ділянки із кадастровими номерами 7310136300:17:001:0294, 7310136300:17:001:0308 до Державного земельного кадастру. (а.с. 11).
Матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_3 спільної часткової власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 12-14).
Також матеріали справи містять витяг із рішення 7 сесії VІІІ скликання Чернівецької міської ради від 30.06.2021 р. №313 про включення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, яка продаватиметься у власність на земельних торгах у формі аукціону окремим лотом. Надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради. (а.с. 35).
19.05.2022 р. рішенням 18 сесії VІІІ скликання Чернівецької міської ради №735 затверджено проект землеустрою на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1022 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 39).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером №7310136300:17:001:0308, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , вказано площу земельної ділянки 0,1022 га, державну реєстрацію земельної ділянки проведено 22.12.2021 р., інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. (а.с. 36-37).
Матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Чернівецькою міською радою 15.06.2022 р. право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №7310136300:17:001:0308. (а.с. 38).
Також матеріали справи містять витяг із рішення 85 сесії VІІ скликання Чернівецької міської ради від 23.11.2020 р. №2488 про надання дозволу ОСОБА_2 , учаснику бойових дій, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництв і обслуговування житлового будинку, господарських і споруд за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . (а.с. 40).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером №7310136300:17:001:0294, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зареєстровано земельну ділянку 03.06.2021 р., інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. Підставою для реєстрації вказаної земельної ділянки був розроблений 28.01.2021 р. на замовлення гр. ОСОБА_2 проект землеустрою. (а.с. 41-46).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Приписами абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Судом встановлено, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з підстав ч. 4 ст. 79-1 ЗК України, у зв'язку із внесенням відомостей про земельні ділянки із кадастровими номерами 7310136300:17:001:0294, 7310136300:17:001:0308 до Державного земельного кадастру.
При цьому, у відзиві відповідач обґрунтовує підстави оскаржуваної для відмови , у зв'язку із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані поряд із домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 , у власність іншим особам. Зокрема, на земельну ділянку із кадастровим номером 7310136300:17:001:0308 затверджено проект землеустрою, а на земельну ділянку із кадастровим номером 7310136300:17:001:0294 проект землеустрою подано гр. ОСОБА_2 для його затвердження.
Суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14.
Як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Виходячи з викладеного, рішення відповідача про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розроблення вказаною особою проекту землеустрою та формування земельної ділянки №7310136300:17:001:0294 не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки. Крім того, розроблення особою проекту землеустрою не є свідченням того, що вказану земельну ділянку буде надано цій особі у власність.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 28 лютого 2020 року у справі №461/1257/17, від 15 березня 2021 року у справі № 441/701/17, від 15 вересня 2021 року справа № 740/4635/16-а.
Таким чином, судом встановлено, що вказані відповідачем підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою, зазначені у оскаржуваному рішенні, не визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому оскаржувана відмова є протиправною та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 11.12.2020 р., справа № 620/753/19 (провадження № К/9901/29082/19).
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, а тому суд дійшов висновку про необхідність його скасування.
Позиція суду щодо позовних вимог зобов'язального характеру.
Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Так, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, зокрема, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд звертає увагу, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 02.02.2021 р. справа №420/3294/19 (провадження №К/9901/32192/19).
Судом встановлено, що позивачем, під час звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, дотримано усі передбачені ЗК України умови для його отримання, однак відповідач відмовив у задоволені вказаної заяви з підстав, які не передбачені ЗК України, а тому належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача прийняти на черговому пленарному засіданні сесії рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 13.01.2022 р. про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань,
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати п. 16 рішення 20 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання №778 від 16.06.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
3. Зобов'язати Чернівецьку міську раду на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 .
4. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції №60 від 21.07.2022 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Чернівецька міська рада (Центральна площа, 1, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 04062216).
Суддя Т.М. Брезіна