01 лютого 2023 р. м. Чернівці Cправа № 600/2171/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення з 01.04.2019 розміру пенсії ОСОБА_1 до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.11.2021 № Ж13295 про розмір грошового забезпечення та зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 01.04.2019 по 31.12.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.11.2021 №ХЖ13295 про розмір грошового забезпечення без обмежень максимальним розміром такої пенсії, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019, з врахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задоволено частково.
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про грошове забезпечення № ХЖ13295 від 18.11.2021 року, що враховується для перерахунку пенсії, включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019 року.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019 року на підставі довідки Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про грошове забезпечення № ХЖ13295 від 18.11.2021 року, що враховується для перерахунку пенсії, включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення станом на 05.03.2019р.
Разом з тим, до суду надійшла заява представника позивача в якій останній просить суд прийняти додаткове рішення стосовно вимог, щодо яких не було ухвалене рішення, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення з 01.04.2019 розміру пенсії ОСОБА_1 до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.11.2021 № Ж13295 про розмір грошового забезпечення та зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 01.04.2019 по 31.12.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 01.04.2019 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмежень максимальним розміром такої пенсії, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019, з врахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що рішенням суду в даній справі частина позовних вимог задоволена, однак судом не вирішено питання щодо позовних вимог в частині проведення перерахунку і виплати пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.
За приписами частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 статті 252 КАС України).
На підставі наведеного, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення, оскільки щодо однієї із вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення. При цьому, суд розглядає дане питання в тому самому порядку, що й судове рішення, - в письмовому провадженні.
Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року розмір пенсії позивача зменшено, у зв'язку із застосуванням обмеження у грошовому еквіваленті не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Питання щодо обмеження максимальним розміром пенсій осіб, яким призначено пенсію відповідно до положень Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб неодноразово досліджувалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 Верховний Суд висловлював правові висновки з цього питання, за якими положення ст.43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законами України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи №3668-VI від 08.07.2011 та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №848-VIII від 24.12.2015.
Проте, зазначені положення в цілому визнано неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, згідно із п.2 резолютивної частини якого, зокрема, ч.7 ст.43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, із 20.12.2016 нечинною є ч.7 ст.43 в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Наведене свідчить про відсутність підстав для обмеження розміру пенсії позивача, призначеної відповідно до умов Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" десятьма прожитковими мінімумами.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, зокрема:, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Також аналогічні висновки викладені в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду в справі № 560/9490/22 від 23.01.2023 року.
Отже, доводи відповідача щодо наявності підстав для обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром на підставі ч.1 ст.2 Закону №3668-VI є необґрунтованими.
Щодо протиправності повторного зменшення суми пенсії на 25 відсотків від суми підвищення, розрахованої станом на 05.03.2019 суд зазначає наступне.
Заперечуючи проти позову в зазначеній частині позовних вимог, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), як на підставу такого зменшення пенсії.
Тобто відповідач при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 застосував 75 відсотків від суми підвищення пенсії, визначеної станом на 05.03.2019, з урахуванням п. 2 Постанови №103.
При цьому, суд звертає увагу на те, що пункт 2 Постанови №103 скасований рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, а отже обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії також скасовано.
Відтак, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Також, як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 Постанови №103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
У зв'язку з чим, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
З огляду на зазначене, право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 05 березня 2019 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом №2262-XII, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності".
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм, викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19.
Разом з цим у п. 2 Постанови №103 зазначено зокрема, що виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 р. у розмірі з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
За таких обставин, суд вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення висновком суду щодо вимог, з приводу якої досліджувалися докази та висновок щодо якої відображений у мотивувальній частині рішення.
Керуючись статтями 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача Манютіна Віктора Федоровича, про ухвалення додаткового рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення з 01.04.2019 розміру пенсії ОСОБА_1 до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.11.2021 № Ж13295 про розмір грошового забезпечення та зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 01.04.2019 по 31.12.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 01.04.2019 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмежень максимальним розміром такої пенсії, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019, з врахуванням раніше проведених виплат.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на додаткове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя О.В. Боднарюк