27 січня 2023 року справа № 580/5728/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 09.07.2022 №112 «Про результати розслідування нещасного випадку» та акт №б/н без дати (Форма НВ-2) проведення розслідування нещасного випадку, складений комісією у складі: голова комісії майор ОСОБА_2 та члени комісії: лейтенант ОСОБА_3 , лейтенант ОСОБА_4 та молодший лейтенант ОСОБА_5 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України провести розслідування щодо причин та обставин отримання ОСОБА_1 травми під час проходження військової служби, за результатами якого скласти акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 згідно з додатком 4 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 №36, а також відповідний документ, передбачений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 січня 2017 року згідно наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) №27/дск від 22.02.2018 позивач направлений у відрядження як водій 3 автомобільного взводу 1 автомобільної роти військової частини НОМЕР_2 в район проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях з підпорядкуванням керівнику Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Позивач зазначає, що 04 січня 2017 року під час повернення з виконання завдання при ремонті автомобіля УРАЛ впав на щебеневе покриття лівим коліном. Свідків самого падіння не було.
Про обставини отримання травми повідомив своє безпосереднє керівництво, а саме - командира 3 взводу 1 автомобільної роти ОСОБА_6 .
Позивач вважає, що отримав травму під час виконання обов'язків військової служби, тому вказує на безпідставність тверджень відповідача про відсутність свідків отримання травми та відсутність його звернення до медичного пункту одразу після отримання травми, та як наслідок, відсутність необхідного причинного зв'язку між травмуванням 04.01.2017 та діагнозом ВЛК від 07.09.2018.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що травма позивача, з його слів, мала місце у 2017 році, а погіршення стану його здоров'я відбулось у 2018 році, коли позивач перебував на стаціонарному лікування в травматологічному відділенні, тобто більш ніж через рік після зазначеного року позивачем. Тому, вказана подія не є обмеженою в часі або ж такою, яка виникла внаслідок раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища.
Будь-яких достовірних даних, крім слів позивача, які б свідчили про отримання ним травми, немає та позивачем до матеріалів справи не додано, тому встановити факт травмування позивача саме піл час виконання обов'язків військової служби не вбачається можливим. В діагнозі позивача зазначено: застарілий розрив заднього рогу медіального меніску лівого колінного суглобу, що могло мати місце як під час виконання обов'язків військової служби, так взагалі до початку проходження військової служби.
Отримання позивачем, з його слів, травми у 2017 році не призвело до звільнення від виконання обов'язків військової служби на один і більше днів безпосередньо після травмування.
На підставі наведеного відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що згідно наказу №21-РС від 30.03.2019 командира військової частини НОМЕР_3 , водій 3 автомобільного взводу 1 автомобільної роти ОСОБА_1 звільнений у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12 ААБ №471831 від 02.03.2020 позивачу встановлена II (друга) група інвалідності, причина інвалідності: травма ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
В жовтні 2020 року позивачем отримано витяг з протоколу №110 від 30.07.2020 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.?
Згідно вищевказаного витягу з протоколу комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із травмою, пов'язаною з проходженням військової служби, оскільки відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги ..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Позивач звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_3 (правонаступник військова частина НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України із заявою від 18.01.2021 та з вимогою провести розслідування щодо причин та обставин отримання травми під час проходження військової служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №580/2649/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року справа №580/2649/21, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 18.01.2021, призначити та провести службове розслідування обставин отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , травми під час проходження військової служби у відповідності до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України № 36 від 06.02.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за№ 169/5360.
Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вказаного рішення суду на підставі наказу №392 від 09.06.2022 призначено та проведено розслідування нещасного випадку за фактом отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , травми під час проходження військової служби.
За результатами проведеного розслідування нещасного випадку складено акт за формою НВ-2 від та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2022 №112 «Про результати розслідування нещасного випадку».
В акті за формою НВ-2 комісія зазначила, що у зв'язку з відсутністю свідків отримання травми солдатом ОСОБА_1 , та відсутністю його звернення до медичного пункту одразу після отримання травми, відсутній необхідний причинний зв'язок між травмуванням ОСОБА_1 , 04.01.2017 та діагнозом ВЛК від 07.09.2018 (стан після артроскопічної резекції заднього рогу медіального меніску лівого колінного суглоба з приводу застарілого пошкодження, з тимчасовим порушенням функцій).
Відповідно до наказу від 09.07.2022 №112 визначено вважати даний нещасний випадок таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, що не підлягає обліку і на нього не складається акт за формою НВ-3.
Не погоджуючись із наведеним актом та наказом позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що
Статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено початок і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 24 вказаного Закону, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 № 36 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція визначає порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України (в тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України військовослужбовцями), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті під час виконання обов'язків військової служби та аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
Згідно положень пункту 2 розділу ІІ Інструкції, у разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
- терміново організувати надання домедичної допомоги, а по можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за необхідності його доставку до військового або найближчого лікувального закладу;
- негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоровю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
При цьому, військовий лікувальний заклад, у який доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, повинен протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку згідно з додатком 1 до цієї Інструкції (далі - екстрене повідомлення) з посиланням на нещасний випадок:
- командиру військової частини, де проходить службу потерпілий;
- до відповідного військового органу, що здійснює державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежний, безпеки дорожнього руху тощо);
- до регіонального санітарно-епідеміологічного підрозділу служби превентивної медицини Міністерства оборони України у разі настання нещасного випадку внаслідок гострого професійного захворювання (отруєння).
Військовий лікувальний заклад обов'язково проводить необхідні дослідження і складає протокол про наявність в організмі потерпілого військовослужбовця алкоголю, який надається на запит командира військової частини до утворення комісії з проведення розслідування нещасного випадку або голові комісії після її утворення протягом однієї доби з моменту отримання запиту (п. 4 розділу ІІ Інструкції).
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний негайно через засоби зв'язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 згідно з додатком 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1), а також протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо).
При цьому п. 6 вказаного Класифікатора, встановлено, що медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту.
Пункт 8 Розділу ІІ Інструкції вказує, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти діб з моменту її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів (законів, військових статутів, положень, правил, інструкцій, настанов тощо), а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 згідно з додатком 3 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції розділу, якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції, обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:
- виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;
- виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, в тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
- перебування потерпілого військовослужбовця строкової служби або курсанта військового навчального закладу на території військової частини у час, визначений розпорядком дня для загартування і фізичного розвитку, додержання правил особистої гігієни, банно-прального обслуговування, відпочинку та інших заходів повсякденної діяльності;
- перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;
- виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;
- прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби пішки, на транспортному засобі військової частини, на транспортному засобі загального користування або на власному транспортному засобі;
- виконання дій, що не входять до кола службових обов'язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникнення аварій або урятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;
- участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням вищого командування;
- прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;
- заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці 8 цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком компетентних органів;
- отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
- раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;
- смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
- оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.
Згідно п. 11 розділу ІІ Інструкції, обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби:
- перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання у гуртожитках військових частин казарменого типу;
- перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час при вчиненні ним дій з урятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;
- погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування у технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником);
- алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;
- використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;
- навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження;
- навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю;
- самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;
- природна смерть внаслідок вроджених вад здоров'я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) відповідною постановою про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 18 розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, ім'я, по батькові та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин тощо; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому; вжиті заходи дисциплінарного впливу щодо осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
З наведених законодавчих приписів Інструкції вбачається, що акт за формою НВ-3 складається у випадку, якщо за результатами розслідування встановлено пов'язаність нещасного випадку з проходженням військової служби. В той же час, обставини службового розслідування фіксуються в акті за формою НВ-2 та вказується висновок щодо пов'язаності отриманої травми з проходженням військової служби.
Як вбачається з висновку акту за формою НВ-2, у зв'язку з відсутністю свідків отримання травми солдатом ОСОБА_1 та відсутністю його звернення до медичного пункту одразу після отримання травми, відсутній необхідний причинний зв'язок між травмуванням ОСОБА_1 04.01.2017 та діагнозом ВЛК від 07.09.2018 (стан після артроскопічної резекції заднього рогу медіального меніску лівого колінного суглоба з приводу застарілого пошкодження, з тимчасовим порушенням функцій). Даний нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не складається акт за формою НВ-3.
Суд вважає непідтвердженими посилання позивача на ту обставину, що вказаний нещасний випадок мав місце, оскільки будь-які докази на підтвердження такої обставини позивач не надав. Натомість наявність лише його особистих пояснень є недостанім для кваліфікації випадку як такого, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби.
Додатковим свідченням цього є відсутність факту звернення позивача за медичною допомогою 04.01.2017 та відсутність доказів звернення з відповідним рапортом до командування військової частини.
Перебування позивача на лікуванні з 29.08.2018 по 07.09.2018 не є належним доказом отримання травми саме 04.01.2017, оскільки таке лікування мало місце зі сплином більш ніж півтора року з дати щодо якої позивач стверджує про наявність нещасного випадку.
Позивач зазначає, що свідки події на яку він посилається - відсутні.
Позивач стверджує, що про обставини отримання травми повідомив своє безпосереднє керівництво, а саме - командира 3 взводу 1 автомобільної роти ОСОБА_6 , однак суд звертає увагу, що в письмових поясненнях від 02.07.2022 ОСОБА_6 спростував звернення до нього ОСОБА_1 04.01.2017 з підстав отримання травми.
Натомість ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_1 у 2018 році звертався до медичного пункту із скаргою на біль в коліні, після чого був направлений для лікування до військового шпиталю.
Твердження позивача, що факт його травмування підтверджується даними виписного епікризу №9608, суд відхиляє, оскільки вказаний епікриз складений зі слів позивача.
Доводи позивача, що акт за формою НВ-2 не завізований командиром військової частини, суд вважає непереконливими, оскільки додатком 3 до Інструкції визначена форма акту проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2, в якій не передбачено затвердження командиром військової частини, натомість у матеріалах розслідування нещасного випадку міститься аркуш резолюції командира військової частини НОМЕР_1 .
В свою чергу, суд вважає безпідставними посилання позивача щодо відсутності в матеріалах розслідування довідки про обставини травми за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оскільки така довідка складається у разі встановлення факту отримання травми.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що за відсутності будь-яких доказів отримання ОСОБА_1 травми 04.01.2017, комісія з розслідування нещасного випадку дійшла обґрунтованого висновку про відсутність пов'язаності вказаної травми з проходженням військової служби, тому суд не вбачає підстав для скасування оскарженого акту та наказу за результатами проведеного службового розслідування.
Враховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою від позову сплачені судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Сплачену суму судових витрат залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО