Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
02 лютого 2023 р. справа № 520/25601/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області як територіальний орган ДПС, утворений на правах відокремленого підрозділу (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61054, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання незаконним та скасування рішення,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області як територіальний орган ДПС, утворений на правах відокремленого підрозділу, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00000800510 від 20.02.2020, в частині накладення санкцій за порушення вимог щодо зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного держаного реєстру місць зберігання в сумі 17 000 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду.
В обґрунтування позову вказано, що 03.02.2020 на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області № 470 від 24.01.2020 до господарського об'єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , прибули працівники ГУ ДПС у Харківській області з метою проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Податкового кодексу України та інших нормативно правових актів.
За наслідками проведеної перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки № 43/20/38/РРО/ НОМЕР_1 від 04.02.2020, який в подальшому став підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій № 00000800510 від 20.02.2020 на суму 34 000 грн.. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії та зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного держаного реєстру місць зберігання.
Позивач вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій № 00000800510 від 20.02.2020 в частині накладення санкцій за порушення вимог щодо зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного держаного реєстру місць зберігання є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач вважає, що обов'язок подання заяви про внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання покладено саме на суб'єктів господарювання, які здійснюють/мають намір здійснювати реалізацію таких напоїв, для чого отримали відповідну ліцензію, а також стосується тільки тих місць зберігання алкогольних напоїв, які розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Як вбачається з акту фактичної перевірки від 04.02.2020, за період з 21.11.2019 по 27.11.2019 виявлено зберігання алкогольних напоїв в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Позивач посилається на те, що відповідно до відповіді ГУ ДПС у Харківській області вих. № 46399/6/АДВ/20-40-09-03-30 від 25.10.2021 у ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 станом по 01.01.2021 було три ліцензії: № 20380308201801335, терміном дії від 21.11.2018; № 20380308201904497 терміном дії від 28.11.2019; № 20380308202004695 терміном дії від 28.11.2020.
Заява щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, позивачем до контролюючого органу було подано 19.11.2019, а отримано таку ліцензію 28.11.2019.
Як зазначає позивач, оскільки ФОП ОСОБА_1 , не було отримано ліцензії на торгівлю алкогольними напоями в період, визначений в Акті фактичної перевірки від 04.02.2020, позивач була позбавлена обоє'язку щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання алкогольних напоїв, необхідність у чому виникає саме після отримання відповідних дозвільних документів на продаж алкогольних напоїв, у контексті розуміння Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що вимоги позовної заяви ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує виключно посиланням на те, що контролюючим органом не було виявлено факту зберігання нею у період з 21.11.2019 по 27.11.2019 алкогольних напоїв у приміщенні, яке є місцем зберігання у розумінні положень ст.15 Закону №481/95-BP. Тобто, факт здійснення продажу алкогольних напоїв у вищевказаний період нею не заперечується.
Відповідач наголошує, що за приписами ст. 15 Закону № 481/95-BP законодавець дозволяє не вносити до Єдиного реєстру інформацію про адресу місць зберігання алкогольних напоїв за єдиної умови: коли місце зберігання та місце реалізації знаходяться за однією адресою. Зазначене пояснюється тим, що такі місця зберігання і так будуть охоплені контролем відповідних органів, оскільки відомості про них містяться у ліцензіях на право роздрібної торгівлі, виданих суб'єктам господарювання.
Водночас, оскільки позивач у період з 21.11.2019 по 27.11.2019 не була зареєстрована у встановленому порядку як суб'єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями (на підставі ліцензії № 20380308201904497 право здійснювати даний вид діяльності виникло лише з 28.11.2019), то зберігання у ці дні алкогольних напоїв у приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_2 , є порушенням ч. 56 ст. 15 Закону № 481/95-BP. Відповідач звертає увагу суду на те, що сам по собі факт продажу продукції в приміщенні певного торгового об'єкта (у спірних правовідносинах - це кафе) вказує на те, що в цьому приміщенні така продукція зберігалася.
Інші заяви по суті спору учасники справи не подавали..
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , проведеної посадовими особами ГУ ДПС на підставі наказу від 24.01.2020 № 470 та направлень від 28.10.2020 № 510, № 511 за місцем провадження нею діяльності у господарському об'єкті (кафе), розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , та оформленої актом від 04.02.2020 № 43/20/38/РРО/2904419027, контролюючим органом встановлено, що позивач отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у приміщенні даного кафе терміном дії з 21.11.2018 до 21.11.2019 (реєстраційний номер: 20380308201801335), наступна ліцензія отримана терміном дії з 28.11.2019 до 28.11.2020 (реєстраційний номер: 20380308201904497).
У період з 21.11.2019 до 27.11.2019 у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Як зазначає відповідач, та не заперечувалось позивачем, згідно з відомостями, наявними у розпорядженні контролюючого органу та відображеними у відповідній базі даних на підставі отриманих від позивача електронних копій розрахункових документів, позивач в приміщенні даного кафе здійснювала реалізацію алкогольних напоїв 21.11.2019 (продано 100 грам вина «Шато» вартістю 70 гривень, 1 пляшку шампанського «Артемівське» вартістю 130 гривень, 5 літрів пива «Біле нефільтроване» вартістю 250 гривень, 200 грамів горілки «Зубровка» вартістю 40 гривень), 22.11.2019 (продано 100 грам горілки «Козацька Рада» вартістю 22 гривні, 2,5 літри горілки «Гріндей» вартістю 600 гривень, 1 літр горілки «Зубровка» вартістю 200 гривень), 23.11.2019 (продано 1,5 літри портвейну «Приморський» вартістю 90 гриивень, 1,3 літри бальзаму «Знахарський» на суму 247 гривень), 24.11.2019 (продано 1 літр горілки «Гріндей'на суму 240 гривень, 0,5 літра бальзаму «Знахарський» на суму 95 гривень), 25.11.2019 (продано 1,375 літра коньяку «Кобелев Резерв» вартістю 675 гривень, 50 грам горілки «Гріндей» вартістю 12 гривень), 26.11.2019 (продано 0,8 літра коньяку «Пиросмани» вартістю 400 гривень), 27.11.2019 (продано 5 літрів пива «Біле нефільтроване» вартістю 250 гривень, 1,450 літра горілки «Гріндей» вартістю 348 гривень).
Перевірка проводилася в присутності позивача, яка підписала акт без зауважень, про що свідчить її підпис на останній сторінці акту перевірки.
На підставі даного акту контролюючим органом прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу від 20.02.2020 № 00000800510 на суму 34 000 гривень за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій (абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP) та за зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру (абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP) у редакції Закону №481/95-ВР, що діяв на час прийняття рішення.
Сума штрафу, застосована рішенням від 20.02.2020 № 00000800510 (в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності ліцензії), не оскаржується позивачем.
Вимоги позовної заяви ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на те, що контролюючим органом не було виявлено факту зберігання нею у період з 21.11.2019 по 27.11.2019 алкогольних напоїв у приміщенні, яке є місцем зберігання у розумінні положень ст. 15 Закону № 481/95-BP.
При цьому факт здійснення продажу алкогольних напоїв у вищевказаний період позивачем не заперечується.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання, зокрема, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, а також посилення боротьби з незаконним обігом даної продукції на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (з 01.01.2021 назва «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - № 481/95-BP).
Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону № 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Крім того, у ч. 56 ст. 15 Закону № 481/95-BP закріплено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі - Єдиний реєстр), незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
При цьому, в ч. 59 ст. 15 Закону № 481/95-BP закріплено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Тобто, коли місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів збігається з місцем їх реалізації, то суб'єкти господарювання на підставі ч. 59 ст. 15 Закону № 481/95-BP звільняються від обов'язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
За приписами ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-BP за порушення норм цього закону посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності.
Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP у разі здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Також відповідно абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP у разі зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Частиною 4 ст. 17 Закону № 481/95-BP визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених ч. 2 цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію.
Крім того, у ч. 1 ст. 16 Закону № 481/95-BP встановлено, що контроль за дотриманням його норм здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
На підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи Державної податкової служби України (далі - ДПС України) є органами ліцензування такого виду господарської діяльності як роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами. На території м. Харкова та Харківської області видачу ліцензій на зазначені види діяльності забезпечує ГУ ДПС області як територіальний орган ДПС України, а отже відповідач є належним органом, який у спірних правовідносинах мав право здійснювати перевірку позивача та приймати рішення про притягнення його до фінансової відповідальності.
Судовим розглядом встановлено, що продаж алкогольних напоїв мав місце у період відсутності у позивача ліцензії. Зазначені обставини вказують на те, що ФОП ОСОБА_1 вчинила правопорушення у вигляді здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії та зберігання алкогольних напоїв у місці, не внесеному до Єдиного реєстру.
Верховний Суд у постановах від 04.08.2020 у справі № 814/225/15, від 16.04.2020 у справі № П/811/1167/16, від 21.02.2020 у справі № 825/485/17, від 21.01.2020 у справі № 817/3274/15 вказав, що за певних обставин місце зберігання та місце реалізації можуть знаходитись за однією адресою і тоді суб'єкт господарювання звільняється від обов'язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання. Втім, оскільки у позивача була відсутня ліцензія на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів за місцем перевірки, зазначене виключення на нього не розповсюджується.
Суд не вбачає підстав для відступу від вищевикладеної правової позиції, яка є обов'язковою для врахування у спірних правовідносинах, і, оскільки позивач зберігала алкогольні напої за відсутності у вказаний період у неї ліцензії, фінансові санкції до неї застосовані правомірно.
Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на таке суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області як територіальний орган ДПС, утворений на правах відокремленого підрозділу (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61054, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 02 лютого 2023 року.
Суддя Олексій Котеньов