Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 січня 2023 року № 520/6270/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,
представника позивача - Лисенка В.С.,
представника позивача - Корольової В.Є.,
представника відповідача - Савочкіної В.В.,
представника відповідача - Ринденко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2021 № 22435000405.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 17.11.2021 № 22435000405 є протиправним та таким, що порушує права підприємства, як таке, що ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що встановлене під час проведення перевірки порушення підприємством позивача норм податкового законодавства було належним чином зафіксовано в акті камеральної перевірки від 18.10.2021 року №381/35-00-04-05-06/03361715.
Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.
Представники відповідача в судове засідання прибули, проти заявленого позову заперечували.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, під час розгляду справи встановив наступне.
Комунальне підприємство "Харківводоканал", код ЄДРПОУ - 03361715, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як суб'єкт господарювання у відповідності до норм діючого законодавства.
Позивач перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Судом встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків було проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Харківводоканал» щодо своєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2021 р. по 30.09.2021 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 18.10.2021 № 381/35-00-04-05-06/03361715.
Зі змісту акту від 18.10.2021 № 381/35-00-04-05-06/03361715 вбачається, що згідно даних інтегрованої картки платника КП «Харківводоканал» за платежем « 14010100, податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» ІС «Податковий блок» узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість за березень - травень 2018 року сплачено з затримкою більше 90 календарних днів (від 1116 до 1157 днів), наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання чим порушено вимоги п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України. Також, вказано, що підприємство не сплачує податкові зобов'язання починаючи з декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року (податкова декларація з податку на додану вартість №9081964204 від 20.05.2016 року). У зв'язку з несплатою узгоджених сум з податку на додану вартість в установлені законодавством строки, керуючись п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України підприємству КП «Харківводоканал» було надіслано податкову вимогу від 07.06.2016 року №7-17, яка відповідно до вимог ст. 60 Кодексу не втратила своєї юридичної сили на теперішній час.
Надані податкові декларації березень 2018 року з сумою податкового зобов'язання 6262110 грн., за квітень 2018 року - 3535039 грн. податкового зобов'язання, травень 2018 року - з сумою податкового зобов'язання 5978316 грн. також не було сплачено згідно встановлених термінів Податкового кодексу України та вплинули на збільшення податкового боргу.
Контролюючим органом вказано, що відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України КП «Харківводоканал» проводить облік ПДВ від реалізації водопостачання та водовідведення та придбання за касовим методом - тобто за фактом отримання "живих" коштів від споживачів (95% надходжень складають надходження від населення з ПДВ) та за фактом оплати на користь постачальників «живими коштами», з рахунків підприємства: протягом 2018 року отримано - 1181,5 млн грн., сплачено - 923,4 млн грн.; протягом 2019 року отримано - 1754,8 млн грн, сплачено - 1211 млн грн., протягом 2020 року отримано - 1855,90 млн грн та сплачено -1046,1 млн грн.; січень - серпень 2021 року отримано - 1321,8 млн грн., сплачено - 689,9 млн грн. Крім того, наявність коштів на рахунках підприємства підтверджується формою №3 фінансової звітності «Звіт про рух грошових коштів», станом на 01.01.2021 року залишок грошових коштів складав 24,3 млн. грн. КП «Харківводоканал» за наявності грошових коштів, не виконувало податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податків в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до ПКУ згідно яких необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення (стаття 124 ПКУ) є встановлення контролюючими органами вини особи.
Також, вказано, що до підприємства протягом 1095 днів застосовувались штрафні санкції (2018 - 2021 р.) по ПДВ, 19 податкових повідомлень-рішень (форма Ш) - узгоджені.
Комісією з розгляду заперечення за результатами актів камеральних перевірок у 2021 році вирішено застосувати до КП «Харківводоканал» штрафні санкції згідно підпункту 124.3. ст. 124 Кодексу, так як податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
У 2021 році винесено 3 податкових повідомлення-рішення, щодо несвоєчасної сплати податку на додану вартість, відповідно п. 124.3 ст. 124 глави 11 розділу II Податкового кодексу України.
Контролюючим органом вказано, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. Економічна необґрунтованість тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і несвоєчасна та не в повному обсязі компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах, не дає права підприємству несвоєчасно сплачувати узгоджені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Отже, у акті перевірки викладено висновок контролюючого органу про порушення підприємством позивача п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме недодержання 10-денного терміну, встановленого законодавцем, для своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Так, відповідно до висновків акту від 18.10.2021 року №381/35-00-04-05-06/03361715 дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату КП «Харківводоканал» узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість протягом строків, визначених Податковим кодексом України, а саме: грошових зобов'язань згідно податкових декларацій з ПДВ за березень - травень 2018 року, у сумі 6785711,45 грн. із затримкою більше 90 календарних днів (від 1154 до 1188), чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту від 18.10.2021 року №381/35-00-04-05-06/03361715 контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.11.2021 року № 22435000405, згідно якого до підприємства застосовано штраф у розмірі 50% на суму 3392885,73 грн. з посиланнями на п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підприємство позивача, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, скористалось із наявним у нього правом на апеляційне оскарження останнього, проте рішенням Державної податкової служби України від 03.08.2022 року №8494/6/99-00-06-03-01-06 було відмовлено у задоволенні скарги Комунального підприємства «Харківводоканал».
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, підприємство звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Податкового кодексу України визначено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків обтяжені обов'язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно приписів ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до положень п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Приписами п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Водночас, положеннями п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Приписами п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відтак, з огляду на вищевикладене, слід дійти висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Отже, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Приписами п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу згідно умов визначених податковим законодавством.
Як встановлено судом, умовою для нарахування штрафних санкцій на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Положеннями п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 та 123.2 цієї статті, але вчинені умисно.
Приписами Закону України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених п.119.3 ст.119, п.п.123.2-123.5 ст.123, п.п.124.2-124.3 ст.124, п.п. 125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 Податкового кодексу України, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Відповідно до положень п. 109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
В той же час, приписами п.п. 112.1, 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Крім того, вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Податкового кодексу України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.
Таким чином, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов'язок доведення вини, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.
Водночас, згідно з п. 109.3 ст. 109 Податкового кодексу України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених п.119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст.123, п.п.124.2, 124.3 ст.124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 ст.125-1 Податкового кодексу України.
В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку про те, що зазначені норми дають підстави для висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Під час судового розгляду справи встановлено, що підприємством позивача здійснювалась несвоєчасна сплата узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, проте умисності дій відповідачем не встановлено.
Суд зазначає, що акт камеральної перевірки не містить обґрунтувань умисного вчинення підприємством позивача порушення норм п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України. Жодних доказів умисності несвоєчасної сплати підприємством узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість контролюючим органом до суду не надано.
Крім того, суд наголошує на обставинах неможливості встановлення під час проведення камеральної перевірки обставин, що свідчать про умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.
Також суд зазначає, що зі змісту наданих під час розгляду справи пояснень встановлено, що несплата була викликана відсутністю субвенцій на погашення різниці в тарифах, з приводу чого суд зазначає наступне.
Підприємство позивача надає споживачам життєзабезпечуючі послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим його діяльність підпадає під дію Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189 та «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 № 2918, якими унормовано, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги покладено на спеціальний орган - Національну комісію що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а отже вказані відносини підпадають під сферу державного регулювання.
Однак, державне регулювання полягає не лише у встановленні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. Так, положеннями п.п. 13, 17 р. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22.03.2017 № 307 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення» унормовано обов'язок підприємств водопостачання та водовідведення не допускати обмеження або припинення провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством. При цьому зазначені підприємства мають дотримуватися структури витрат згідно із статтями, затвердженими у тарифі, за цільовим призначенням та, у разі недотримання вказаної вимоги, підлягають притягненню до відповідальності.
Судовим розглядом справи встановлено, що у період березня - травня 2018 року, тобто у період встановлення контролюючим органом порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях, затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифи з різних причин, не пов'язаних з діяльністю підприємства, носили збитковий характер, що підтверджується висновком комісійного експертного економічного дослідження від 17.12.2018 року №21268/№27963, складеного експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, зі змісту якого вбачається, що відповідаючи на поставлені питання, експертами вказано, що господарська діяльність Комунального підприємства «Харківводоканал» за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 внаслідок реалізації послуг з водопостачання та водовідведення за регульованими на державному рівні тарифами була збитковою.
Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення, в яких вказано, що зазначені обставини в умовах гарантованого пріоритетного забезпечення виробничо-технологічної діяльності з виконання життєзабезпечуючих функцій обумовили несвоєчасність сплати задекларованих підприємством позивача зобов'язань, у тому числі з податку на додану вартість.
Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801 позивачу, як підприємству, що надає послуги з постачання житлово-комунальних послуг, було виділено субвенцію з державного бюджету у розмірі 123015395,73 грн. Вказані субвенційні кошти надавалися з метою погашення різниці між фактичною вартістю послуг КП «Харківводоканал» з водопостачання та водовідведення та тарифами, що затверджувалися органами державної влади, та які фактично мали статус державної гарантії щодо відшкодування збитків підприємства.
Однак, протоколом Територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 05.07.2018 № 3 посвідчено, що станом на вказану дату, борг Держави перед підприємством позивача складав 356355787,91 грн., що ускладнювало здійснення господарської діяльності та унеможливлювало своєчасну сплату податків.
В рамках розгляду справи №520/14773/21 судом у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 року, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 року, встановлено, що на виконання наведеної статті бюджетного закону між КП «Харківводоканал» та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації було укладено Договори про організацію взаєморозрахунків від 27.06.2017 №3-21/з та №4-21/з; від 13.11.2107 №З6-21/з, №31-21/з та №41/21-з; від 17.11.2017 №38-21/з, від 19.12.2017 №51-21/з відповідно до постанови КМУ від 18.05.2017 №332 на загальну суму 123 015 395,73 грн. При цьому вказана сума мала цільове призначення та за умовами п. 7 Договорів мала була бути перерахована до загального фонду державного бюджету на погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Із вказаної суми у 2017 році КП «Харківводоканал» отримало лише 48247167,36 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Також, судом було встановлено, що позивач вказав на обставини того, що кошти, які залишилися, у розмірі 74768228,37 грн завдяки неприйняттю Мінфіном рішення про перерахування підприємству субвенції на погашення різниці в тарифах та недоведення цього рішення до відома Казначейства, на рахунок підприємства ані у 2018, ані у 2019 році так і не надійшли, що унеможливило своєчасну сплату самостійно задекларованих зобов'язань у лютому - вересні 2017 року. Всі ці обставини стали підставою для звернення КП «Харківводоканал» до суду про визнання протиправною бездіяльність Мінфіну та зобов'язання центральний орган державної влади вчинити певні дії.
Судовими рішеннями всіх трьох інстанцій (справа №820/1410/18) дії Мінфіну були визнані незаконними та протиправними, але будь - яких дій з боку останнього щодо виконання ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» здійснено не було.
Як було встановлено судом, в подальшому, для отримання належних позивачу 74768228,37 грн, підприємство звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Держави в особі Міністерства фінансів про відшкодування шкоди, завданої неперерахуванням сум субвенцій у розмірі 74768228,37 грн., який був задоволений 13.01.2020 (справа №922/1465/19). Кошти за цим рішенням суду підприємство почало отримувати лише наприкінці грудня 2020 року, що підтверджується копіями платіжних доручень від 30.12.2020 №4647, №4630, №2553, №4647.
З наявних в матеріалах справи доказів, а саме Інформації про погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість Комунального підприємства «Харківводоканал» за період з 01.07.2021 по 30.09.2021 вбачається, що кошти у розмірі 6785771,39 грн, якими були сплачені податкові зобов'язання та які стали передумовою для донарахування спірних штрафних санкцій містять у собі 3 складових, а саме кошти, що були примусово стягнуті контролюючим органом з поточних рахунків підприємства, шляхом виставлення інкасових доручень у розмірі 2059019,04 грн.; кошти, що були примусово стягнуті контролюючим органом шляхом вилучення готівки з кас підприємства у розмірі 1439774,00 грн.; кошти, що самостійно були сплачені підприємством у розмірі 3620000,00 грн.
З аналізу вказаних сум вбачається, що більша половина з них була сплачена підприємством самостійно, що є безумовним підтвердженням того, що підприємство позивача, у разі виникнення будь-якої можливості, виконує свій обов'язок зі сплати податків, що в свою чергу свідчить про відсутність у діях підприємства вини, оскільки така поведінка свідчить про вчинення дій з погашення заборгованості навіть у складних економічних умовах.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що в умовах гарантованого пріоритетного забезпечення виробничо-технологічної діяльності з виконання життєзабезпечуючих функцій стали причиною несвоєчасної сплати задекларованих КП «Харківводоканал» зобов'язань за березень - травень 2018 року, оплата яких відбулася лише у липні - вересні 2021 року, що підтверджується копіями платіжних доручень від 26.07.2021 року № 17108, від 27.07.2021 року № 17229, від 28.07.2021 року № 17305, від 30.07.2021 року № 17439, від 26.08.2021 року № 19949, від 29.09.2021 року № 23409 та від 30.09.2021 року № 23571.
Відтак, під час розгляду справи встановлено, що наявність перед підприємством позивача боргу Держави та заздалегідь збиткова господарська діяльність підприємства обумовили затримку сплати узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість у березні - травні 2018 року.
Стосовно доводів контролюючого органу щодо наявності у підприємства позивача коштів для сплати податку з огляду на застосування останнім податкового обліку за касовим методом, тобто за фактом отримання «живих коштів», судом встановлено наступне.
Нормами діючого законодавства визначено, що розрахунки за господарськими операціями не повинні відбуватися виключно грошовими коштами.
Так, приписи ст. 601 Цивільного кодексу України та ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України встановлюють, що припинення господарських зобов'язань може відбуватися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги та не передбачає грошової форми оплати. За таких обставин, розмір отриманих Підприємством грошових коштів за певний період не завжди відображає його фактичні зобов'язання з податку на додану вартість за той же період.
Так, під час розгляду справи представником позивача було надано пояснення та вказано, що Комунальне підприємство «Харківводоканал» активно використовує безгрошову форму взаєморозрахунків, доказом чого є угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 15.03.2018 № 66-Ф, від 12.04.2018 № 87-Ф, від 21.05.2018 № 116-Ф, акту заліку зустрічних однорідних вимог від 22.03.2018 № 63-Ф та повідомлень від 20.04.2018 № 94-Ф та від 23.05.2018 № 117-Ф, проте вказаний засіб розрахунку не був врахований контролюючим органом.
Відтак, зазначені доводи контролюючого органу є такими, що не підлягають врахуванню.
Стосовно доводів контролюючого органу щодо даних декларацій з податку на додану вартість, за якими підприємство позивача отримало від споживачів протягом 2018 - серпень 2021 років 6114,0 млн грн., а сплатило на користь постачальників 3870,4 млн грн., що є свідченням існування у нього вільних коштів на своєчасну сплату податків та зборів судом встановлено наступне.
На підприємстві позивача видаткові операції, які стосуються господарської діяльності, проте не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, відображено у звітах про фінансові результати, які складаються із урахуванням результатів попередніх років та знаходяться у вільному доступі на сайті підприємства.
З аналізу звіту про фінансові результати за І квартал 2018 року вбачається, що він посвідчує безспірну збитковість позивача, оскільки, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за цей період дорівнює 291 млн. грн., собівартість реалізованої продукції складає 351 млн грн., а операційні витрати майже 402 млн. грн., а отже витрати, які не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість склали 38,5% від загальної суми понесених підприємством витрат.
Аналогічний підсумок господарської діяльності зафіксовано й в І півріччі 2018 року. Так, чистий дохід підприємства за І півріччя 2018 року склав 599 млн.грн., собівартість реалізованої продукції склала 703 млн.грн., а операційні витрати майже 810 млн., а отже витрати, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість склали 49,9 % від загальної суми понесених підприємством витрат.
Зазначене також підтверджується і висновками суду, відображеними в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду по справи № 520/11571/19, де судом вказано, що та обставина, що за період квітень-жовтень 2018 року та січень-грудень 2017 року, відповідно до актів, на які посилається позивач, на рахунки підприємства надійшли кошти за послуги водопостачання та водовідведення, у розмірі достатньому для погашення податкового боргу, не спростовує факту здійснення позивачем збиткової діяльності, та з урахуванням перерахунку вказаних коштів виключно за цільовим призначенням (заробітна плата, МБРР, льготи та субсидії, цільове фінансування придбання ОЗ, цільове фінансування об'єктів капітального будівництва), про що в апеляційній скарзі зазначає сам позивач, не свідчить про наявність у КП «Харківводоканал» можливості виконати зобов'язання щодо сплати податкового боргу.
Також, постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 року по справах № 520/6865/19 та від 26.02.2020 по справі № 520/9254/19 за позовами позивача до контролюючого органу про скасування податкових повідомлень - рішень встановлено: «Згідно зі звітами про фінансові результати за 2017-2018 роки, збитки КП «Харківводоканал» у 2016 році дорівнювали 317495 тис грн., у 2017 році збитки позивача складали 127555 тис. грн., у 2018 році - 692905 тис. грн. Аналогічні показники зафіксовані також в Балансах (Звітах про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2017 року та 31 грудня 2018 року. Аналіз господарської діяльності позивача в січні 2019 року також свідчить про збитковість господарської діяльності КП «Харківводоканал», про що свідчить наданий позивачем витяг із оборотної відомості по поточним рахункам в банках за період з 01.01.2019 по 31.01.2019».
Відтак, вказані обставини спростовують доводи контролюючого органу.
Також, суд стосовно доводів контролюючого органу з приводу того, що показники фінансової звітності підприємства позивача за формою № 3 «Звіт про рух грошових коштів» станом на 01.01.2021, за якими залишок грошових коштів підприємства визначений у розмірі 24,3 млн. грн. встановив наступне.
Зі змісту наданих під час розгляду справи пояснень представником позивача встановлено доводи останнього щодо того, що кошти, на які вказано контролюючим органом, мали суто цільове призначення і не могли бути використані за іншими напрямками.
Так, під час розгляду справи встановлено, що цільове призначення коштів у розмірі 5567258,54 грн, які знаходилися на спеціальному рахунку ЕСКРОУ в АТ «Ощадбанк», полягає у використанні їх для розрахунків на ринку електричної енергії. Комунальне підприємство «Харківводоканал», як учасник енергетичного ринку України, за умовами діючого законодавства повинен наперед сплачувати кошти за отриману електричну енергію, яку він використовує у господарській діяльності. Відсутність такої сплати призведе до відмови в постачанні електроенергії, і як наслідок до зупинки надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Кошти ж, що знаходилися на рахунках АТ «Укрексімбанк» у загальній сумі 34979490,24 грн - це кредитні кошти Міжнародного банку розвитку, які мали цільове призначення та були надані підприємству під гарантії Держави на модернізацію водопровідних систем. При цьому, однією зі сторін договору кредитування є Міністерство фінансів України.
Відтак, зазначені доводи контролюючого органу є такими, що не підлягають врахуванню.
Таким чином, всі дії вчинені підприємством позивача свідчать про відсутність у них умисності позивача щодо несвоєчасної сплати ним узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Крім того, посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату про наявність форс-мажорних обставин спростовуються наявним в матеріалах справи Сертифікатом Харківської Торгово-промислової палати від 04.02.2020 №44/63.01-6, яким засвідчено неможливість виконання КП «Харківводоканал» податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а саме: бездіяльність органів державної влади в частині неприйняття нормативно-правового акту про визначення джерела для відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та неперерахування виділених сум субвенцій; протиправні дії третіх осіб, які унеможливили виконання податкових зобов'язань підприємства з податку на додану вартість у періодах, починаючи з січня 2017 по лютий 2020 у термін протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.
У зв'язку з чим Комунальне підприємство «Харківводоканал», не отримавши більшу частину вказаної вище субвенції, не мало інших джерел для погашення заборгованості по сплаті податку на додану вартість у сумі 3361 436,13 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про помилковість висновків контролюючого органу стосовно того, що підприємство позивача мало можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України в частині сплати/перерахування задекларованих позитивних сум податку на додану вартість вчасно, але відповідні дії не вчиняв.
Отже, суд приходить до висновку, що з огляду на відсутність умисності дій позивача щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до останнього п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України.
Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 17.11.2021 № 22435000405.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Харківводоканал".
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2,м. Харків,61013) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2021 № 22435000405.
Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2,м. Харків,61013, код ЄДРПОУ - 03361715) сплачену суму судового збору у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ - 44131658).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2023 року.
Суддя Мельников Р.В.