Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання розгляду звіту про виконання рішення суду та
з питання застосування штрафу у порядку ч.2 ст.382 КАС України
02 лютого 2023 року справа № 520/9370/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020 та питання накладення штрафу на тимчасового виконуючого обов'язки начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - Тюріна Віталія Вікторовича штрафу у порядку ч.2 ст.382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Харківського національного університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба (далі за текстом - відповідач, Університет) про: 1) визнання протиправною бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба з приводу не нарахуванні і не виплаті компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016р.-20.09.2018р. за рішенням Харківського окружного адміністративного сулу від 08.11.2019 р. по справі №520/8903/19; 2) зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016р.-20.09.2018р., згідно з ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», -
встановив:
Заявник проходив публічну військову службу в Харківському національному університеті повітряних сил ім. І. Кожедуба (далі за текстом - відповідач, Університет) на посаді заступника начальника кафедри, звідки був звільнений в запас і виключений зі списку особового складу та з усіх видів забезпечення з 20.09.2018р.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016р.-20.09.2018р. заявникові при звільненні виплачена не була.
Спір між заявником та Університетом з приводу виплати згаданої індексації був вирішений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019р. по справі №520/8903/19.
Дане судове рішення було виконано Університетом шляхом проведення на користь заявника 27.05.2020р. виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016р.-28.02.2018р. у загальному розмірі 19.348,35грн.
Викладені обставини відповідачем не спростовані.
Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення Університету з приводу/питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення військовослужбовця, заявник ініціював спір у межах справи №520/9370/2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020 була визнана протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба з приводу не нарахування і не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі №520/8903/19; зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба (місцезнаходження - 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 77/79, ідентифікаційний код - 24980799) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 компенсації втрати частини доходів у порядку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за платежами по судовому рішенню у справі №520/8903/19.
Згадане рішення окружного адміністративного суду було направлено за поштову адресу Університету, отримано Університетом, набрало законної сили - 18.01.2021р.
29.03.2021р. заявнику була виплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016р.-28.02.2018р. у сумі 6.166,08грн.
За твердженням заявника Університет не у повному обсязі виконав рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020 в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016р.-20.09.2018р. за увесь період існування боргу, тобто за період 01.01.2016р.-27.05.2020р.
Вирішуючи по суті поданий заявником згаданий процесуальний документ, суд виходить із таких підстав та мотивів.
Університет наполягає на повному виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020.
Між тим, суд відзначає, що суспільні відносини з приводу компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати унормовані приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі за текстом - Закон України №2050-ІІІ) та деталізовані положеннями Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі за текстом - Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Положеннями ст.2 Закону України №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Приписами статті 4 Закону України №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить до переконання про те, що одночасно із виплатою заборгованості із індексації грошового забезпечення заявника Університет як орган публічної адміністрації в частині фінансового забезпечення військовослужбовців не забезпечив виконання обов'язку із нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу за весь час існування боргу.
Так, борг з виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця існував у спірних правовідносинах до 27.05.2020р., що підтверджено копією листа Університету від 13.05.2021р. №350/176/100-689/898.
Отже, останнім календарним днем існування боргу по виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовця є 26.05.2020р.
Відтак, здійснене Університетом управлінське волевиявлення з приводу обмеження строку нарахування компенсації втрати частини доходу - 28.02.2018р. (як останньою календарною датою нарахування несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення військовослужбовця) слід визнати таким, що не узгоджується із законом та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020.
Таким чином, суд доходить до переконання про те, що виплата заявнику компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі №520/8903/19 за увесь період існування боргу з індексації грошового забезпечення військовослужбовця (тобто до 26.05.2020р.) у повному обсязі не відбулась, що відповідачем не спростовано.
Відповідно до ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Суспільні відносини з приводу примусового виконання судових рішень унормовані, насамперед, приписами Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Проте, згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тому суд доходить до переконання про те, що наведена норма процесуального закону за своєю суттю та призначенням є альтернативою процедурам та механізмам, запровадженим законодавцем у положеннях Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» і покликана забезпечити створення умов для примусового виконання судового рішення відповідачем - суб'єктом владних повноважень, але виключно як гарантія об'єктивної відсутності іншого заходу процесуального примусу припинення триваючого свавілля суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, або виключно як гарантія поновлення права приватної особи, безпосередньо дотичного до фізичного існування людини.
Протилежне тлумачення змісту ст.382 КАС України суперечить приписам Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження», зокрема, в частині строків пред'явлення виконавчих документів за рішеннями судів до виконання.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 10.02.2022р. у справі №160/13013/19: 1) обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.1291 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.14, 370 КАС України; згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права, п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Піалопулос та інші проти Греції" якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс; 2) правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати; 3) зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком (постанова Верховного Суду від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19); 4) за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення; 5) за сформульованими у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №560/523/19 правовими позиціями, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи; 6) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020 у повному обсязі Університетом не виконано, то з наведених вище міркувань суду належить прийняти рішення про встановлення нового строку подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020.
Визначаючи тривалість означеного строку, суд зважає на факт повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022р., належність Університету до кола суб'єктів права із системи управління Міністерства оборони України, суть спору (котра не зачіпає життєво важливих інтересів заявника і не позбавляє заявника фінансових джерел до існування людини), правову природу виплати (однократний разовий платіж) і тому доходить до переконання про те, що розумним строком подання звіту про виконання рішення суду у даному конкретному випадку є 9 місяців.
Стосовно накладення на тимчасово виконуючого обов'язки начальника Університету штрафу у порядку ч.2 ст.382 КАС України суд зазначає, що згідно із наданою на вимогою суду довідкою від 16.02.2022р. №350/176/2н-71/323 ОСОБА_2 тимчасово виконував обов'язки начальника Університету у період 02.09.2021р.-08.09.2021р., 12.09.2021р.-01.10.2021р., 02.10.2021р.-06.10.2021р., 10.10.2021р.-31.10.2021р., 04.11.2021р.-22.11.2021р., 25.11.2021р.-01.12.2021р., 04.12.2021р.-02.01.2022р., 06.01.2022р.-13.01.2022р., 15.01.2022р.-17.01.2022р.14.02.2022р.-16.02.2022р.
Таким чином, у даному конкретному випадку відсутній факт тривалого та безперервного виконання ОСОБА_2 обов'язків начальника Університету.
Доказів ініціювання заявником процедур примусового виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" матеріали справи не містять.
Доказів особистої обізнаності ОСОБА_2 із існуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020 матеріали справи не містять.
Неспростовних та беззаперечних доказів умисного, свідомого та протиправного ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду заявником у порядку ч.1 ст.77 КАС України до справи не подано, а судом за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України існування таких доказів не виявлено.
Доказів створення ОСОБА_2 таких умов об'єктивної дійсності у функціонуванні Університету, котрі поза розумним сумнівом не можуть бути витлумачені інакше як намір на невиконання рішення суду, представником заявника до суду не подано, а судом за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України існування таких доказів не виявлено.
Розмір ініційованого представником заявника штрафу (24.810,00грн. на користь заявника) явно та очевидно перевищує за критеріями справедливості та виваженості предмет первісного спору - невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016р.-28.02.2018р. у загальному розмірі 19.348,35грн. та часткової виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016р.-28.02.2018р. у сумі 6.166,08грн.
Тому суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1.Клопотання представника позивача від 20.01.2022р. - задовольнити частково.
2.Встановити новий строк подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у справі №520/9370/2020 - 9 місяців від дати постановлення цієї ухвали.
3.Клопотання представника позивача від 20.01.2022р. у решті вимог - залишити без задоволення.
4.Роз"яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати постановлення.
Суддя Сліденко А.В.