Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 лютого 2023 року справа №520/6775/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Харківській області, які полягають у відмові здійснити індексацію пенсії та в обмеженні пенсії десятьма прожитковими мінімуми для непрацездатних осіб позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням всіх основних та додаткових видів грошового забезпечення згідно довідки Харківського обласного військового комісаріату №ХОВК(ХОТЦКСП) №ФХ-72168 від 16 12.2020 направленої листом №ФХ-72168/670 від 16.12.2020 до ГУ ПФ України у Харківській області;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області здійснити індексацію пенсії позивача з 01.01.2018 та здійснити перерахунок та сплатити позивачу пенсію за вислугу років з 01.01.2018 на підставі рішень судів від 20.05.2020 у справі №520/5094/2020 та від 14.07.2021 по справі №520/8639/21 та оновленої довідки ХОВК(ХОТЦКСП) №ФХ-72168 від 16.12.2020 направленої листом №ФХ-72168/670 від 16.12.2020 направленої листом Харківського обласного військового комісаріату до Головного уп равління Пенсійного фонду України у Харківській області відповідно до статті 63 Закону України №2262-ХІІ, виходячи з відсоткового значення пенсії 90% сум грошового забезпечення (основної та додаткової складової), без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб з урахуванням індексації враховуючи при цьому раніше виплачену суму пенсії за період з 01.01 2018;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 03.09.1984 йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% від грошового забезпечення, який обмежено відповідачем з 01.04.2019 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. На переконання позивача, вказане обмеження є протиправним, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною норму, яка передбачала обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Водночас зазначив, що відсотковий розмір його грошового забезпечення (90%) був предметом розгляду у справі №520/5094/2020. Рішення Харківського окружного адміністративного суду у вказаній справі набрало законної сили.
Крім того посилався на те, що відповідач на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі №520/5094/2020 та від 14.07.2021 у справі №520/8639/2021 здійснив перерахунки пенсії з 01.01.2018 та з 01.04.2019 проте, на думку позивача, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату індексації на суму недоплаченої частини пенсії.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням осіб.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи. Копія ухвали про відкриття провадження у дані справі отримана відповідачем, що підтверджується довідкою про отримання електронного листа.
Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФ України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, відсутні правові підстави для здійснення виплати позивачу пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019.
Вказує, що відповідно частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 03.09.1984 у розмірі 90% грошового забезпечення.
З програми «Спеціалізоване діловодство суду» суд встановив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі №520/5094/2020, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.01.2018, виходячи з основного розміру 90% та виплатити пенсію у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання рішення суду у справі №520/5094/2020 ГУ ПФ України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача у 90% від грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №520/8639/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019, виходячи з оновленої довідки Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної політики №ФХ-72168 від 16.12.2020, направленої листом №ФХ-72168/670 від 16.12.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області.
На виконання рішення суду у справі №520/8639/21 ГУ ПФ України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення з 01.04.2019.
Водночас, пенсійний орган повідомив його, що розмір пенсії позивача, яка підлягає виплаті, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з тим, що відповідач нарахував і виплачує позивачу пенсію з обмеженням її максимального розміру, останній звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Предметом спору у цій справі є:
- правомірність обмеження відповідачем максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII;
- правомірність ненарахування та виплати позивачу відповідачем індексації на суму недоплаченої частини пенсії.
Щодо правомірності обмеження відповідачем максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі по тексту - Закон України №2262-XII) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі по тексту - Закон України №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону України №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» від 13.10.1995, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом України №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону України №2262-XII, яку викладено у редакції Закону України №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону України №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України №2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону України №2262-XII, шляхом викладення її у редакції Закону України №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону України №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону України №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон України №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону України №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону України №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом України №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом України №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону України №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у даній справі застосуванню підлягають норми Закону України №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону України №3668-VI.
Відтак, обмеження ГУ ПФ України в Харківській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України №2262-ХІІ, є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі 400/2085/19.
Суд зазначає, що відсотковий розмір грошового забезпечення (90%) був предметом розгляду у справі №520/5094/2020. Рішення Харківського окружного адміністративного суду у вказаній справі набрало законної сили.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача зобов'язати відповідача перерахувати та здійснити виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Харківського обласного військового комісаріату.
Щодо правомірності ненарахування позивачу відповідачем індексації на доплату (виплату, утримання) пенсії, суд зазначає наступне.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 .04.1992 № 2262-XII (далі по тексту - Закон України №2262-XII, в редакції на час спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.
Згідно статті 64 Закону України №2262-XII призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі по тексту - Закон України №1282-XII, у редакції на час спірних правовідносин) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно абз.2 статті 1 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України №1282-XII (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII) індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 №1058-IV (у редакції на час спірних правовідносин) для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Суд зазначає, що індексація пенсій проводиться шляхом осучаснення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який є складовою формули розрахунку пенсії, на коефіцієнт підвищення, що визначається щороку Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач проходив службу у Збройних Силах колишнього РСРС та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З відповіді ГУ ПФ України в Харківській області від 13.12.2021 №16860-26273/1-03/8-2000/21 суд встановив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №520/8639/21 у грудні 2021 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, включених до основної довідки, надісланої Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Відповідач у вказаному листі повідомив позивача про те, що різниця у пенсії, обчислена за рішенням суду у справі №520/8639/21 з 01.04.2019 по 31.12.2021 у сумі 259 460,51 грн. буде виплачуватися у межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат на виконання рішень суду. З 01.01.2022 пенсія буде виплачуватися, з урахування вказаного рішення суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі №520/5094/2020 у грудні 2020 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, виходячи з основного розміру 90%. Доплата різниці у пенсії за період з 01.09.2020 було включено до виплатної відомості та профінансовано у січні 2021 року. Різницю в пенсії (доплату) за період з 01.01.2018 по 31.08.2020 у сумі 44 696 грн. нарахована та буде виплачено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив про те, що пенсія з січня 2018 року та з квітня 2019 року на нараховану суму не індексувалася.
У контексті спірних правовідносин у цій справі суд звертає увагу, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом та членам їх сімей обчислюються у відсотках від розміру грошового забезпечення (враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії).
Показник середньої заробітної плати в Україні, який осучаснюється в результаті перерахунку з 1 березня, не є складовою розрахунку пенсії для зазначеної категорії осіб, а тому у даному випадку виплачена позивачу сума за вказаний період, на виконання рішень суду щодо перерахунку пенсії позивача, не підлягала індексації, оскільки для цього були відсутні правові підстави.
Відтак, у даному випадку відповідачем було правомірно не здійснено перерахування індексації на нараховану позивачу виплату у сумі за січень 2018 року по квітень 2019 року.
Відтак, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Що стосується встановлення судового контролю, то частина перша стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може умисно ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини цієї справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією, яка наявна у матеріалах справи.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 992,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов позивача задоволено, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 02.02.2023.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА