Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
02.02.2023р. справа №520/270/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом
Головного управління ДПС у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 39.100,00грн. податкового боргу, -
встановив:
Суб'єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з ФОП ОСОБА_1 39100,00 грн. коштів за податковим боргом.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку по оплаті рішень про нарахування фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та порушення законодавства у сфері виробництва, обігу алкогольних напоїв і тютюну, які пройшли процедуру узгодження. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, ФОП ОСОБА_1 (далі за текстом - платник, ФОП), правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча про відкриття провадження по справі повідомлявся судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 30.08.2021р. поштового відправлення з копією ухвали. Отже, встановлений судом строк на подання відзиву сплинув, і за таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
13.05.1998р. відповідач, ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.
Податковою адресою відповідача на час виникнення спірних правовідносин була: АДРЕСА_1 .
До заявленої владним суб'єктом вимоги про стягнення суми коштів структурно входить заборгованість по оплаті таких зобов'язань: штрафи за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну згідно рішень про застосування фінансових санкцій №00107510710 від 10.06.2021р. на суму 17.000,00 грн. та №00107510710 від 10.06.2021р. на суму 17.000,00 грн.; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" №00107530710 від 10.06.2021р. на суму 2.550,00 грн. та №00107530710 від 10.06.2021р. на суму 2.550,00 грн.
Загалом до стягнення заявлена сума у 39.100,00 грн.
Згадані у позові рішення про нарахування фінансових санкцій вважаються одержаними платником за правилами абз.6 п.42.4 ст.42, абз.3 п.58.3 ст.58 та абз.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України.
Податкова вимога №23730-13 була складена контролюючим органом 11.11.2020р. і вважається одержаною платником за правилами абз.6 п.42.4 ст.42, абз.3 п.58.3 ст.58 та абз.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України.
Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов'язку у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2011р. таким законом є Податковий кодекс України.
Стосовно заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги про стягнення коштів суд зазначає, що визначені рішеннями контролюючого органу зобов'язання підлягають сплаті за строком згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).
У такі ж строки відповідно до ст. 113 Податкового кодексу України підлягають оплаті і рішення контролюючого органу про застосування штрафів.
Однак, до спірних правовідносин в частині визначення строку оплати підлягає застосуванню спеціальна норма права - п. 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (затверджений постановою КМУ від 02.06.2003р. №790; далі за текстом - Порядок №790), якою передбачено 30-денний строк на погашення штрафу.
У частині визначення строку оплати підлягає застосуванню також ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", якою також передбачено 10-денний строк на погашення штрафу.
Перебіг вказаних строків виконання податкового обов'язку у спірних правовідносинах скінчився, доказів виконання особою податкового обов'язку у добровільному порядку матеріали справи не містять, доказів припинення податкового обов'язку з інших підстав судом не виявлено. Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов'язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов'язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.
У зв'язку із цим, за правилами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за переліченими рішеннями виник податковий борг.
Податкова вимога №23730-13 була складена контролюючим органом 11.11.2020 р. і вважається одержаною платником за правилами абз.6 п.42.4 ст.42, абз.3 п.58.3 ст.58 та абз.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України.
Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.
Передбачена п. 87.11 ст.87 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов'язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб'єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов'язаної особи як суб'єкта права, 2) виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов'язаної особи факту виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов'язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов'язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов'язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.
Існування невиконаного податкового обов'язку особи підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.
У ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить задовольнити, стягнувши заявлену до стягнення суму податкового боргу.
Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України податковий борг у сумі 39100 (тридцять дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.