02 лютого 2023 року Справа № 480/7538/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7538/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації у відношенні до ОСОБА_1 щодо виконання вимог статей 22 та 46 Конституції України, статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо відмови у перерахунку, та виплати щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2021 рік;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації поновити права ОСОБА_1 отримувати як інваліду - ліквідатору ЧАЕС 2 групи, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, виконати вимоги статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010-2022 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, та в подальшому проводити ці виплати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії та бездіяльність відповідача є протиправними, оскільки вони порушують його право на отримання належної йому суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення.
Ухвалою суду від 15.11.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/7538/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що виплата допомоги на оздоровлення за 2010-2022 роки, як особі з інвалідністю ІІ групи позивачу проведена відповідно до норм чинного законодавства України.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.4).
Листом від 07.11.2022 №15/983, у відповідь на звернення позивача, УСЗН Конотопської РДА повідомило, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2010-2022 роках проведена з дотриманням вимог статті 48 Закону № 796-ХІІ та Постанови № 562 (а.с.5-6).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 13 Закону №796-XII держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: 1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою; 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Так, виплата щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентована правовими нормами ст. 48 Закону України №796-XII.
Суд зазначає, що з моменту прийняття Закону №796-XII, до нього неодноразово вносились зміни.
Так, Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996, частину 4 статті 48 Закону №796-XII було викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати. Також вказану статтю доповнено, зокрема, частиною сьомою за якою розмір мінімальної заробітної плати повинен визначатися на момент виплати.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 визнано неконституційними.
Пунктом 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року, статтю 48 Закону №796-XII викладено у такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону №107-V від 28.12.2007 про внесення таких змін до ст. 48 Закону №796-ХІІ визнано неконституційними, та зазначено, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в попередній редакції.
У подальшому, підпунктом 8 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII статтю 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 було викладено у новій редакції, зокрема: "Стаття 48. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" передбачено, що він у зазначеній частині набирає чинності з 01.01.2015.
Рішеннями Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018 та №6-р/2018 від 17.07.2018 окремі положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 визнані неконституційними.
Так, рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): п.п.2, абз.1-2 п.п.3, п.4, абз.1-2, п.п.5, абз.1-4 п.п.6, п.п.7 п. 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 року; ч. 3 ст. 22, ч.2 ст.24, ч.7 ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року; ст. 53 (крім її назви), ст.60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014.
Суд зазначає, що підпункт 8 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014, ні рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, ні жодним іншим рішенням Конституційного Суду України неконституційним не визнавався.
Відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції Законів України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 №760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).
Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Відповідно до п. 10 Порядку №760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За приписами п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №759), щорічна допомога на оздоровлення деяким категоріям постраждалих громадян відповідно до частини другої статті 48 Закону здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до положень постанови КМ України від 12 липня 2005 р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, складає: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.
На час судового розгляду справи вказана постанова КМ України від 12 липня 2005 року №562 не скасована та не змінена.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі №3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Оскільки Закони України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, якими статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру щорічної допомоги на оздоровлення були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства мала здійснюватись виплата позивачу одноразової щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 100 грн. як особі з інвалідністю ІI групи, особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на положення ст. 48 Закону №796-ХІІ, які на його думку, встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох та п'яти мінімальних заробітних плат, оскільки позивачем не було враховано, що правове регулювання розміру зазначеної соціальної виплати зазнало змін.
Водночас, при розв'язанні спірних правовідносин судом враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону №796-ХІІ саме у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик