02 лютого 2023 року Справа № 480/105/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/105/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,
Позивач звернулася до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 02.12.2013 вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, код основного виду економічної діяльності 47.11 (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом). З 03.12.2013 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків за загальною системою оподаткування, була зареєстрована як платник єдиного внеску. 30.01.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача за власним рішенням. ГУ ДПС у Сумській області за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.01.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.12.2013 по 30.01.2020, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.01.2020, та на підставі акту перевірки від 10.11.2021 № 5558/18-28-07-08/2968709549/791 прийняте рішення № 800318280708 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахання) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 грудня 2021 року в загальному розмірі 4474,05 грн (штраф у розмірі 2767,14 грн та пені у розмірі 1706,91 грн) та винесено податкові повідомлення-рішення від 06.12.2021:
- № 800118280708 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 5% від несвоєчасно перерахованої суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, зазначених у податковій декларації за 2019 рік (затримку на 6 календарних днів сплати), у сумі 210 грн 98 коп.;
- № 800218280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - військовий збір - у сумі 4405 грн 50 коп. в результаті виплаченого доходу за оренду приміщення в сумі 267000 грн, на який нараховується військовий збір;
- № 800418280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - за 2017 рік (заниження чистого доходу) у розмірі 946 грн 55 коп.
- № 800518280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковим агентом із доходів платника податку, - за 2017-2020 роки в сумі 52866,00 грн;
- № 800718280708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100 - за період з 2017 по 2020 роки в сумі 1020 грн;
- № 800018280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - військовий збір за результатами річного декларування - (в результаті заниження чистого доходу за 2017 рік на суму 4780,59 грн) у розмірі 78 грн 88 коп.;
- № 799818280708 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за несвоєчасне перерахування суми податкового зобов'язання (затримка на 84 календарних дні) з податку з доходів фізичних осіб, зазначених у податковій декларації за 2019 рік, в сумі 111 грн 75 коп.;
- № 799618280708 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за несвоєчасно перераховану суму податкового зобов'язання з військового збору зазначених у поданій податковій декларації за 2019 рік у сумі 35 грн 40 коп.
Відповідно до акту перевірки підставами для застосування штрафу стали: неподання позивачем податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2020 рік, несвоєчасна сплата суми податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2019-2020 роки, неподання та невідображення сум виплаченого (нарахованого) доходу та нарахованого (утриманого) податку в податкових розрахунках (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2017 року - 1 квартал 2020 року фізичній особі "за ознакою 106", несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, заниження податкового зобов'язання зі сплати військового збору з отриманого від підприємницької діяльності доходу, несвоєчасна сплата військового збору з отриманого доходу за період з 22.02.2019 по 13.02.2020, заниження податкового зобов'язання з військового збору з доходу, виплаченого на користь фізичних осіб, та ненадання платником податків не в повному обсязі первинних документів, що належали до предмета перевірки або пов'язані з ним.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на період дії карантину, спричиненого виникненням та поширенням коронавірусної хвороби, законодавчо був встановлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок платників податків. У зв'язку з цим перевірка діяльності позивача та зібрані під час її проведення докази є недостовірними. Крім того, проведенню перевірки передувало викрадення з особистого автомобіля позивача бухгалтерських документів її підприємницької діяльності, грошових коштів та паспорта громадянина України, про що зроблена заява про кримінальне правопорушення. Відповідно, документи, що стосуються господарської діяльності, позивач не змогла надати на перевірку. Разом з тим перевірка була проведена, у позивача відібрані пояснення, за наслідками проведення перевірки складено акт. При цьому в акті не вказано, які саме первинні документи були досліджені, не описано їх обов'язкові реквізити, а тому висновки щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, викладені в акті, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді з/п. Також зазначає, що під час перебування у шлюбі вони з чоловіком набули право власності на нежитлове приміщення - магазин - площею 29 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого згідно з правовстановлюючими документами є її чоловік. Діючи спільно з чоловіком, як одна сім'я, позивач вирішила розпочати підприємницьку діяльність - роздрібну торгівлю продовольчими товарами - у власному нежитловому приміщенні цього магазину. Вважає, що мала право використовувати нежитлове приміщення магазину у власній підприємницькій діяльності як співвласник такого майна без укладання договору оренди з чоловіком та без сплати йому орендної плати. Стверджує, що використовувала це приміщення безоплатно та орендну плату чоловікові не сплачувала. Зазначає, що для підтвердження даних податкового та бухгалтерського обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності. При цьому в акті перевірки не зазначено про проведення будь-якого дослідження фактичного здійснення господарської операції її учасниками. Таким чином, порушень вимог податкового законодавства нею не допущено, тому оскаржуване рішення та податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що до Податкового кодексу України внесені зміни щодо зняття мораторію на проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ. Копію наказу про проведення перевірки позивач отримала під розписку 28.10.2021. За зверненням позивача перевірка проведена за її податковою адресою: АДРЕСА_2 . На перевірку були надані первинні документи згідно з описом, складеним особисто позивачем. На зауваження щодо втрати первинних документів зазначає, що позивач як платник податків зобов'язана забезпечити зберігання таких документів та надати їх на перевірку. У ході перевірки встановлено, що позивач за 2017 рік безпідставно зависила витрати на суму 4780,59 грн та занизила податкове зобов'язання всього на суму 860,50 грн. Позивач не подавала податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку. Позивач за період з 2017 року по 2020 рік не подавала, не утримувала та не перераховувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб як податковий агент у розмірі 48060,00 грн, не подавала податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та не відображала суми виплаченого (нарахованого) доходу та суми нарахованого (утриманого) податку в податкових розрахунках (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2017 року - 1 квартал 2020 року фізичній особі за "ознакою-106". Крім того, в порушення п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у різні періоди з 2018 року по 2020 рік позивач несвоєчасно сплачувала єдиний внесок із сум доходу, на який нараховується єдиний внесок. Також, у результаті неправильного визначення суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік, на який нараховується військовий збір, позивачці донараховано військовий збір з отриманого від підприємницької діяльності доходу за 2017 рік у розмірі 71,71 грн. Позивач занизила податкове зобов'язання з військового збору з доходу, виплаченого на користь фізичних осіб, у розмірі 4005,00 грн у результаті виплаченого доходу за оренду приміщення за 2017-2020 роки гр. ОСОБА_2 в сумі 267000,00 грн, на який нараховується військовий збір. За період з 22.02.2019 по 13.02.2020 позивач несвоєчасно сплатила військовий збір з отриманого доходу відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи (для підприємців) від 11.02.2019. У зв'язку з цим оскаржувані рішення та податкові повідомлення-рішення було сформовано правомірно, відповідно, підстави для їх скасування відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 02.12.2013 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, код основного виду економічної діяльності 47.11 (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами), та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків за загальною системою оподаткування, була зареєстрована як платник єдиного внеску.
30.01.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача за власним рішенням (а.с.64-65).
10.11.2021 ГУ ДПС у Сумській області провело документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.01.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.12.2013 по 30.01.2020, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.01.2020. За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 10.11.2021 № 5558/18-28-07-08/2968709549/791 (а.с.28-57).
За результатами проведеної перевірки позивача та на підставі акту перевірки відповідач прийняв рішення № 800318280708 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахання) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 грудня 2021 року в загальному розмірі 4474,05 грн (штраф у розмірі 2767,14 грн та пені у розмірі 1706,91 грн) та виніс податкові повідомлення-рішення від 06.12.2021:
- № 800118280708 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 5% від несвоєчасно перерахованої суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, зазначених у податковій декларації за 2019 рік (затримку на 6 календарних днів сплати), у сумі 210 грн 98 коп.;
- № 800218280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - військовий збір - у сумі 4405 грн 50 коп. в результаті виплаченого доходу за оренду приміщення в сумі 267000 грн, на який нараховується військовий збір;
- № 800418280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - за 2017 рік (заниження чистого доходу) у розмірі 946 грн 55 коп.
- № 800518280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковим агентом із доходів платника податку, - за 2017-2020 роки в сумі 52866,00 грн;
- № 800718280708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100 - за період з 2017 по 2020 роки в сумі 1020 грн;
- № 800018280708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - військовий збір за результатами річного декларування - (в результаті заниження чистого доходу за 2017 рік на суму 4780,59 грн) у розмірі 78 грн 88 коп.;
- № 799818280708 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за несвоєчасне перерахування суми податкового зобов'язання (затримка на 84 календарних дні) з податку з доходів фізичних осіб, зазначених у податковій декларації за 2019 рік, в сумі 111 грн 75 коп.;
- № 799618280708 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за несвоєчасно перераховану суму податкового зобов'язання з військового збору зазначених у поданій податковій декларації за 2019 рік у сумі 35 грн 40 коп. (а.с.11-27).
Суд вважає, що оскаржувані рішення та податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31, п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
На підставі п. 75.1 ст. 70 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (абзац другий п. 77.4 статті 77 Податкового кодексу України).
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, вона була повідомлена про призначення перевірки з питань дотримання нею вимог податкового законодавства. Так, копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.10.2021 № 1712-кп позивач отримала під розписку 28.10.2021. На прохання позивача перевірка проведена за її податковою адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Перемоги, буд. 154-А. Перед початком перевірки позивачці надане направлення на початок проведення перевірки та службові посвідчення. На перевірку були надані первинні документи згідно з описом, складеним особисто позивачем (а.с.81-82,83).
З огляду на зазначене суд не враховує твердження позивача про незаконність проведення перевірки, оскільки позивач допустила посадових осіб відповідача до перевірки, наказ про її призначення не оскаржувала.
З приводу твердження позивача про викрадення первинних документів суд зазначає, що позивач як платник податків зобов'язана забезпечити зберігання таких документів та надати їх на перевірку.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом пп. 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44 Податковоо кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання первинних документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Всупереч вказаним нормам позивач письмово не повідомила ГУ ДПС у Сумській області про втрату первинних документів, докази цього в матеріалах справи відсутні.
У свою чергу, обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі документи та надати їх на перевірку. Ненадання таких документів на підставі п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.
Що стосується суті виявлених порушень, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч вказаній нормі позивач сплатила податок на доходи фізичних осіб від провадження діяльності, нарахований нею самостійно, з порушенням встановлених строків, а саме:
- за податковою декларацією про майновий стан і доходи від 11.02.2019 № 15172149: термін сплати - 19.02.2019, фактично сплачено - 27.02.2019;
- за податковою декларацією про майновий стан і доходи від 09.02.2020 № 110306043: термін сплати - 19.02.2020, фактично сплачено - 14.05.2020.
Відповідальність за таке порушення передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
Відповідно до абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Позивач зазначає, що під час перебування у шлюбі разом з чоловіком набула право власності на нежитлове приміщення - магазин - площею 29 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого згідно з правовстановлюючими документами є її чоловік. Позивач здійснювала підприємницьку діяльність - роздрібну торгівлю продовольчими товарами - у власному нежитловому приміщенні цього магазину. Вважає, що мала право використовувати нежитлове приміщення магазину у власній підприємницькій діяльності як співвласник такого майна без укладання договору оренди з чоловіком та без сплати йому орендної плати. Стверджує, що використовувала це приміщення безоплатно та орендну плату чоловікові не сплачувала. Разом з тим, таке твердження позивача спростовується поясненнями самої позивачки, які вона надала ГУ ДПС у Сумській області 03.11.2021. Відповідно до цих пояснень позивач у період з 2013 року по 2020 рік здійснювала підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення - магазин площею 29 кв. м. - орендувала у фізичної особи ОСОБА_2 . Вартість оренди складає: у 2017 році - 6000,00 грн на місяць, у 2018 році - 6000,00 грн на місяць, у 2019 році - 9000,00 грн на місяць та у 2020 році - 15000,00 грн на місяць (а.с.86-87). При цьому податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку позивач за 2017-2020 роки не подавала, не утримувала та не перераховувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб як податковий агент у розмірі 48060,00 грн.
В порушення вимог п. 51.1 ст. 51 та абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) позивач не подавала та не відображала суми виплаченого (нарахованого) доходу та суми нарахованого (утриманого) податку в податкових розрахунках (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2017 року - 1 квартал 2020 року фізичній особі за "ознакою-106".
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Всупереч вказаній нормі позивач за період з 20.04.2018 по 20.11.2018, з 20.04.2018 по 11.01.2019, з 20.07.2018 по 11.01.2019, з 20.10.2018 по 11.01.2019, з 20.10.2018 по 18.01.2019, з 20.07.2019 по 28.11.2019, з 22.10.2019 по 28.11.2019, з 22.10.2019 по 03.12.2019 та з 12.02.2020 по 26.02.2020 несвоєчасно сплачувала єдиний внесок із сум доходу, на який нараховується єдиний внесок.
Відповідальність за таке порушення передбачена статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Так, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 цього Закону податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, а саме за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Крім того, на підставі ч. 10 ст. 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Також, відповідно до абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід є об'єктом оподаткування.
На підставі п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України із суми оподатковуваного доходу позивача підлягає утриманню та перерахуванню до бюджету військовий збір.
Так, у результаті неправильного визначення суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік, на який нараховується військовий збір, позивачці донараховано військовий збір з отриманого від підприємницької діяльності доходу за 2017 рік у розмірі 71,71 грн. Також позивач занизила податкове зобов'язання з військового збору з доходу, виплаченого на користь фізичних осіб, у розмірі 4005,00 грн у результаті виплаченого доходу за оренду приміщення за 2017-2020 роки гр. ОСОБА_2 в сумі 267000,00 грн, на який нараховується військовий збір.
Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Всупереч вказаній нормі за період з 22.02.2019 по 13.02.2020 позивач несвоєчасно сплатила військовий збір з отриманого доходу відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи (для підприємців) від 11.02.2019 № 15172149: термін сплати - 21.02.2019, фактично сплачено - 13.02.2020.
Таким чином, дії відповідача щодо визначення позивачці сум податкового зобов'язання та застосування до неї штрафних санкцій є правомірними, відповідно, спірні рішення та податкові повідомлення-рішення є обгрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, тому у суду немає підстав для їх скасування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності суд вважає, що оскаржувані рішення та податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності з нормами чинного законодавства, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 43995469) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення - відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах