про повернення позовної заяви
01 лютого 2023 року м. Рівне №460/41229/22
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Махаринця Д.Є., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду позов було залишено без руху, для усунення недоліків встановлювався строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позову без руху. Ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана поштою за вказаною позивачем адресою.
Поштове відправлення повернулось з відміткою про вручення 22.11.2022.
Суд враховує висновок Верховного Суду в ухвалі від 24.03.2021 у адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі верховного суду від 17.05.2021 по справі 160/8553/19 (адміністративне провадження К/9901/35888/20)
Станом на 28.11.2022 позивач недоліки позовної заяви не усунув, жодних заяв чи клопотань по справі не подавав.
Суд звертає увагу, що статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією. Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції). Таким чином, Європейський Суд запровадженням практики нерозгляду заяв продемонстрував необхідність: дисциплінувати скаржників; надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб'єктів звернення.
Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАСУ. Так, ч.1 ст.45 КАСУ встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, право на доступ до правосуддя не є абсолютним та підлягає обмеженням особливо щодо умов прийнятності (скарги) позовної заяви.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262- IV "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон №3262-ІV) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр). Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 цього Закону).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону №3262-ІУ судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Таким чином, при належному добросовісному відношенні позивач не був позбавлений можливості ознайомитись з текстом ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та усунути зазначені у ній недоліки, проте таким правом не скористався.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже позовну заяву та усі додані документи слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Д.Є. Махаринець