02 лютого 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/11148/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення № 163850004239 від 17.11.2022 року; зобов'язання зарахувати періоди роботи з 01.01.1996 по 05.02.1996, з 09.07.2003 по 25.07.2003 та призначити і виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 28.09.2021 року. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що спірне рішення про відмову в призначенні їй пенсії у разі втрати годувальника є протиправним, оскільки підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатних є факт досягнення особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Вважає, що у зв'язку зі смертю годувальника та досягнення нею пенсійного віку наявні всі необхідні умови для призначення позивачу пенсії у разі втрати годувальника.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/11148/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.01.2022 року від представника відповідача надійшов до суду відзив, в якому він заперечував задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначав, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року у справі № 440/15762/21 повторно розглянуто заяву від 28.09.2021 року ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника, та надані нею документи: трудову книжку, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб, військовий квиток, паспорт, код, довідку про сумісне проживання. З урахуванням висновків суду до загального страхового стажу зараховано періоди роботи заявниці згідно записів трудової книжки колгоспника від 10.04.1980 року № 514. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: - з 01.01.1996 по 05.02.1996, оскільки відсутня дата звільнення; - з 09.07.2003 по 25.07.2003, оскільки відсутній номер наказу про звільнення; дані в довідці ОК-5 відсутні. Аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 вказує, що її страховий стаж становить 20 років 07 місяців 07 днів, що не дає право для призначення пенсії за віком, а отже відсутні правові підстави для призначення пенсії у разі втрати годувальника. Загальний страховий стаж годувальника становить 12 років 02 місці 06 днів.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини справи.
28 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подано: копію паспорта та ідентифікаційного, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію довідки виконавчого комітету Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області про те, що вона проживала із своїм чоловіком ОСОБА_2 і була на його утриманні до дня його смерті, копію трудової книжки, копію військового квитка, копію довідки СТОВ "Бережнівське" № 80 від 10 вересня 2021 року, копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про укладення шлюбу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 жовтня 2021 року № 163850004239 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу заявниця не досягла пенсійного віку.
Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивач звернулася до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року у справі № 440/15762/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області 05 жовтня 2021 року № 163850004239. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2021 року про призначення пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
17.11.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року у справі № 440/15762/21 повторно розглянуто заяву від 28.09.2021 року гр. ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника та прийнято рішення № 163850004239, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника.
Позивач ОСОБА_1 не погодилась із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.11.2022 року № 163850004239 та оскаржила його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закон №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент звернення із заявою від 28.09.2021 року про призначення пенсії у разі втрати годувальника досягла пенсійного віку.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 34 роки, про що зроблений відповідний актовий запис № 03.
Згідно спірного рішення відповідач визнає страховий стаж годувальника 12 років 02 місяці 06 днів, який достатній для призначення пенсії по III групі інвалідності для особи у віці 34 роки згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно довідки виконавчого комітету Білицької селищної ради Полтавського району № 14-20/1/1203 від 02.09.2921 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , 1962 року народження, і була на його утриманні до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 як дружина померлого годувальника, на час звернення до відповідача із заявою від 28.09.2021 року про призначення пенсії у разі втрати годувальника досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (її чоловіка), а тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Посилання представника відповідача на положення ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено умови призначення пенсії за віком, суд вважає безпідставним, оскільки у спірному випадку дослідженню підлягає не наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком, а про наявність права на призначення пенсії у разі втрати годувальника, які є різними видами пенсії, у розумінні частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з різними умовами призначення.
Отже, оскільки положення статті 36 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця, тому доводи представника відповідача про недостатність у ОСОБА_1 страхового стажу є безпідставними.
За наведених обставин, відмовляючи у призначені ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника відповідач діяв протиправно, а тому спірне рішення від 17.11.2022 року №163850004239 підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у разі втрати годувальника суд виходить з наступного.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що згідно із пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника - 28.09.2021 року.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 28.09.2021 року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 17.11.2022 року № 163850004239.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 28.09.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко