Справа № 420/12463/21
02 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши у порядку письмового провадження заяву - ОСОБА_1 (від 26.01.2023 року вхід.№ 2358/23) про встановлення судового контролю , -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2008 по 31.12.2015 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2008 по 31.12.2015, включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми індексації. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
26.01.2023 р. до Одеського окружного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява (вхід. № 2358/23) про встановлення судового контролю, з урахуванням котрої, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року у справі № 420/12463/21, та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 протягом 10 днів подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного сулу від 13.12.2021 року у справі № 420/12463/21.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, зокрема, за приписами частини першої та другої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення у разі необхідності вказується про порядок і строк виконання рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинен бути вказаний обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.
Окрім того, вказаною нормою статті 382 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, суд наділений правом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.
Системний аналіз норм статті 382 КАС України дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджає неналежне виконання відповідачем обов'язків, в межах виконання відповідного судового рішення, у разі задоволення позовних вимог позивача, а відтак, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття такого рішення.
Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості після розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції вирішувати питання про встановлення судового контролю.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком такого судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі. Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості встановлення судового контролю за відповідною заявою позивача вже після постановлення рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14 та від 07 листопада 2019 року у справі № 361/11754/13-а, яка в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховується судом під час вирішення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
На думку суду, вказана норма додатково свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю, передбачених нормою статті 382 КАС України, лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавчо передбачено, що окрім заходів судового контролю зазначених у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.
Тобто, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході його виконання в порядку статті 287 КАС України.
Також, суд зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 р. задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2008 по 31.12.2015 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2008 по 31.12.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми індексації. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Так, як з'ясовано судом, та, серед іншого, зазначено заявником, вищевказане судове рішення було виконано Військовою частиною НОМЕР_2 в межах її повноважень, що, у тому числі, підтверджується наданими Військовою частиною НОМЕР_2 розрахунками індексації грошового забезпечення на виконання Рішення суду від 13.12.2021 р.
При цьому, суд акцентує, що у Рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 р. жодним чином не досліджувалось питання щодо певних сум нарахування індексації, які Військова частина НОМЕР_2 має виплатити на користь позивача - ОСОБА_1 .
Натомість, з наданої суду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, вбачається, що заявник не погоджується, зокрема, із сумою нарахованої індексації з урахуванням базового місяця, індексу споживчих цін, порогу індексації тощо. Водночас, у цьому, в свою чергу, вбачається наявність рис іншого публічно-правового спору між сторонами, який не може бути вирішений шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення заяви заяви ОСОБА_1 (від 26.01.2023 року вхід.№ 2358/23) про встановлення судового контролю, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України
Керуючись ч. 1 ст. 382, ст. 241 - 243, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (від 26.01.2023 року вхід. № 2358/23) про встановлення судового контролю, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Харченко Ю.В.
02.02.23.