02 лютого 2023 р. № 400/6012/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу,
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління ПФУ в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2022 № 2438/03.04-пр, зобов'язання вчинити певні дії,
27 грудня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27.09.2022 № 2438/03.04-пр;
зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.01.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач протиправно застосував положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) щодо вимог до страхового стажу особи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, а не положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), внаслідок чого йому було відмовлено у призначенні зазначеної пенсії.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, встановленому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11.01.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відзив аргументовано тим, що:
у позивача відсутня необхідна кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV;
положення Закону № 1788-ХІІ в частині визначення права та призначення пенсії за віком на пільгових умовах застосуванню не підлягають.
Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується його паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 18.12.1997 (а.с. 17-19).
17.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 (а.с. 73-77), тобто коли йому вже виповнилося 55 років.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 400/2974/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке набрало законної сили, встановлено наступне:
«… Листом від 09.02.2022 р. відповідач повідомив позивача, що його страховий стаж становить 26 років 10 днів, стаж за Списком № 2 3 роки 4 місяці 24 дні. Довідки про підтвердження трудового стажу в ПАТ «ЧСЗ» від 27.08.2018 р. № 100/2 і № 101/2 не прийняті до уваги, оскільки ПАТ «ЧСЗ» припинено діяльність з 15.07.2021 р. Питання щодо врахування до стажу періодів роботи зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 з 18.05.1989 р. по 30.04.1993 р. та з 11.11.1994 р. по 31.10.2006 р. може бути розглянуто на відповідній Комісії. Крім того, зазначено, що рішенням від 24.01.2022 р. № 143250011401 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії від 21.04.2022 р. № 3/2 позивачу відмовлено в зарахуванні періодів роботи з 18.05.1989 р. по 30.04.1993 р. та 11.11.1994 р. по 30.10.2006 р. до страхового стажу із шкідливими та важкими умовами праці відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували пільговий характер роботи….»
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі № 400/2974/22 позов позивача до відповідача задоволено частково, зокрема, визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 24.01.2022 № 143250011401 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, зобов'язано відповідача зарахувати позивачу періоди роботи в Публічному акціонерному товаристві «Чорноморський суднобудівний завод» за професією формувальник машинного формування з 18.05.1989 по 30.04.1993 та за професією складальник корпусів металевих з 11.11.1994 по 31.10.2006 до страхового стажу із шкідливими та важкими умовами праці, а також повторно розглянути його заяву від 17.01.2022 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
На виконання вищенаведеного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 17.01.2022 та прийняв рішення від 27.09.2022 № 2438/03.04-пр, яким відмовив йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
У мотивувальній частині рішення відповідача від 27.09.2022 № 2438/03.04-пр зазначено, що на день звернення позивача його страховий стаж становив 26 років 0 місяців 10 днів, страховий стаж із шкідливими і важкими умовами праці - 19 років 02 місяці 25 днів. При цьому, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком за списком № 2 позивач має право при досягненні ним 55 років і за наявності страхового стажу не менше 28 років 6 місяців, з них не менше 12 років 06 місяців на роботах за списком № 2.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Позивач переконаний, що відповідач порушив його право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до абзаців чотирнадцятого і двадцять першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.
Поряд з цим, абзацами першим і другим пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 розділу І Закону № 213-VIII статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, зокрема збільшено раніше передбачений пунктом «б» вказаної статті вік набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ із змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням від 23.01.2020 № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційним окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Тобто на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV - з іншого, зокрема, в частині страхового стажу в період з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року, який надає право на вихід на пенсію на пільгових умовах за списком № 2. Перший з цих Законів визначав такий страховий стаж у 25 років, тоді як другий - 28 років 6 місяців.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд прийшов до висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.
Отже, відповідач протиправно застосував положення Закону № 1058-IV при визначенні страхового стажу позивача, необхідного для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Суд встановив, що позивач звернувся 17.01.2022 до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 (а.с. 73-77), коли йому вже виповнилося 55 років.
На день звернення позивача до відповідача із вищезазначеною заявою його страховий стаж, обчислений за період протягом вересня 1984 року - вересня 2021 року, становив 26 років 0 місяців 10 днів, а страховий стаж із шкідливими і важкими умовами праці - 19 років 02 місяці 25 днів, що підтверджується мотивувальною частиною оскаржуваного рішення (а.с. 69-70).
Поряд з цим, страховий стаж позивача із шкідливими і важкими умовами праці станом на 01.04.2015 становив понад 12 років 6 місяців. Зазначений факт підтверджується обставинами, встановленими рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 № 400/2974/22, яке враховуючи частину четверту статті 78 КАС України, має преюдиціальне значення для цієї справи. Так, у цьому рішенні зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди його роботи зі шкідливими та важкими умовами праці з 18.05.1989 по 30.04.1993 та з 11.11.1994 по 31.10.2006, тобто пільговий стаж загальною тривалістю 15 років 10 місяців.
Отже, на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 йому виповнилося 55 років, а також він мав достатні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 встановлені пунктом «б» статті 13 Закону № 1058-IV страховий стаж (не менше 25 років, а саме: 26 років 0 місяців 10 днів) та страховий стаж із шкідливими і важкими умовами праці (не менше 12 років 6 місяців, а саме: 19 років 02 місяці 25 днів, з яких 15 років 10 місяців - у період до 01.04.2015).
Відтак, цінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що рішення відповідача від 27.09.2022 № 2438/03.04-пр є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 26.12.2022, що міститься в матеріалах справи, підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 992,40 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача на його користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо стягнення з нього витрат на послуги адвоката, вважаючи їх такими, що документально не є підтвердженими.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У підтвердження факту надання позивачу АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЛЕГАТУС» правничої допомоги ним до суду подано копії Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 15.12.2022 серія ВЕ № 1076993 (а.с. 11) і рахунок від 09.12.2022 № 10 (а.с. 31).
Проте, доказів, які свідчили б про фактичне здійснення позивачем оплати послуг правничої допомоги позивач суду не надав. Зокрема, відповідно до рахунку від 09.12.2022 № 10 (а.с. 31) термін його оплати - 16.12.2022, позов поданий до суду через систему «Електронний суд» 26.12.2022. Однак, ні до позовної заяви, ні пізніше позивач не подав до суду доказів, які підтверджували фактичну оплату послуг правничої допомоги.
Крім цього, позивач не надав суду договір, на підставі якого АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ЛЕГАТУС» надає йому правову допомогу.
Таким чином, зазначені витрати документально непідтверджені і недоведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Оцінивши вищезазначені документи, суд прийшов до висновку про непідтвердження позивачем факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу. Відтак витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн не підлягають стягненню з відповідачів.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління ПФУ в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 27.09.2022 № 2438/03.04-пр.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 17.01.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 992 (Дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 02 лютого 2023 року