справа № 380/10656/21
01 лютого 2023 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Сакалош В.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 , з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 14 березня 2016 року по 29 вересня 2017 року;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 14 березня 2016 року по 29 вересня 2017 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 30 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 30 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 29.09.2017 № 243 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по строковій службі) від 26.02.2021 №43 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
В період з 2016-2017 років та 2017-2021 років позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки індексація грошового
забезпечення, як його складова, є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. При цьому позивач стверджує, що відсутність відповідних бюджетних асигнувань не може бути підставою для її невиплати, оскільки відповідно до практики Європейського Суду з прав людини органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину для невиконання своїх зобов'язань.
Позивач вказує, що січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, а тому є базовим для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, зокрема, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 зупинено провадження у справі до припинення перебування сторін у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою суду від 19.09.2022 року поновлено провадження у справі.
Від представника відповідача військової частини НОМЕР_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що на даний час військова частина не має права самостійно проводити нарахування та здійснювати виплати грошових коштів особі, котра не перебуває з нею у трудових відносинах (виключена зі списків частини).
Від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для визнання дій відповідача по невиплаті грошового забезпечення протиправними, оскільки військова частина НОМЕР_1 , відповідно до Інструкції №260 виконувала роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України.
З 14 березня 2016 року до 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 служив у військовій частині НОМЕР_1 (на момент переведення у військову частину НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби перебував на посаді командира 3 гарматної артилерійської батареї 1 гарматного артилерійського дивізіону).
29 вересня 2017 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №243, ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З 30 вересня 2017 року до 26 лютого 2021 року, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (на момент звільнення перебував на посаді начальника відділення підготовки відділу підготовки артилерійських підрозділів навчального центру підготовки підрозділів).
26 лютого 2021 року, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №43, ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Станом на день виключення ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також військової частини НОМЕР_2 , з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.03 № 491-IV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони.
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 , а також до військової частини НОМЕР_2 із заявами про виплату йому індексації грошового забезпечення за період 2016-2017 років та 2017 - 2021 років відповідно.
Військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 , на такі заяви було надіслано відповіді від 15 червня 2021 року №2053 та від 08 червня 2021 року №2458, якими відмовлено позивачу у виплаті індексації грошового забезпечення.
Оскільки позивач вважає, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення, виходячи із базового місяця для її обчислення за період з 14 березня 2016 року по 29 вересня 2017 року та за період з 30 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року - січня 2008 року, що порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Частиною 2 ст. 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі Порядок №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-ХІІ, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Таким чином індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.
Роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики (п. 14 Порядку № 1078).
Суд вважає безпідставними покликання відповідачів на листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки листи не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому не можуть слугувати підставою для невиплати індексації грошового забезпечення позивача та не приймає їх до уваги.
Відсутність відповідних бюджетних асигнувань також не є правовою та законною підставою для недотримання вимог закону та нездійснення виплати такої індексації.
У даній справі спірним щодо невиплати індексації грошового забезпечення є періоди з 14.03.2016 по 29.09.2017 та з 30.09.2017 по 28.02.2018.
Зі змісту довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення, з'ясовано, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 в спірні періоди не виплачувалась. Доказів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідачами не надано, а судом не здобуто.
Вказане свідчить про протиправність бездіяльності відповідачів. Доводи останніх не позбавляють їх обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є протиправною.
Відповідачами не подано жодних доказів проведення позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.03.2016 по 29.09.2017 та з 30.09.2017 по 28.02.2018.
Вказане свідчить про те, що у періоди з 14.03.2016 по 29.09.2017 та з 30.09.2017 по 28.02.2018 відповідачі протиправно, без наявності для цього правових підстав не нараховував та не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, а тому доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та підставними, оскільки підтверджені наявними у матеріалах справи доказами та ґрунтуються на вимогах чинних нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини.
Водночас, слід зауважити, що позивач просить не лише зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірні періоди, але й встановити базовий місяць для проведення відповідного обрахунку - січень 2008 року.
З цього приводу суд вказує, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяця.
Відповідач заперечує проти необхідності виплати суми індексації, а також не погоджується з обраним позивачем базовим місяцем для нарахування і виплати відповідної індексації.
Очевидно заперечення відповідача продиктовані невпевненістю у правовій позиції стосовно обґрунтування самого факту невиплати індексації, а намагання позивача зробити предметом спору не лише факт невиплати індексації, але й базовий місяць для її обрахунку пояснюються прогнозованими непогодженням позивача з сумами індексації, нарахованими відповідачем у випадку задоволення судом цього позову.
Однак, якщо факт нарахування та виплати індексації відбувся, та реально порушує права позивача, то встановлення базового місяця під час обрахунку індексації є повноваженням відповідача (роботодавця).
У цій справі вказівка суду на конкретний базовий місяць, з якого слід обраховувати суми індексації буде передчасною. Тобто вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, тобто на захист прав та свобод позивача, порушення яких станом на момент розгляду і вирішення цієї справи не відбулося, оскільки нарахування та виплата індексації ще не проведена.
Суд при розгляді справи також враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 07.09.2020 у справі №420/1207/19.
Таким чином, визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення у відповідності до чинних підзаконних нормативно-правових актів належить до компетенції відповідача, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, враховуючи протиправну бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 14.03.2016 по 29.09.2017 та з 30.09.2017 по 28.02.2018, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 14.03.2016 по 29.09.2017 та з 30.09.2017 по 28.02.2018.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 14 березня 2016 року по 29 вересня 2017 року.
Зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 14 березня 2016 року по 29 вересня 2017 року.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 30 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року;
Зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 за період з 30 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сакалош В.М.