ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"02" лютого 2023 р. справа № 300/277/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви колективного підприємства "ОЗОН" до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Колективне підприємство "ОЗОН" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо анулювання 31.08.2022 реєстрації на навантажувач, скасування здійсненого 31.08.2022 анулювання реєстрації на навантажувач, реєстраційний номер 25660АТ, марки JCB 533-105, рік випуску 2015, заводський № JCB5AHWGН02337048, двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 4400 см. куб та зобов'язання занести до уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи, створеної Держпродспоживслужбою відомості про реєстрацію навантажувача, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марки JCB 533-105, рік випуску 2015, заводський №JCB5AHWGH02337048, двигун № НОМЕР_3 . об'єм двигуна 4400 см. куб. за Колективним підприємством "ОЗОН" відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 , виданого Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 29.08.2022.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України(далі також - КАС України), порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність і майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд зазначає, що для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду.
Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії відповідача анулювання реєстрації на навантажувач, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
В той же час, якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних/господарських правовідносин.
З матеріалів справи, які надані до позову вбачається, що колективне підприємство "ОЗОН" у 2021 році придбало навантажувач телескопічний марки JCB модель 533-105, 2015 року випуску, заводський номер НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_1 , у ТОВ "Агротехноекобуд", що підтверджується договором купівлі продажу від 06.05.2021.
29.08.2022 КП "ОЗОН" зареєструвало у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області за собою вищезазначений навантажувач і отримало Свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 та реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Проте, 31.08.2022 ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області було анульовано вищевказану реєстрацію.
Так, згідно листа №04-10/22 від 04.10.2022, надано відповідь на запит представника позивача та повідомлено, що анулювання реєстрації навантажувача марки JCB модель 533-105, заводський номер JCB5A11WG1102337048 було здійснено інспектором, завідувачем сектору реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродсложивслужби в Івано-Франківській області Перепічкою М.С., на підставі відомостей Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, а саме було встановлено, що 12.08.2022 року видано дублікат свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , а отже попереднє свідоцтво про реєстрацію (ОМ071205) вважається недійсним. Інформація надається з пояснень інспектора.
Водночас, суд звертає, що свідоцтво про реєстрацію ОМ071205 від 09.10.2020 та його дублікат НОМЕР_6 від 12.08.2022 року видано на навантажувач марки JCB модель 533-105, заводський номер НОМЕР_7 , як власнику, іншій юридичній особі, а саме ТОВ «Аротехноекобуд».
Відтак, з аналізу змісту позовних вимог та встановлених вище обставин вбачається, що підставою цього позову є анулювання позивачу 31.08.2022 реєстрації на навантажувач, реєстраційний номер 25660АТ, марки JCB 533-105, рік випуску 2015, заводський № JCB5AHWGН02337048, двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 4400 см. Куб., який належить йому на праві приватної власності, що порушує його права на рухоме майно. При цьому, суд зазначає, що підставою анулювання є видача 12.08.2022 дублікату свідоцтва про реєстрацію машини іншій юридичній особі як власнику.
Крім того, задоволення позову КП «Озон» фактично буде визнанням за позивачем права власності на об'єкт рухомого майна, а саме навантажувач марки JCB модель 533-105, заводський номер JCB5A11WG1102337048, за наявності дублікату свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 від 12.08.2022 року, як документа, що підтверджує право власності на даний транспортний засіб, у третьої особи - ТОВ «Аротехноекобуд».
Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах розгляду даної справи вбачається спір про право власності на даний транспортний засіб та заявником обрано не вірний спосіб захисту свого права.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З огляду на викладене суд зазначає про те, що спір у цій справі є приватноправовим і його належить розглядати в порядку господарського судочинства.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 170, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити колективному підприємству "ОЗОН" у відкритті провадження в справі за позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя Микитин Н.М.