02 лютого 2023 року Справа № 280/5634/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
22 вересня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083850013920 від 25.08.2022 щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи у Санаторному пансіонаті «МИСХОР» з 03.04.1990 по 12.07.1995; періоди роботи в Росії з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2013, та період отримання допомоги по безробіттю в Росії з 29.04.2013 по 31.07.2013 та призначити пенсію з 14 серпня 2022 року, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 27.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.11.2022 залучити до участі у справі №280/5634/22, в якості співвідповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а розгляд справи розпочато спочатку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відмова у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу є протиправною та не обґрунтованою. Позивач зазначає, що відповідачем підчас розгляду її документів протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи у Санаторному пансіонаті «МИСХОР» з 03.04.1990 по 12.07.1995; періоди роботи в Росії з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2013, та період отримання допомоги по безробіттю в Росії з 29.04.2013 по 31.07.2013, що і зумовило недостатність страхового стажу для призначення пенсії. В свою чергу, позивач вважає, що у відповідача не було підстав для не зарахування спірних періодів до страхового стажу, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що відмова у призначенні пенсії є обґрунтованою та правомірною, оскільки для призначення пенсії передбачена наявність страхового стажу не менше 29 років, а позивач на момент звернення за призначення пенсії мала лише 28 років 2 місяці 1 день, що не достатньо для призначення пенсії. Також, відповідачі вказали на те, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 03.04.1990 по 12.07.1995, оскільки у трудовій книжці начитається печатка на записі про звільнення, а тому такий період роботи потребує уточнення. Крім того, відповідачі вказали і на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2013, та період отримання допомоги по безробіттю в Росії з 29.04.2013 по 31.07.2013, оскільки відсутнє документальне підтвердження слати страхових внесків за зазначений період. З урахуванням викладеного відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 17.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 25.08.2022 №083850013920 позивачу відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що необхідний страховий стаж передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить від 29 років, а страховий стаж особи становить 28 років 2 місяці 1 день.
Також, у зазначеному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи з 03.04.1990 по 12.07.1995, оскільки у трудовій книжці не читається печатка на записі про звільнення;
періоди роботи в росії з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2012 та період отримання допомоги по безробіттю в росії з 29.04.2013 по 31.07.2013, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до органів Пенсійного фонду російської федерації.
Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 28 роки 02 місяць та 1 день, а мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить, у випадку позивача, 29 років.
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача періоди період роботи у Санаторному пансіонаті «МИСХОР» з 03.04.1990 по 12.07.1995; періоди роботи в Росії з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2013, та період отримання допомоги по безробіттю в Росії з 29.04.2013 по 31.07.2013.
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить запис про період роботи у Санаторному пансіонаті «МИСХОР» з 03.04.1990 по 12.07.1995, а відповідно відсутні підстави для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу.
Та обставина, що на думку органу пенсійного фонду на записі про звільнення не читається печатка, не може бути підставою для незарахування позивачу майже 5-ти років страхового стажу та фактично позбавлення її права на пенсійне забезпечення.
Позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, якість печатки на підприємстві, чи краси відтиску печатки на записі, оскільки саме роботодавець виконує функції по заповненню та веденню трудової книжки.
Всі інші реквізити за зазначений період заповнені відповідно до законодавства, а тому посилання на нечіткий відбиток печаток є проявом надмірного формалізму.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що період роботи у Санаторному пансіонаті «МИСХОР» з 03.04.1990 по 12.07.1995 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи в росії з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2013, та період отримання допомоги по безробіттю в росії з 29.04.2013 по 31.07.2013, через відсутність доказів сплати страхових внесків.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Суд зазначає, що саме на роботодавця покладено обов'язки сплати страхових внесків за найманих працівників, а тому навіть за умови не виконання зазначеного обов'язку працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 по справі №348/1249/17.
Суд звертає увагу на те, що зазначений спірний період відображений у трудовій книжці позивачки та фактично не оспорюється відповідачами, а фактично спірним є лише питання сплати страхових внесків, а не роботи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи в росії з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2013, та період отримання допомоги по безробіттю в росії з 29.04.2013 по 31.07.2013 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Крім того, оскільки під час розгляду адміністративної справи встановлено, що позивач має більше 29 років страхового стажу, то відповідно відмова у призначенні пенсії є протиправною та наявні підстави для зобов'язання призначити позивачу пенсію.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Чернігівській області, проте обов'язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.
За таких обставин, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Запорізькій області на даний час є необґрунтованими.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м.Чернігів, вул.П'ятницька, 83А, код ЄДРПОУ 21390940), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №083850013920 від 25.08.2022 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи у Санаторному пансіонаті «МИСХОР» з 03.04.1990 по 12.07.1995; періоди роботи в росії з 20.04.2010 по 01.06.2010, з 02.06.2010 по 12.05.2012, з 14.05.2012 по 12.03.2013, та період отримання допомоги по безробіттю в росії з 29.04.2013 по 31.07.2013 та призначити пенсію з 14 серпня 2022 року, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова