18 січня 2023 року Справа № 280/5089/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання П'яниди Б.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Валько В.С.
представника відповідача 1- Воєводіна С.В.
представника відповідача 2 - Прокоф'єва С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663), Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд.12, код ЄДРПОУ 44005647)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2019 за № 0000121305 та № 0000111305, форми “Р”, винесені ГУ ДФС у Запорізькій області.
В обґрунтування позову посилається на те, що 29.03.2019 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС Фроловим Юрієм Сергійовичем було складено відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 044/11200/19. Порушенням за даним протоколом визначено дії , що спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, з поданням органу доходів і зборів як підставу для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо їх митної вартості (частина 1 статті 483 Митного кодексу України). Вказує, що ОСОБА_1 був оскаржений даний протокол про адміністративне правпорушення в судовому порядку та 17 березня 2020 року Запорізьким апеляційним судом у справі № 334/4731/19 винесено постанову, якою провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Зокрема зазначає, що у постанові вказано наступне: «…докази того, що ОСОБА_1 вчинив протиправні умисні дії, спрямовані на переміщення автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо його митної вартості, у справі відсутні. Згідно з матеріалами справи, в обґрунтування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення митний орган зазначає, що як підставу для переміщення транспортного засобу через митний кордон України ОСОБА_1 надав ряд документів, у тому числі фактуру №2018-055 від 07.03.2018 р. Відповідно ж до інформації, отриманої від митних органів Королівства Нідерланди (лист Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України від 11.03.2019 № 7816/7/99-99-19-06-02-17) автомобіль «MERCEDES-BENZ» VIN - НОМЕР_2 був проданий компанією Jan van der Zwaard ОСОБА 5 .V на підставі накладної (фактури) № 2018-55 від 07.03.2018р. за 10000,00 Євро, що підтверджується наданими митною адміністрацією Королівства Нідерландів копіями накладної (фактури) № 2018-55 від 07.03.2018 та експортною декларацією № 18NLJEH92CAE75WD58 від 10.03.2018 p. Проте, за поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від продавця автомобіля він отримав фактуру, яку і подав до митного органу для здійснення митних формальностей, та сплатив за транспортний засіб саме 6100 євро. Чому у документах, наданих митними органами органів Королівства Нідерланди зазначена інша вартість автомобіля, йому невідомо…». Не вірити таким поясненням особи підстав не має, оскільки фактури, що надав ОСОБА_1 митному органу виявилося достатньо для переміщення автомобіля через митний кордон України та його митного оформлення. Як зазначав ОСОБА_2 за автомобіль він сплатив продавцю відразу, із наданої ним фактури (накладної) № 2018-55 не вбачаються іншого, відтак митний орган крім рахунку- фактури (інвойсу) повинний був запитати банківські або інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару...". Тому, з посиланням на положення ст.78 КАС України, позивач вважає таким, що не підлягає повторному доведенню факт відсутності в його діях складу правопорушення. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Головне управління ДПС у Запорізькій області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 05.10.2022 вх.№38195 посилається на те, що позивачем за митною декларацією від 19.03.2018 року №UA112080/2018/006118 на митну територію України ввозився товар «Автомобіль легковий, що був у використанні» виробництва Нідерланди, фактурна вартість товару 213861,18 грн., митна вартість товару 257964,53 грн., код методу визначення митної вартості -1. Вага нетто (брутто) 2395, рік виготовлення-2011 рік. Вказує, що за результатами порівняння митної декларації від 19.03.2018 року та супровідних документів до неї: зокрема FAKTUUR 2018-055 від 07.03.2018 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2018/111125 з додатковим аркушем), лист Запорізької митниці ДФС від 26.03.2019 року №125/71/08-70-19-01 із копією відповіді митної адміністрації Королівства Нідерландів на запит Департаменту стосовно перевірки ідентичності документів на підставі яких було здійснено митне оформлення встановлені наступні невідповідності: згідно гр.42 «Ціна товару» митної декларації від 19.03.2018 №UA112080/2018/006118 та FAKTUUR 2018-055 від 07.03.2018 року, вартість автомобіля становить 6100 Євро. Натомість відповідно до документів, отриманих від митних органів Королівства Нідерландів, а саме FAKTUUR 2018-055 від 07.03.2018 року, експортна декларація PL302050 від 10.03.2018, вартість автомобіля складає 10 000 Євро. Відтак, вважає, що матеріалами перевірки доведено заниження позивачем митної вартості товару, що був ввезений на територію України у митному режимі імпорту за МД від 19.03.2018 на суму 121350,10 грн. шляхом надання недостовірних відомостей щодо вартості товару, які спростовано офіційною інформацією та підтверджуючими супровідними документами до неї. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Запорізька митниця у письмовому відзиві від 13.12.2022 вх. № 47313 проти позовних вимог також заперечила. Вказує, що Листом від 27.02.2019 №10972/5 митна адміністрація Нідерландів повідомила про виявлення розбіжностей в вартості товарів. Вказане підтверджується офіційним перекладом вказаного листа. У відповіді серед іншого зазначено, що автомобіль було продано за 10 000,00 Євро та був складений інший рахунок - фактура з іншою вартістю. Вказує, що враховуючи отриману інформацію, ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання платника податків - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення в режимі імпорт за МД від 19.03.2018р. № №UA112080/2018/006118 (акт від 18.07.2019 №596/08-01-13-05/ НОМЕР_1 ), за результатом якої, ГУ ДФС у Запорізькій області донараховано мито - 13 789,79 грн. (у т.ч. зобов'язання - 11 031,83 грн., штрафні санкції - 2 757,96 грн.) та податок на додану вартість - 30 337,53 грн. (у т.ч. зобов'язання - 24 270,02 грн., штрафні санкції - 6 067,51 грн.) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2019 №0000111305 та №0000121305 відповідно. Вважає винесені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Ухвалою судді від 31.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5089/22 без виклику та повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 24.10.2022 за клопотанням представника ГУ ДПС у Запорізькій області призначено судове засідання з викликом сторін для розгляду адміністративної справи №280/5089/22 на 09 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 01.11.2022 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено, забезпечено участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 09 листопада 2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою суду від 09.11.2022 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 09.11.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Запорізьку митницю, розгляд справи відкладено на 01.12.2022.
Протокольною ухвалою суду від 01.12.2022 оголошено перерву у розгляді справи до 20.12.2022.
Протокольною ухвалою суду від 20.12.2022 оголошено перерву у розгляді справи до 16.01.2023.
16.01.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.
Контролюючим органом, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, п.7 ч.1 ст.336, п.1 ч.3 ст.345, п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №1798 від 23.05.2019 року, проведено невиїзну документальну перевірку дотримання платником податків - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення в режимі імпорт за митною декларацією від 19.03.2018 №UА112080/2018/006118.
За результатами перевірки складено акт від №596/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 18.07.2019 яким встановлено порушення вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.51, п.2 ч.2 ст.52, ч.1, ч.2 ст.53, ч.1 ст.257 Митного кодексу України; п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання по сплаті за МД від 19.03.2018 №UA112080/2018/006118 мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини для них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 11 031,83 грн. та ПДВ з ввезених на територію України товарів на суму 24 270,02 грн.
Акт направлено ОСОБА_1 поштою з повідомленням про вручення №6910703694134 за адресою: АДРЕСА_2 , однак повернуто, у зв'язку із закінченням терміну зберігання (відмітка пошти від 22.08.2019 ).
За результатами перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення: №0000121305 від 11.09.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 30 337,53 грн.(з яких за податковим зобов'язанням 24 270,02 грн., за штрафними санкціями 6 067,51 грн.); №0000111305 від 11.09.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 13 789,79 грн. (з яких за податковими зобов'язаннями 11 031,83 грн., за штрафними санкціями 2 757,96 грн.).
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2019 №0000121305 та №0000111305, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 54 цього ж Кодексу орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Частиною першою статті 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 351 МК Кодексу, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Пунктом 2 частини другої статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Згідно з частиною восьмою статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Таким чином, на підставі вищезазначених положень МК України, декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.
Так, за митною декларацією (далі - МД) від 19.03.2018 №UA112080/2018/006118 громадянином України ОСОБА_1 здійснено митне оформлення товару «Легковий автомобіль марки MERCEDES BENZ, модель SPRINTER 516СВІ. Номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна - НОМЕР_4 . Тип двигуна -дизель. (Об'єм 2143 см3. Дата першої реєстрації - 12.07.2011. Рік випуску - 2011, модельний рік - 2011». Виробник «Daimler AG». Країна виробництва - Німеччина. Країна походження «невідома». Країна відправлення - Нідерланди.
В гр.44 вказаної МД серед документів зазначаються наступні документи: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.03.2018 №UA205010/2018/111125; свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів від 12.07.2011 №018648827, №0261018044; рахунок від 07.03.2018 № 2018-055.
Для підтвердження заявленої вартості, відповідно до статті 368 МК України, декларантом подано рахунок від 07.03.2018 № 2018-055 із ціною 6 100 євро/шт.
Випуск товару у вільний обіг на митній території України здійснено за резервним методом визначення митної вартості товарів, визначеним декларантом самостійно, відповідно до положень статті 52 та 64 Кодексу, із рівнем митної вартості 6597 євро/шт.
Частиною п'ятою статті 334 МК України визначено, що з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
ГУ ДФС у Запорізькій області 11.04.2019 направлено лист за №6814/14/08-01-13-05-05 на адресу ОСОБА_1 "Про надання пояснень та їх документального підтвердження" рекомендованим листом з повідомленням №6901403553971, який було повернуто 18.05.2019 без вручення, у зв'язку із закінченням строку зберігання (а.с.68-69).
У зв'язку з виникненням потреби підтвердження даних, зазначених у поданих митниці документах про товар, що перемішений через митний кордон України, для проведення його митного оформлення, Запорізька митниця ДФС звернулася до Державної фіскальної служби України з листом від 12.07.2018 №979/8/08-70-19-01 з питанням щодо направлення запиту стосовно перевірки автентичності документів до митних органів Королівства Нідерланди (далі - Нідерланди), відповідно до вимог наказу Держмитслужби від 06.07.2005 № 639 «Про затвердження Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування» з метою забезпечення дотримання митного законодавства України.
Департаментом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України отримано відповідь митної адміністрації Нідерландів на запит стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення автомобілю, що був ввезений на митну територію України на адресу громадянина України ОСОБА_1 за МД від 19.03.2018 №UA112080/2018/006118.
Згідно інформації, наданої митною адміністрацією Нідерландів (лист від 27.02.2019 №10972/5) «…Вартість (6100 Євро), зазначена в рахунку -фактурі (Додаток 1), доданому до запиту про взаємну допомогу, не відповідає вартості, зазначеній в рахунку-фактурі та експортній декларації, як було встановлено адміністрацією ТОВ «Ян ван дер Цваард Бедрійфсавтос». Адміністрацією ТОВ «Ян ван дер Цваард Бедрійфсавтос» втсановлено, що службовий автомобіль було продано за суму 10 000,00 Євро ОСОБА_3 . Операцію з продажу здійснило ТОВ «Ян ван дер Цваард Бедрійфсавтос». На продаж службового автомобіля з Королівства Нідерландів був складений інший рахунок-фактура з іншою вартістю, ніж та, що була зазначена в запиті…».
Дану інформації отримано Запорізькою митницею ДФС листом Державної фіскальної служби України від 11.03.2019 №7816/7/99-99-19-06-02-17.
Листом від 26.03.2019 №125/71/08-70-19-01 Запорізькою митницею ДФС направлено інформацію отримано від митних органів Королівства Нідерланди до ГУ ДФС у Запорізькій області щодо факту встановлених розбіжностей з метою донарахування митних платежів.
Тобто, уповноваженими органами іноземних держав, а саме митною адміністрацією Нідерландів не підтверджено автентичність поданих позивачем органу доходів і зборів документів, а саме рахунку-фактури від 07.03.2018 №2018-055.
За візуальним оглядом рахунку-фактури наданого позивачем для митного оформлення та надісланого митною адміністрацією Нідерландів встановлено, що продавцем був наданий рахунок-фактура оформлений на фірмовому бланку та містив іншу продажну ціну - 10 000,00 Євро, в тому числі 500 Євро завдатку з ПДВ (а.с.206 зворотній бік). Наданий же позивачем рахунок-фактура від 07.03.2018 роздрукований на звичайному аркуші паперу та свідчив про продажну ціну 6100,00 Євро, без позначень відомостей про завдаток з ПДВ (а.с.205).
Так, підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Указаний висновок знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 820/305/17.
Суд зауважує, що як сам запит, так і відповідь на нього, а також надіслані Королівством Нідерландів додаткові документи були в установленому порядку перекладені, а тому суд вважає вказані документи належними доказами, в розумінні положень ст. 73 КАС України.
Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Відповідно до частини шостої статті 345 цього ж Кодексу результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів.
За змістом підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Пунктом 54.4 статті 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Враховуючи отриману інформацію, ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання платника податків - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення в режимі імпорт за МД від 19.03.2018р. № №UA112080/2018/006118 (акт від 18.07.2019 №596/08-01-13-05/ НОМЕР_1 ), та встановлено, що ОСОБА_1 занижено митну вартість товару, що був ввезений на митну територію України на суму 121 350,10 грн.
Відтак, оскільки уповноваженими органами іноземних держав не підтверджено автентичність поданих позивачем органу доходів і зборів документів, а саме рахунку-фактури від 07.03.2018 №2018-055, встановлення факту заниження декларантом у зв'язку із цим митної вартості ввезеного товару, донарахування ГУ ДФС у Запорізькій області мита - 13 789,79 грн. (у т.ч. зобов'язання - 11 031,83 грн., штрафні санкції - 2 757,96 грн.) та податку на додану вартість - 30 337,53 грн. (у т.ч. зобов'язання - 24 270,02 грн., штрафні санкції - 6 067,51 грн.) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2019 №0000111305 та №0000121305, суд вважає законним та обгрунтованим.
Аналогічну позицію висловлено ВС у постанові від 09.07.2021 по справі №817/2051/16, яку суд застосовує в порядку ч.5 ст.242 КАС України.
Щодо посилання позивача на постанову Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 №334/4731/19 суд зазначає наступне.
КАС України унормовано підстави звільнення від доказування, серед яких є обставини преюдиційності (частини четверта - сьома статті 78 КАС України), що, в свою чергу, також мають різну природу походження та відрізняється за принципами застосування.
Так, частина шоста статті 78 КАС України відрізняється від інших тим, що містить припис про обов'язковість врахування для адміністративного суду, зокрема постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою.
Така преюдиція, яка має характер абсолютної, пояснюється саме тим, що у випадку, передбаченому частиною шостою статті 78 КАС України, судовим рішенням вирішується питання про наявність або відсутність винних дій (бездіяльності) конкретної особи, через які для цієї особи виникають правові наслідки.
Преюдиційність, як підстава звільнення від доказування, передбачена частинами четвертою, п'ятою та сьомою статті 78 КАС України, не носить абсолютного характеру, через те, що стосується оцінки певних обставин та фактів, які не є тотожними з встановленням наявності або відсутності складу, зокрема, адміністративного правопорушення.
Слід також зазначити, що у частині шостій статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є, зокрема постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.
Водночас розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративне правопорушення (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Вказану правову позицію викладено ВС у постанові від 23.01.2023 по справі № 580/8404/21, яку суд застосовує в порядку ч.5 ст.242 КАС України.
Так, у постанові Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі №334/4731/19 зроблено висновок про те, що вихоядчи із диспозиції ч.1 ст. 483 МК України суб'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу, тобто особа, яка вчиняє такі дії, має усвідомлювати їх протиправний характер, передбачати шкідливі наслідки від цих дій і бажати їх настання....Проте, докази того, що ОСОБА_4 вчинив протиправні умислі дії, спрямовані на переміщення автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо його митної вартості, у справі відсутні...(а.с.23).
Тобто, мова йде про відсутність суб'єктивної сторони правопорушення, і як наслідок, відсутність складу адміністративного проступку.
В даному випадку, для нарахування податкових зобов'язань та мита, наявність вини суб'єкта декларування значення не має. Є достатнім факт подання для підтвердження митної вартості товарів документів, автентичність яких не підтверджена в установленому законом порядку іноземними компетентними органами, що потягнуло заниження митної вартості товару, який переміщувався через митний кордон України.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У контексті оцінки інших доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663), Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд.12, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 01.02.2023.
Суддя Л.Я. Максименко