30 січня 2023 року Справа № 280/5587/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України у непризначені та невиплаті позивачу грошового забезпечення в період його військової служби з 02.03.2022 по 14.06.2022 та додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовпям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 за №168;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу: грошове забезпечення в період його військової служби з 02.03.2022 по 14.06.2022; додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовпям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 за №168 в період його військової служби з 02.03.2022 по 14.06.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 02.03.2022 по 14.06.2022 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 та приймав участь у виконанні бойових завдань при відсічі агресії Російської Федерації. При прийняті на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 позивачу було гарантовано виплату грошового забезпечення. Під час військової служби позивач багаторазово безпосередньо приймав участь у бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. 11.04.2022 під час виконання бойового завдання в районі селп Новозлатополь Пологівського району Запорізької області, позивач отримав вибухову травму струс головного мозку легкого ступеню. В результаті травми перебував на стаціонарному лікуванні КНП Міська лікарня №7 ЗМР з 16.04.2022 по 25.04.2022, що підтверджується виписним епікризом №932 від 25.04.2022. При звільнені, командуванням ВЧ НОМЕР_1 не були здійснені належні позивачу виплати грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 14.06.2022. У Довідці №320 від 28.05.2022, виданій ВЧ НОМЕР_1 , зазначено, що позивач «в період з 05.03.2022 по теперешній час перебуває волонтером військової частини НОМЕР_1 та на добровільних засадах приймав участь у виконанні бойових завдань при відсічі агресії Російської Федерації» (по факту з 02.03.2022р. по 14.06.2022р.). На особисті звернення позивача керівництво ВЧ НОМЕР_1 не реагує. 11.07.2022 позивач надав скаргу від 09.07.2022 до міністра оборони України про бездіяльність командування ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошового забезпечення в період його військової служби з 02.03.2022 по 14.06.2022. Відповіді на скаргу позивачу не надходило. Листом від 15.08.2022 №2914/2 Військова частина НОМЕР_2 , за дорученням Офісу Генерального прокурора, надано листа про те, що позивач нібито взагалі не проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, позивач вважає протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 та Міністерства оборони України у непризначені та невиплати позивачу грошового забезпечення в період його військової служби з 02.03.2022 по 14.06.2022 та додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 за №168. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 позовна заява залишена без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160, 161 КАС України. Позивачем надано документи на виконання ухвали суду.
Ухвалою судді від 14.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу 1, 2 запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою судді від 14.11.2022 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про виклик свідків.
Відповідач 1 у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). Початком проходження військової служби вважається: 1) день відправення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової чатисни (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на війьскову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Зазначає, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 02.03.2022 виповнилося 61 рік. Відповідно позивач в силу чинного законодавства України не міг бути призваний та проходити військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки не може перебувати на обліку у Територіальному центрі комплектування і соціальної підтримки за місцем реєстрації місця проживання, як війьковозобов'язаний, резервіст чи перебувати в запасі, так як досяг граничного віку. Також зазначає, що виплата додаткової винагороли здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). В матеріалах справи, поданих позивачем, відсутній наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати такої додаткової винагороли, яка здійснюється на підставі наказів командирів за період з 02.03.2022 по 14.06.2022, а сам позивач не намагався отримати витяги командира військової частини про зарахування до списків військової частини, приймання посади, нарахування грошового забезпечення і премій та додаткової винагороди. Оскільки, громадянин ОСОБА_1 не являвся військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , немає наказів командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків військової частини, приймання посади, нарахування грошового забезпечення і премій, додаткової винагролди та документального підтвердження безпосесредньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів, тому і немає підстав для виплати додаткової винагороли, передбаченої посановою КМУ від 28.02.2022 №168. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до довідки про здійснення допомоги Збройним Силам України від 28.05.2022 №320, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , у частині проведено комплекс заходів, спрямованих на задоволення матеріальних та побутових потреб, з метою підтримання їх у у бойовій готовності, громадянин України ОСОБА_1 здійснює допомогу особовому складу Збройних Сил України, а саме військової частини НОМЕР_1 . Громадянин ОСОБА_1 в період з 05.03.2022 по теперешній час перебуває волонтером військової частиини НОМЕР_1 та на добровільних засадах приймав участь у виконанні бойових завдань при відсічі агресії Російської Федерації. Зазначена вище діяльність проводиться виключно з дозволу командира військової частини НОМЕР_1 .
Позивач звернувся зі скаргою від 09.07.2022 до Міністра оборони України, Генерального прокурора України, в якій просив провести службову перевірку бездіяльності командування Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому грошового забезпечення (винагороли) в період його військової служби з 02.03.2022 по 14.06.2022; зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу грошове забезпечення (винагоролу) в період його військової служби з 02.03.2022 по 14.06.2022; зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 вжити заходів за для надання ОСОБА_1 статусу Учасника бойових дій.
Листом від 15.08.2022 №2914/2 позивача повідомлено про те, що ОСОБА_1 в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не перебував, тому не проходив військову службу у вищевказаній військовій частині. Відповідно до даних паспорта, встановлено дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вік 60 років. Зазначено, що позивач не міг та не може бути військовослужбовцем Збройних Сил України, на позивача не можуть поширюватись гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про статус ветераів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови КМУ від 28.02.2022 №168. Відповідно до ч.3 ст.9 «Про основи національного спротиву», до складу добровольчих формувань територіальних громад зараховується громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Відповідно до поданих позивачем додкументів, військовою частиною не встановлено фактів перебування позивача в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 або підписання контракту добровольця територіальної оборони. Підстав проведення службової перевірки бездіяльності кмандування військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати позивачу грошового забепечення та винагород в період з 02.03.2022 по 14.06.2022, не встановлено. Підстав для виплати позивачу грошового забезпечення та винагород в період з 02.03.2022 по 14.06.2022 та надання статусу учасника бойових дій, немає.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1, 2 щодо непризначення та невиплати грошового забезпечення під час військової служби та додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Аналогічне передбачене п.1. ч.1.Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про збройні Сили України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.21 ч.1. ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Як унормовано ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначені види військової служби, до яких відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно п.5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011), та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до статті 1-2 Закону № 2011, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до п.2 Порядку № 260 Грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
У відповідності до п.3 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки. (ч. 5 Розділу 6 Порядку).
Згідно Розділу 16 Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування застосовується з 24.02.2022.
З огляду на викладене, право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно на період дії воєнного стану мають, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про основи національного спротиву", доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п'яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про основи національного спротиву", до складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини, приймання посади, нарахування грошового забезпечення, наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) за період з 02.03.2022 по 14.06.2022.
Факту перебування ОСОБА_1 в списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 або підписання контракту добровольця територіальної оборони, не встановлено.
Крім того, в заяві Військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2023 зазначено, що згідно до облікових документів громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ніколи не перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової щомісячної винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, оскільки такий не є військовослужбовцем, а отже, на позивача не поширюються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.
Відтак, на час розгляду справи у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати гроошового забезпечення, щомісячної додаткової винагороди передбаченої постановою №168.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова