30 січня 2023 року Справа № 280/6851/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду у зв'язку з поважністю його пропуску;
визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу протиправними;
зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Запорізького ТЦК та СП від 08.10.2021 № 2075/с про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії та основного розміру пенсії у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2022 по справі № 280/589/22 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, однак у розмірі 70 % грошового забезпечення, крім того, застосовано обмеження її максимальним розміром. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки, відповідач знехтував висновками суду, які викладені у рішенні від 30.10.2018 по справі № 0840/3979/18 тим самим порушив його право на отримання пенсії у розмірі 86 % від відповідних сум грошового забезпечення. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 12.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що дії відповідача щодо застосування 70 % грошового забезпечення, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» під час проведення перерахунку пенсії позивачу є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент здійснення такого перерахунку діяла норма статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачала саме такий максимальний розмір пенсії. Також вважає передчасними та безпідставними вимоги щодо перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, оскільки вказане право особи не порушено, а захисту підлягають тільки порушені права та/або інтереси. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також у відзиві міститься клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 280/6851/22, де зазначається про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 380/24477/21.
Ухвалою суду від 30.01.2023 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі № 280/6851/22 до набрання чинності рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 380/24477/21 (провадження № К/990/17495/22) було відмовлено.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 по справі № 0840/3979/18, яке набрало законної сили 17.01.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задоволено. Визнано протиправними з 01.01.2018 дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення раніше призначеної ОСОБА_1 , відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року по справі № 280/589/22, яке набрало законної сили 05.09.2022, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про грошове забезпечення для нарахування пенсії від 08.10.2021 №2075/с, виданої Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про грошове забезпечення для нарахування пенсії від 08.10.2021 №2075/с, виданої Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2022 по справі №280/589/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснило перерахунок пенсії позивачу відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, за нормами чинними на 05.03.2019.
При перерахунку пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2022 по справі №280/589/22 відповідачем зменшено розмір основного розміру пенсії з 86% до 70%, що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі ТЗ 51264. Крім того, судом встановлено, що при перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідач обмежив її максимальний розмір 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Не погодившись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідної постанови Кабінету Міністрів України з урахуванням основного розміру пенсії в розмірі саме 86% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Відповідач листом від 03.11.2022 повідомив позивача, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/589/22, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. Додатково інформуємо, що статтею 43 Закону передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який з 01.07.2022 становить 2027,00 грн. На теперішній час ви отримуєте пенсію у максимальному розмірі.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни у частину другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з яких цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновок щодо застосування вищезазначених норм права викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року справа №686/12623/17, які враховуючи положення вищезазначеної норми приймаються судом апеляційної інстанції під час вирішення спірних відносин.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що внесені Законом №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що при виході позивача на пенсію її розрахунок проводився виходячи з 86% від грошового забезпечення позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно зменшено розмір грошового забезпечення позивача при перерахунку основного розміру пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення.
Щодо доводів позивача в частині правомірності обмеження максимальним розміром перерахованої пенсії, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу»; «Про прокуратуру»; «Про статус народного депутата України»; «Про Національний банк України»; «Про Кабінет Міністрів України»; «Про дипломатичну службу»; «Про службу в органах місцевого самоврядування»; «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»; «Про наукову і науково-технічну діяльність»; «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; «Про пенсійне забезпечення»; «Про судоустрій і статус суддів"», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд зробив висновок, що вони суперечать одна одній.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, постанові від 27.01.2022 року у справі №240/7087/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про протиправність обмеження розміру пенсії позивача.
Стосовно посилання відповідача на пропуск встановленого ч.2 ст. 121 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд вважає доводи відповідача помилковими.
Відповідно до ч.2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тобто, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права є необґрунтованими.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем правомірність своїх дій при проведенні перерахунку пенсії позивача не доведено.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій, а тому розподіл судових витрат в частині сплати судового збору судом не здійснюється.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 86 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення та щодо обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з 86 % від суми грошового забезпечення, вказаної у довідці про грошове забезпечення для нарахування пенсії від 08.10.2021 №2075/с, виданої Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком, починаючи з 01.04.2019.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова