30 січня 2023 року Справа № 280/6829/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 23.07.2008 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум та за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 рок;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 23.07.2008 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум та за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 рок, з урахуванням раніше виплачених сум у сумі 50708,30 грн.;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21 відповідач виплатив на користь позивача заборговані суми індексації грошового забезпечення на власний розсуд, у розмірі 3324,54 грн., що підтверджується скріншотом з банківського рахунку позивача. 29.10.2022 позивач направив заяву до відповідача, в якій просив виконати в добровільному порядку рішення суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21, яке вступило в законну силу, просив надати копію довідки (розрахунку) про суму нарахованої індексації грошового забезпечення тощо. Відповідь на заяву позивача не надходила. Позивач зазначає, що відповідач за рішенням суду не виплатив суму індексації, тим самим продовжує ігнорувати рішення суду, яке вступило в законну силу, відповідач порушує права позивача, що призвело до повторного оскарження вказаних протиправних дій. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 07.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача не надходив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21, яке набрало законної сили 14.09.2022, позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23.07.2008 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23.07.2008 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21, відповідачем перераховано на користь позивача індексацію грошового забезпечення в розмірі 3324,54 грн., про що свідчить долучений позивачем до матеріалів справи скріншот з банківського рахунку позивача.
29.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що не бажає пред'явити виконавчий лист до примусового виконання, оскільки за результатами відкриття виконавчих проваджень з бюджетних асигнувань відповідача буде стягнуто виконавчий збір та просив виконати в добровільному порядку рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21 в повному обсязі; нараховані кошти на виконання рішення суду виплатити за реквізитами, які зазначені у додатку 1 до заяви; надати копію довідки (розрахунку тощо) про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, з зазначенням інформації про суми відрахованих податків та інших платежів з нарахованих сум; здійснити виплату компенсації податку з доходів фізичних осіб, який відрахований з нарахованих сум на виконання рішення суду згідно з «Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; надати письмову відповідь на заяву відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання заяви.
На своє звернення до відповідача від 29.10.2022 позивач не отримав відповідь.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».
Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Конституція України містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21, позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23.07.2008 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23.07.2008 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили 14.09.2022.
При цьому, судом встановлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21, відповідачем 28.10.2022 перераховано на користь позивача індексацію грошового забезпечення в розмірі 3324,54 грн.
Позивач звертаючись з даним позовом до суду фактично не погоджується з тим, що відповідач в повному обсязі не виконує рішення суду, яке набрало законної сили.
Так, позивач зазначає, що відповідач за рішенням суду не виплатив позивачу суму індексації, тим самим продовжує ігнорувати рішення суду, яке вступило в законну силу, відповідач знову порушує права позивача, що призвело до повторного оскарження вказаних протиправних дій, так як відповідач виконуючи свої дискреційні повноваження продовжує порушувати норми законів та в повному обсязі не виконує рішення суду. Позивач вказує, що всі повторні звернення до суду є наслідком нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у розмірі, який не відповідає вимогам Постанови №1078, намагання відповідача занизити суми, що належать до виплати та ухилитись від повного виконання рішення суду. Як наслідок ігнорування відповідачем вказівок у рішеннях судах порушує принцип юридичної певності. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд і не виконувати законне рішення суду.
Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (відповідно до ст. 14 КАС України).
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (зі змінами та доповненнями), та покладається на державну виконавчу службу.
В свою чергу, звертаючись до відповідача із заявою від 29.10.2022, позивач зазначив, що не бажає пред'явити виконавчий лист до примусового виконання, оскільки за результатами відкриття виконавчих проваджень з бюджетних асигнувань відповідача буде стягнуто виконавчий збір та просив виконати в добровільному порядку рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21 в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, положеннями КАС України встановлено чіткий порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, та визначено певну послідовність дій, котрі необхідно вчинити з метою зобов'язання відповідача (суб'єкта владних повноважень) належним чином виконати рішення суду.
У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греці» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення та/або неналежного його виконання, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення та/або його не належне виконання не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі №806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, встановлено, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21.
Отже, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
З огляду на зазначене, а також те, що позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів, які стосуються питання виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21, суд доходить висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17 сформовано наступну правову позицію: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».
А відтак, суд не може надавати оцінку виконанню судового рішення ГУНП в Запорізькій області.
Суд враховує, що в даному випадку суд не надає правову оцінку діям або бездіяльності відповідача, а лише зазначає про неналежність способу захисту позивачем свого права на отримання коштів через невідповідність процедури оскарження дій відповідача.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року по справі №820/4261/18, від 21 грудня 2020 року по справі №440/1810/19.
Враховуючи, що належна позивачу на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №280/5769/21 індексація грошового забезпечення за період з 23.07.2008 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум, та за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 рок, є невиплаченою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, задоволенню не підлягають як передчасні.
Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про притягнення до відповідальності начальника ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 , який відповідальний за нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу при виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №280/4311/20 та виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 по справі №280/5769/21. Встановити ГУНП в Запорізькій області місячний строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали та інформації про вжиті заходи.
Суд зауважує, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №280/4311/20 не стосується позивача, а зазначена позивачем ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 по справі №280/5769/21 відсутня за даними автоматизованої системи діловодства суду та в Єдиному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали про притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача за неналежне виконання рішення/ ухвали суду, оскільки суду не надані належні та допустимі докази зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та нехтування процесуальних обов'язків.
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Крім того, підпунктом 2 пункту 4 вказаного Указу постановлено Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. В подальшому, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, відповідно до статті 15 Європейської конвенції з прав людини (1951 року, Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) «Відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації» під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
Одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, передусім, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак, прийняті органами державної влади рішення, направлені для досягнення вказаних цілей, повинні піддаватись судовому контролю з особливою увагою. Водночас, за межами воєнного стану, при досягненні інших суспільних цілей, розсуд держави є істотно вужчим.
Також суд зазначає, що підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
При цьому обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути цілеспрямованим і масовими, однак очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права.
Так, частиною другою статті 20 Закону №389-VІІІ передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
З огляду на наведену практику ЄСПЛ, вмотивовувати - наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його прийняття.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, п.29).
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню.
Частиною першою статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, та в силу того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова