01 лютого 2023 року
м. Черкаси
Справа № 705/3088/22
Провадження № 22-ц/821/157/23
Категорія: 305000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Мунтян К.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Уманська міська рада
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Годік Л.С. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про заборгованість за оренду тимчасово захопленого майна,-
Короткий зміст позовних вимог
15 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Уманської міської ради про заборгованість за оренду тимчасово захопленого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є співвласником будинку по АДРЕСА_1 , що межує з комунальним закладом Уманської міської ради.
Будинок захищений від зсуву верхових грунтів підпірною стіною із каменю і цегли № 1,2,3, що входять до складу садиби, як окремі об?єкти. В березні-травні 2015 були проведені спільні ремонтно-відновлювальні роботи по підпірній стіні № 3 висотою 4 м з землею під нею пл. 10 кв.м.
Як зазначає позивач, по закінченню робіт міська рада вдалася до насильницьких дій і влаштувала на стіні металеву огорожу і фактично привласнила його стіну і так триває уже 7 років. Оскільки стіна є тимчасово захопленим майном, право власності на стіну належить йому, а огорожа УМР, то їхні спірні правовідносини тотожні оренді згідно ст. 759 ЦК і загальних норм. Орендну плату оцінює в сумі 100 грн. за 1 кв.м. щомісячно, загальна вартість становить 84000 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із даним позовом та просив постановити судове рішення, яким стягнути з Уманської міської ради на його користь заборгованість орендної плати за тимчасово захоплену підпірну стіну № 3 по АДРЕСА_1 у розмірі 84000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2022 року у задоволенні позову - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не наведено будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених ним в позовній заяві, зокрема, не надано документального підтвердження того, що між ним та Уманською міською радою існують орендні правовідносини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 19 грудня 2022 року, ОСОБА_1 вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при недостатньому дослідженні письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково розглянув по суті позов ОСОБА_1 та відмовиву задоволенні позовних вимог, оскільки при недостатності доказів, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свою позовну заяву, суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 17 січня 2023 року, Уманська міська рада, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2022 року - залишити без змін.
Представник УМР зазначив, що твердження апелянта не відповідають дійсності та не мають правового обґрунтування та документального підтвердження, оскільки відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що Уманська міська рада встановила металеву огорожу та захопила підпірну стіну, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як вбачається з поданої ОСОБА_1 позовної заяви, свої вимоги позивач мотивує тим, що оскільки Уманська міська рада захопила належну йому на праві власності стіну та звела металевий паркан, то їхні спірні правовідносини тотожні орендним згідно ст. 759 ЦК України.
Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин, зокрема, доказів того, що відповідачем взагалі захоплено майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності до суду не надано, як і не надано належних, достовірних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних орендних зобов'язань у розумінні норм ст. 759 ЦК України.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додано лише копію плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 , копію витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Інших доказів на підтвердження викладених обставин позивачем до суду першої інстанції не надано, що і було вірно зазначено судом першої інстанції, та підтверджується наявними матеріалами справи, які перевірено судом апеляційної інстанції за доводами апеляційної скарги позивача.
Згідно ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не подавав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, тому суд розглянув спір на підставі наданих сторонами доказів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 в підтвердження позовних вимог не було надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу, в підтвердження доводів, зазначених ним в позовній заяві.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
У роз'ясненнях п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо посилання скаржника ОСОБА_1 на те, що при недостатності належних доказів по справі, суд повинен був залишити його позов без розгляду, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи;
4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;
11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Оскільки статтею 257 ЦПК України передбачено чіткий та вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 про заборгованість за оренду тимчасово захопленого майнапо суті.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводами не вбачає, оскільки ці доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 368,374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про заборгованість за оренду тимчасово захопленого майна - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Т.Л. Фетісова
/текст постанови суду виготовлений 01 лютого 2023 року/