Справа № 610/266/21 Номер провадження 22-ц/814/1035/23Головуючий у 1-й інстанції Стригуненко В.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
01 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чумак Романа Васильовича
на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року, ухвалене суддею Стригуненком В.М., повний текст рішення складено - 03 грудня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди), стягнення заборгованості зі сплати платежів за користування транспортними засобами відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів (машин) від 28.02.2019 р. №257, -
02 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чумак Р.В. звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , у якому просив суд розірвати договір найму (оренди) транспортного засобу (машини) від 28 лютого 2019 року № 257, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Дворник Я.В., укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 908 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту укладення договору найму (оренди) транспортних засобів (машин) відповідач жодного разу не здійснив внесення оплати за користування транспортними засобами у строк, визначений у договорі. Таким чином, з його боку наявне прострочення внесення оплати більш, як три місяці підряд, що є підставою для розірвання оспорюваного договору (т.1 а.с. 2-4).
01.03.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чумак Р.В. звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій додатково просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати платежів за користування транспортними засобами відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів (машин) від 28.02.2019 року №257 у розмірі 4 800 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 1816 грн. (т.1 а.с. 37-40).
Уточнена позовна вимога мотивована тим, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Так, з дня укладення оспорюваного договору і по день подачі уточненої позовної заяви відповідач не здійснив жодного платежу за користування транспортними засобами, тому у нього наявна заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4800 грн., яку він хоче стягнути з відповідача. Водночас, в обґрунтування первісної позовної вимоги про розірвання договору найму посилався, крім першої підстави щодо не внесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, ще й на те, що наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, а саме відповідач без дозволу позивача передав транспортні засоби у користування іншій особі ФОП ОСОБА_3
14.04.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чумак Р.В. звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій в обґрунтування раніше заявленої позовної вимоги про розірвання договору найму посилався, крім перших двох підстав - не внесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд та передача наймачем без дозволу наймодавця речі у користування іншій особі, ще й на те, що позивач здійснив відчуження своїх транспортних засобів, які є предметом оспорюваного договору найму, третій особі ОСОБА_4 , а відповідно до умов договору в такому разі він припиняється (т.1 а.с. 125-128).
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди) - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що транспортні засоби у квітні 2021 року перейшли у власність до іншої особи внаслідок відчуження їх наймодавцем, тому договір найму (оренди) з того часу є припиненим. Оскільки розірвати можна лише договір, який діє, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору найму (оренди) транспортних засобів (машин) від 28.02.2019 року, який на час ухвалення судового рішення вже було припинено за згодою сторін відповідно до узгоджених сторонами умов договору, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, судом першої інстанції враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі №910/7981/17. Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 4 800 грн., пред'явленої після подання первісної позовної заяви шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що доповнення позовних вимог новою вимогою по своїй суті є новим позовом з новим змістом (новим предметом) і новим об'ємом (розміром позовних вимог), а значить, заявляти його слід не в порядку зміни предмета позову (це можливо при заміні однієї вимоги іншою), а шляхом подачі нового позову з клопотанням про об'єднання позовних вимог в одному провадженні (ст. 188 ЦПК), чого позивачем зроблено не було. Суд позбавлений можливості на цій стадії цивільного процесу відмовити у прийнятті до розгляду заяви представника позивача адвоката Чумака Р.В. від 01.03.2021 року про уточнення позовних вимог, зважаючи на те, що вказана цивільна справа надійшла на розгляд судді Стригуненку В.М. вже на стадії судового розгляду, тому у цій вимозі в межах розгляду цієї цивільної справи відмовлено у задоволенні позовних вимог. При цьому, роз'яснено, що позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чумак Р.В., посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким розірвати договір найму (оренди) транспортного засобу від 28.02.2019 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що право наймодавця на відчуження переданих у найм транспортних засобів, внаслідок чого договір найму буде вважатися припиненим, не може бути перешкодою для звернення наймодавця до суду з вимогою розірвати договір внаслідок істотного порушення умов договору. Зазначає, що, якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що після відчуження транспортних засобів предмет спору у даній справі не перестав бути відсутнім, а лише зник, тому, за таких обставин вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про розірвання договору найму транспортних засобів.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року дана справа витребувана з суду першої інстанції. (т.1 а.с. 246).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (т.1 а.с. 250).
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 31 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду на 14.45 год. 04 квітня 2022 року, з повідомленням учасників справи (т.2 а.с. 7,9).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Дорош А.І, суддів Лобова О.А., Триголова В.М. (т.2 а.с. 24).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до розгляду на 10.00 год. 01 лютого 2023 року (т.2 а.с. 25).
У судове засідання до апеляційного суду не з'явилися сторони у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 12.01.2023 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 27-29). Від представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Чуприни З.М. надійшла заява про відкладення у зв'язку з неотримання копії апеляційної скарги, перебування її за кордоном та відсутністю технічної можливості й доступу до електронного суду.
Колегія суддів вважає заяву представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Чуприни З.М. такою, що задоволенню не підлягає, оскільки згідно матеріалів справи апеляційне провадження було відкрито Харківським апеляційним судом 31 січня 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 отримано, що підтверджується наявним у матеріалах справи відзивом на апеляційну скаргу (т.2 а.с. 18-19). Крім того, Полтавським апеляційним судом прийнято справу та призначено її до розгляду завчасно. Електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року про призначення справи до розгляду оприлюднено на сайті ЄДРСР 23.08.2022 року. Таким чином, у представника відповідача була можливість подати суду апеляційної інстанції клопотання про направлення апеляційної скарги (повторно) та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку ст. 212 ЦПК України.
Заяв та клопотань від інших учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 , як наймодавець, уклав з фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 , як наймачем, договір найму (оренди) транспортних засобів (машин), посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Дворник Я.В., за яким наймодавець передав, а наймач прийняв в тимчасове платне користування (в найм/оренду) наступні транспортні засоби: 1) автомобіль марки КАМАЗ, модель 5511, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 6344 13.11.2018 р.; 2) екскаватор - навантажувач марки JCB 3СХ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини, серія НОМЕР_4 , виданого 19.10.2018 р.; 3) автогрейдер марки VOLVO P120, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини, серія НОМЕР_6 , виданого 27.12.2018 р. (т.1 а.с. 12-16, 17-20).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що договір укладається сторонами строком на 3 роки з дня його нотаріального посвідчення.
Як на підстави для розірвання спірного договору найму, представник позивача посилається: на користування відповідачем транспортними засобами всупереч договору, яким встановлено плату за таке користування у вигляді щомісячних платежів, які наймач жодного разу не здійснив, допустивши прострочення платежів більш, як три місяці підряд, а також на передання наймачем без дозволу наймодавця речі у користування іншій особі.
Дійсно п. 6.2 оговору встановлено, що наймодавець має право вимагати дострокового розірвання договору у разі невнесення оплати за користування транспортними засобами (машинами) протягом 3 місяців підряд та передання наймачем транспортних засобів (машин) без дозволу наймодавця в піднайм або користування іншій особі.
Відповідно до п. 3.2. договору у разі відчуження наймодавцем кожного окремо та/або разом, переданих в найм (оренду) за цим договором транспортних засобів(машин)договір найму(оренди)припиняється відносно кожного окремо та/або разом.
З матеріалів справи вбачається та було підтверджено представником позивача в уточненій позовній заяві від 14.04.2021 року, що транспортні засоби, які є предметом спірного договору найму, позивачем було відчужено.
Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 власником автомобілю марки КАМАЗ, моделі 5511, тип вантажний-спеціалізований самоскид, є ОСОБА_4 , дата реєстрації 13.04.2021 року (т.1 а.с. 133).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_8 , власником екскаватору-навантажувача марки JCB 3СХ є ОСОБА_4 , дата реєстрації 01.04.2021 року (т.1 а.с. 132).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_9 , власником автогрейдеру марки VOLVO P120 є ОСОБА_4 , дата реєстрації 01.04.2021 року (т.1 а.с. 131).
На підставі викладеного, суд першої інстанції визнав, що оскільки транспортні засоби у квітні 2021 року перейшли у власність до іншої особи внаслідок відчуження їх наймодавцем, тому договір найму (оренди) з того часу є припиненим.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони -боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Крім того, судом першої інстанції враховано, що позивачем надсилалося відповідачу письмове повідомлення від 02.02.2021 року про відмову від договору найму (оренди) транспортних засобів (машин) у зв'язку з тим, що відповідач жодного разу не здійснив внесення оплати за користування транспортними засобами (машинами) у строк, зазначений у п. 2.1. договору, яке було вручено відповідачу особисто 03.02.2021 року (т.1 а.с. 108-110).
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 4 800 грн., заявленої після подання первісної позовної заяви шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив наступне.
Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.
Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Разом з тим, у своїй заяві про уточнення позовних вимог представник позивача заявляє нові підстави та предмет позову (нову вимогу майнового характеру), залишаючи при цьому первісні підставу позову та предмет (вимогу немайнового характеру), що не є за своїм змістом зміною предмету або підстав позову або ж збільшенням розміру позовних вимог.
Отже, подана позивачем 01.03.2021 року заява про уточнення позовних вимог не відповідає вимогам ст. 49 ЦПК України та взагалі не передбачена процесуальним законом.
Виходячи з доводів та прохальної частини апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди). В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди), виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України та частиною першою статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Правові наслідки розірвання договору визначено статтею 653 ЦК України. Зокрема передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2). У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.3).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 784 ЦК України установлено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ст.785 ЦК України).
Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача розірвати договір найму (оренди) транспортних засобів (машин) від 28 лютого 2019 року №257, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Дворник Я.В., укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .
Підставою заявлених вимог позивач зазначає наявне з боку наймача прострочення внесення оплати за користування транспортними засобами (машинами) протягом 3 місяців поспіль, що є підставою для розірвання договору найму (оренди) відповідно пункту 2.1; передання наймачем транспортного засобу (машини) без дозволу наймодавця в піднайм або користування іншій особі відповідно п. 6.2 договору; відчуження наймодавцем транспортних засобів, які є предметом договору найму (оренди) третій особі відповідно п. 3.2 договору.
Так згідно п. 3.2 договору передбачено, що у разі відчуження наймодавцем кожного окремо та / або разом , переданих у найм (оренду) за цим договором транспортних засобів (машин) договір найму (оренди) припиняється відносно кожного окремо та / або разом.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про розірвання договору найму (оренди) транспортних засобів (машин) від 28.02.2019 року, який на момент ухвалення судового рішення вже було припинено в силу умов договору, є такою, що задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про те, що право наймодавця на відчуження переданих у найм транспортних засобів, внаслідок чого договір найму буде вважатися припиненим, не може бути перешкодою для звернення наймодавця до суду з вимогою розірвати договір внаслідок істотного порушення умов договору, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до суб'єктивного тлумачення позивачем підстав розірвання договору найму (оренди), а також тлумачення на свій розсуд висновків Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чумак Романа Васильовича - залишити без задоволення.
РішенняБалаклійського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов