31 січня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 678/723/22
Провадження № 11-кп/4820/130/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243360000140 від 29 червня 2022 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 та її представника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року, -
Вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, інвалідності не маючого, непрацюючого, раніше не судимого
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання увиді громадських робіт на строк 170 (сто сімдесят) годин.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 та її представника - адвоката ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди на суму 27000 грн., - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 - розмір моральної шкоди на суму 8000 (вісім тисяч) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 не обирано.
За вироком суду, ОСОБА_6 , 28.06.2022 близько 23 год. 55 хв., знаходячись на мосту по вул.Центральній, в с.Голосків, Меджибізької ТГ, Хмельницького району Хмельницької області, в ході словесної суперечки із своєю дівчиною ОСОБА_10 , яка виникла з приводу образи матері ОСОБА_6 , під час раптово виниклих неприязних відносин, прийняв рішення про спричинення останній тілесних ушкоджень.
Тоді ж, ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, перебуваючи на мосту за вищевказаною адресою, став навпроти потерпілої ОСОБА_10 , тримаючи лівою рукою кермо власного велосипеда та умисно наніс їй один удар кулаком правої руки в область її носа, від чого в потерпілої почалась кровотеча з носової порожнини, а згодом, продовжуючи реалізацію свого єдиного протиправного умислу, спрямованого на умисне спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, в той час, коли остання перебувала поблизу стежки, що по вул.Центральній, в с.Голосків, Меджибізької ТГ, Хмельницького району Хмельницької область, ОСОБА_6 розмістився позаду неї та штовхнув потерпілу долонею правої руки в спину справа, від чого ОСОБА_10 впала, скотившись при цьому зі схилу до низу, а ОСОБА_6 , встав зліва від ОСОБА_10 і наніс їй більше 10 ударів носком правої ноги взутої в кросівок в ділянку обох ніг потерпілої та пальцями рук правої руки стиснув за її ліве плече, намагаючись при підняти потерпілу із землі, в результаті чого ОСОБА_10 відчула сильний фізичний біль.
Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_6 умисно спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток носу, з місцем прикладання травмуючої сили у вигляді синця в ділянці спинки носа з переходом на внутрішні краї верхньої та нижньої повік лівого ока і на внутрішній край нижньої повіки правого ока, які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я, а також: множинних синців - по заднє внутрішній поверхні правого передпліччя у верхній третині, по заднє зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині, по передній поверхні правої гомілки на межі середньої і нижньої третини, по внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині, по задній поверхні правої гомілки в середній третині, по внутрішній поверхні лівої гомілки на межі верхньої і середньої третини, по зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, по передньо-зовнішній поверхні лівого стегна на межі середньої і нижньої третини, по зовнішній поверхні лівого стегна в середній третині; синця із переривчастим садном по переднє-внутрішній поверхні лівої гомілки в середній третині, синця із переривчастим садном по переднє-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; саден по задній поверхні правого передпліччя в верхній третині та по внутрішній поверхні лівої гомілки в нижній третині, подряпин в правій поперековій ділянці, - які відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
В поданій апеляційній скарзіпотерпіла ОСОБА_8 та її представник адвокат ОСОБА_9 просять вирок скасувати, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі. Задовільнити позовну заяву потерпілої і стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої 27000 (двадцять сім тис.) грн. моральної шкоди.
Вважають, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстави невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказують, що суд першої інстанції вказав на обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого -щире каяття, хоча така обставина не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні. Обвинувачений не розкаявся у вчиненому та визнав лише фактичні обставини кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті, після допиту потерпілої і дослідження письмових доказів.
Звертають увагу суду, на те, що обвинувачений ОСОБА_6 просив пробачення у потерпілої не щиро, а лише з метою пом'якшення покарання. Тільки покарання у виді обмеження волі буде сприяти виправленню та попередженню вчинення ОСОБА_6 нових кримінальних правопорушень.
Також, обвинувачений не визнав позовних вимог потерпілої, відшкодував 576,06 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди. Визнаючи розмір моральної шкоди, потерпіла ОСОБА_8 врахувала ті негативні наслідки, які настали у її житі, тяжкість заподіяних збитків та глибину моральних переживань, тривалий час для реабілітації, вимушені негативні зміни та незручності у житті. Вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_6 слід стягнути з врахуванням відшкодованого, маральну шкоду у розмірі 27 000 тис.грн.
Але, якщо суд прийде до переконання про можливість застосування ст.75 КК України до покарання, потерпіла не заперечує стосовно такого рішення суду.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на подану апеляційну скаргу надійшло заперечення, в якому він просить вирок Летичівського районного суду від 04 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілої та її преставника - без задоволення.
Вказує, що суд першої інстанції вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до ч.1 ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Обвинувачений раніше не судимий, повністю та безперечно визнав свою винуватість, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілої, добровільно повністю відшкодував матеріальну шкоду.
Вважає, що позов потерпілої та її представника щодо стягнення моральної шкоди у визначеному ними розмірі не підлягає задоволенню через недоведеність позовних вимог у визначеному законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, прокурора, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, потерпілу та її представника, які підтримали спільну апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч.2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, та ніким не оспорюються.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, апеляційним судом не встановлено, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_6 не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.ст.50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник потерпілого порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання пов'язаних із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, наякі вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілої та її представника про необґрунтоване м'яке покарання застосуване судом першої інстанції при призначені покарання обвинуваченому, та прохання про скасування вироку в частині призначеного покарання шляхом призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про таке.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, і чи повинен він його відбувати, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; конкретні обставини вчинення злочину; особу обвинуваченого. Одночасно суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливо без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді громадських робіт.Саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене обвинуваченому покарання ґрунтується на положеннях ст.ст.50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав вважати, що призначене покарання є явно несправедливим через його м'якість.
Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги, що обвинувачений є особою раніше не судимою, повністю та беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні цього кримінального проступку, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілої, добровільно повністю відшкодував матеріальну шкоду та частково відшкодував завдану моральну шкоду, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання та місцями попередньої роботи характеризується виключно позитивно, має позитивні нагороди, грамоти та дипломи.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 до початку апеляційного розгляду справи відшкодував потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 575, 06 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.
Посилання апелянтів на те, що обвинувачений щиро не розкаявся у вчиненому і визнав лише фактичні обставини кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті, після допиту потерпілої і дослідження письмових доказів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки обвинувачений повністю визнав пред'явлене йому обвинувачення, попросив вибачення у потерпілої, жодної обставини не оспорював.
Тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного, позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, щодо призначення обвинуваченому покарання, а також інші в сукупності обставини та їх поєднання, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, та ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, обгрунтовано дійшов висновку про те, що призначене ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів .
Таким чином, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини кримінального провадження та мотиви суду призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів приходить висновку про безпідставність апеляційної скарги потерпілої та її представника щодо призначеного обвинуваченому явно м'якого покарання.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо порушень допущених судом при вирішенні цивільного позову потерпілої, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 ст.129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
З матеріалів провадження вбачається, що потерпіла звернулася з цивільним позовом, в якому просила стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
Згідно звимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 всебічно не з'ясував усіх обставин при його вирішенні, а саме: глибину фізичних та душевних страждань, спричинення тілесних ушкоджень у вигляді: закритого перелому кісток носу, з місце прикладання травмуючої сили у вигляді синця в ділянці спинки носа з переходом на внутрішні краї верхньої та нижньої повік лівого ока і на внутрішній край нижньої повіки правого ока; множинних синців - по заднє-внутрішній поверхні правого передпліччя у верхній третині, по заднє-зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині, по передній поверхні правої гомілки на межі середньої і нижньої третини, по внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині, по задній поверхні правої гомілки в середній третині, по внутрішній поверхні лівої гомілки на межі верхньої і середньої третини, по зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, по передньо-зовнішній поверхні лівого стегна на межі середньої і нижньої третини, по зовнішній поверхні лівого стегна в середній третині; синця із переривчастим садном по переднє-внутрішній поверхні лівої гомілки в середній третині; синця із переривчастим садном по переднє-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; саден по задній поверхні правого передпліччя в верхній третині та по внутрішній поверхні лівої гомілки в нижній третині, що вказує на те, що в її житті були вимушені зміни, які спричинили їй моральну шкоду у більшому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції. Які, на думку потерпілої, дають підстави для зміни вироку в частині задоволення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим апеляційні вимоги потерпілої та її представника підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стягнутий судом розмір моральної шкоди не відповідає характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, що понесла потерпіла, а також вимушених негативних змін та незручностей, що сталися у її житті.
Зокрема, як зазначила потерпіла ОСОБА_11 внаслідок нанесених їй тілесних ушкоджень вона перетерпіла сильні фізичні болі, змушена була неодноразово з'являтися на виклики для проведення слідчих дій, консультацій в медичних закладах з приводу визначення стану її здоров'я та проведення лікуваня. Було порушено звичайний ритм її життя.Довгий час вона знаходилася у стресовому стані, її переслідував страх та тривога, було втрачено багато часу на турботи, пов'язані із досудовим розслідуванням та слідчими діями.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Приймаючи до уваги глибину та тривалість фізичних, душевних, емоційних та моральних страждань, перенесених потерпілою та вимушені зміни в її житті, внаслідок ушкодження здоров'я, колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір завданої ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі 15 000 грн, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки саме його діями були спричинені потерпілій тілесні ушкодження.
Колегія суддів вважає, що саме такий розмір моральної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої, враховуючи співмірність із заподіяною їй шкодою та спричиненням легких тілесних ушкоджень, а також принцип розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга потерпілої та її представника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції, на підставі положень ст.408 КПК України, зміні в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скарги потерпілої ОСОБА_8 та її представника - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_6 змінити в частині стягнення моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: