Справа № 608/1562/21Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н. З.
Провадження № 22-ц/817/31/23 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
23 січня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
учасників справ: позивача ОСОБА_1
та його представника адвоката Міськів О.Т.,
відповідачки - ОСОБА_2 її педставника - адвоката Каліннікова М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №608/1562/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Міськів Оксана Тарасівна на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 7 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 частини вартості автомобіля, ухваленого суддею Коломієць Н.З., повний текст судового рішення складено 15 липня 2022 року, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування вимог вказав, що з 2011 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . Тривалий час він перебував на заробітках в Ізраїлі, звідки пересилав кошти та утримував сім'ю. За час спільного проживання подружжям було набуте рухоме та нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 62,4 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ; автомобіль «Skoda Fabia», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який придбаний на кошти, виручені після продажу дружиною спільного автомобіля марки «Renault Trafic», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; земельна ділянка площею 0,063 га, що розташована в с.Угринь Чортківського району Тернопільської області. Усе майно зареєстровано на дружину - ОСОБА_2 . Після його повернення із заробітків в Україну, дружина з дочкою почали проживати окремо від нього. На підставі цього просить визнати майно, придбане на ім'я ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, спільною сумісною власністю та здійснити поділ спільного майна подружжя. Визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на одну другу частину квартири загальною площею 62,4 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнати за ним право власності на одну другу частину автомобіля «Skoda Fabia», 2006 року випуску. Визнати за ним право власності на одну другу частину земельної ділянки, площею 0,063 га, що розташована в с. Угринь Чортківського району Тернопільської області. Здійснити розподіл судових витрат.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом про визнання автомобіля «Skoda Fabia», 2006 року випуску, об'єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення з ОСОБА_1 53 400 грн., що еквівалентно вартості одної другої частини автомобіля вартістю 4000 доларів США, що в свою чергу еквівалентно 106 800 гривням.
У червні 2022 року, ОСОБА_2 подала зустрічний позов із збільшеними позовними вимогами, відповідно до якого просить визнати автомобіль «Skoda Fabia», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на цей автомобіль в цілому, стягнути з ОСОБА_1 в її користь вартість одної другої частини автомобіля в розмірі 58 714,36 гривень і таким чином припинити її право власності на одну другу частину автомобіля. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 в її користь судові витрати.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованої по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.
Визнано автомобіль марки «Skoda Fabia», 2006 року випуску, придбаний на ім'я ОСОБА_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину автомобіля марки «Skoda Fabia», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
В решті позову відмовлено.
Зустрічний позов зі збільшеними позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 однієї другої частини вартості автомобіля - задоволено повністю.
Визнано автомобіль марки «Skoda Fabia», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя виділено в натурі ОСОБА_1 автомобіль марки «Skoda Fabia», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , визнавши за ним право власності на цей автомобіль в цілому та стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки власності вказаного автомобіля в сумі 58 714 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 36 копійок, припинено її право власності на частку вказаного автомобіля.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 половину вартості проведеної судової автотоварознавчої експертизи № 176/22-22 від 19.04.2022 в сумі 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 12 копійок.
Решту судових витрат покладено на сторони в межах ними понесеними.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Міськів О.Т., подав апеляційну скаргу на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 7 липня 2022 року, в якій просить його скасувати в частині відмови у визнанні права спільної сумісної власності та здійснення поділу квартири за адресою АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та cудом порушено норми матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що навіть за умови передачі матір'ю відповідачки коштів на купівлю квартири, кошти надавалися для сім'ї. А так як ОСОБА_2 на час укладення інвестиційного договору на будівництво квартири перебувала у шлюбі з ним, тому кошти не були подаровані їй особисто. Такі кошти є спільною сумісною власністю подружжя. Договір дарування коштів та майна лише відповідачці відсутній, як і квитанції про сплату коштів за квартиру від імені матері відповідачки.
Зазначає, що суд також не надав оцінки факту, що в даній справі відсутні докази, які б свідчили про те, що спірна квартира придбана за рахунок внесків третіх осіб, позиція відповідача ґрунтується на припущеннях. Доказів того, що відповідачка самостійно придбала квартиру за кошти своєї матері в свою особисту власність, а не в інтересах сім'ї та не за спільні кошти подружжя суду не були надані.
Окрім того, будь-яких доказів про укладення договору дарування для ОСОБА_2 майнових прав на квартиру в розумінні ст. 57 СК України не надано. Копія Інвестиційного договору не є належним і достатнім доказом для висновку про спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру. Такі висновки відповідають роз'ясненням наданим у постанові Верховного Суду у справі № 695/2112/16-ц від 06.04.2021, відповідно до яких факт передачі коштів родичем одного з членів сім'ї на купівлю спільного майна в інтересах сім'ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному конкретному з подружжя.
За вимогами ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Недотримання вказаних вимог тягне наслідки нікчемності договору відповідно до ст. 219, 220 ЦК України. Однак, відповідачкою ОСОБА_2 суду не було подано будь-яких письмових договорів, посвідчених нотаріально.
Суд також не врахував вимог ч. 1 ст. 62 СК України та не зауважив, що вартість спірної квартири істотно збільшилася у своїй вартості і становить згідно із висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 20.04.2022 на даний час 979260 грн, тобто майже втричі здорожчала у порівнянні із ціною квартири відповідно до інвестиційного договору, виходячи із ціни 1 м.кв. згідно із п.4.1 договору - 380640 грн. До того ж, позивачем додано до позовної заяви докази, що він пересилав регулярно кошти дружині із-за кордону для ремонту і облаштування квартири.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Чортківського районного суду від 7 липня 2022 року без змін. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є надуманими, безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, які були з'ясовані безпосередньо під час судових засідань в суді першої інстанції .
Зазначає, що спірну квартиру було придбано виключно за кошти її матері ОСОБА_3 , яка відповідно до інвестиційного договору безпосередньо профінансувала будівництво квартири, а тому за умовами договору спірна квартира була передана забудівником у її особисту приватну власність і зареєстрована за нею, а режим спільної сумісної власності подружжя не поширюється на дану квартиру. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя за відсутності доказів, що спірне майно було придбане за спільні кошти подружжя. Такі висновки відповідають правовим позиціям викладеним у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 24 січня 2020 № 546/912/16-ц; 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц. Позивач не має жодного відношення до фінансування спірної квартири, договору на будівництво він не укладав, грошей на квартиру він не надавав, а на заробітки за кордон поїхав лише в жовтні 2016 року, після укладення інвестиційного договору на будівництво багатоквартирного будинку від 26 червня 2015 року. Всі кошти за умовами договору були сплачені в інтересах дочки ОСОБА_2 її матір'ю - платником за договором ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 та його представник адвокат Міськів О.Т. підтримали апеляційну скаргу в її межах та просили задовольнити вимоги апеляційної скарги.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Калінніков М.О. апеляційну скаргу заперечили. Рішення суду вважають законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає до скасування з мотивів, зазначених як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Окрім того, вказали, що доводи про суттєве збільшення вартості квартири із посиланням на висновок судової оціночно-будівельної експертизи №177/22-22 від 20.04.2022 року не можуть прийматися апеляційним судом, оскільки доводи про істотне збільшення вартості квартири за час шлюбу, як підставу визнання права власності на неї у розумінні ч. 1 ст. 62 СК України, у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявлялись і судом не вирішувались.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач судове рішення оскаржує в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права спільної сумісної власності та здійснення поділу квартири за адресою АДРЕСА_1 , тому апеляційний суд переглядає рішення суду в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрували 11 листопада 2011 року у виконавчому комітеті Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, про що зроблено актовий запис № 43.
У шлюбі народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26 червня 2015 року укладено тристоронній інвестиційний договір на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 , сторонами якого виступали: забудовник - ФОП ОСОБА_5 , замовник - ОСОБА_2 та платник - ОСОБА_3 .
Згідно умов даного договору, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 виступає забудовником, який зобов'язується проводити організаційні заходи по будівництву, побудувати будинок в термін до третього кварталу 2016 року та після повної оплати передати у власність ОСОБА_2 замовлену квартиру (п.1.1, п.2.3 Договору). Обов'язки платника на себе взяла - ОСОБА_3 , (мати ОСОБА_2 ), яка оплатила повну вартість квартири в сумі 380 640,00 гривень (п. 1.2, п. 3.2, п. 4.3, п. 4.4 Договору).
Після повної оплати платником вартості квартири, забудовник зобов'язався передати її у власність ОСОБА_2 , яка виступала в договорі в якості замовника (п. 1.1, п. 5.1 Договору). Передача квартири замовнику у власність оформляється двостороннім актом прийому-передачі квартири (п. 5.4).
Як вбачається із акту прийому-передачі до Інвестиційного договору на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 від 23 травня 2016 року відповідно до умов договору від 26 червня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 - “ ОСОБА_6 ” передав у приватну власність “Замовнику” ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5 . Претензій сторін одна до одної не має. (а.с.93)
10 червня 2016 року була проведена державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 266299134 від 18.07.2021, підставою для державної реєстрації слугував Інвестиційний договір на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 від 26 червня 2015 року.
За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Визнаючи право особистої приватної власності одного з подружжя на майно, суд повинен установити факт його набуття, створення до шлюбу, або той факт, що джерелом його набуття були особисті кошти цієї особи. Такі обставини підлягають доведенню.
Позивач не зобов'язуваний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, із врахуванням умов та наслідків Інвестиційного договору на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 від 26 червня 2015 року, стороною відповідачки ОСОБА_2 спростована презумпція спільної сумісної власності спірного майна - квартири за адресою АДРЕСА_1 , оскільки судом встановлено факт набуття квартири в особисту приватну власність ОСОБА_2 , так як джерелом набуття вказаного майна були не кошти подружжя, а кошти матері відповідачки за які вона придбала квартиру виключно для дочки у її приватну власність, що відповідало справжній волі сторін правочину.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та поділу квартири за адресою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за умовами Інвестиційного договору на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 від 26 червня 2015 року спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя.
Колегія суддів погоджується із висновками суду про відсутність підстав визнавати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя.
Посилання в апеляційній скарзі, що договір дарування коштів на придбання квартири відповідачці відсутній, як і квитанції про сплату коштів за квартиру від імені матері відповідачки, тому кошти є спільною сумісною власністю подружжя, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 266299134 від 18.07.2021, підставою для державної реєстрації спірної квартири 10 червня 2016 року на праві особистої приватної власності за ОСОБА_2 слугував Інвестиційний договір на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 від 26 червня 2015 року. Згідно з умовами даного договору, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 виступав забудовником та зобов'язувався побудувати будинок та після повної оплати передати у приватну власність замовнику ОСОБА_2 квартиру, вартість якої оплатила повністю в сумі 380 640,00 грн платник ОСОБА_3 - мати відповідачки ОСОБА_2 (п. 1.2, п. 3.2, п. 4.3, п .4.4 Договору).
За вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ОСОБА_1 не оспорював інвестиційний договір на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 від 26 червня 2015 року, договір є виконаним, презумпція правомірності даного правочину не спростована.
Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак, судом правильно встановлено, що інвестиційний договір на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_4 від 26 червня 2015 року було укладено не в інтересах сім'ї, а в інтересах особисто ОСОБА_2 . А також, оплачена за цим договором матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_3 квартира була набута ОСОБА_2 у її особисту приватну власність. Саме так розуміли зміст вказаного інвестиційного договору його сторони. Про що позивачеві також було відомо, на що він погоджувався тривалий період часу, оскільки на час укладення договору перебував в Україні і мав можливість висловити свої зауваження щодо укладення договору саме в інтересах сім'ї. Більше того, відповідно до наданих позивачем до позову копій декларацій ОСОБА_2 , поданих нею, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які були у вільному доступі із якими позивач був ознайомлений, починаючи із 2016 року, вбачається, що ОСОБА_2 зазначала, що є одноосібним власником спірної квартири (а.с. 13-29).
Не можуть бути прийняті колегією суддів посилання апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції не відповідають роз'ясненням, наданим у постанові Верховного Суду у справі № 695/2112/16-ц від 06.04.2021, відповідно до яких факт передачі коштів родичем одного з членів сім'ї на купівлю спільного майна в інтересах сім'ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному конкретному з подружжя. Обставини наведеної апелянтом справи відрізняються від обставин даної справи, оскільки в даній справі встановлено укладення інвестиційного договору на будівництво на будівництво спірної квартири не в інтересах сім'ї, а особисто ОСОБА_2 за кошти її матері ОСОБА_3 , що відображено в інвестиційному договорі, акті прийому-передачі квартири у приватну власність замовнику ОСОБА_2 , що в розумінні п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 СК України свідчить про особисту приватну власність відповідачки на дану квартиру, та є відмінним від обставин у справі № 695/2112/16-ц, де укладення подібного договору не установлено.
Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про відсутність нотаріально посвідчених договорів дарування нерухомого майна, оскільки недотримання вказаних вимог тягне наслідки нікчемності договору відповідно до ст. 219, 220 ЦК України. Відповідачка не посилалась на наявність нотаріально посвідченого договору дарування нерухомого майна, що не спростовує доводів ОСОБА_2 про укладення інвестиційного договору виключно в її інтересах на підставі якого була набута нею за кошти матері в особисту приватну власність спірна квартира та проведено державну реєстрацію нерухомого майна.
За вимогами ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Не приймаються апеляційним судом доводи апеляційної скарги позивача, що суд не врахував вимог ч.1 ст.62 СК України та не зауважив, що вартість спірної квартири істотно збільшилася у своїй вартості за рахунок ремонту на який він пересилав регулярно кошти дружині із-за кордону.
За вимогами ст.368 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, твердження апеляційної скарги про суттєве збільшення вартості квартири із посиланням на висновок судової оціночно-будівельної експертизи №177/22-22 від 20.04.2022 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач не посилався на вказані обставини як підставу визнання права спільної сумісної власності на квартиру у суді першої інстанції, такі доводи ним не заявлялись і судом не вирішувались. Разом із тим, зазначена вказівка в апеляційній скарзі позивача свідчить, на думку колегії суддів, про визнання позивачем обставини, що спірна квартира набута ОСОБА_2 у 2016 році в особисту приватну власність.
Разом із тим, із висновку судового експерта Переймибіди В. вбачається, що ним визначена ринкова вартість спірної квартири шляхом порівняння цін продажу нерухомого майна на сайті OLX, та не вказано, в чому полягає істотне збільшення вартості спірного майна та чи відбулося таке збільшення за рахунок використаних матеріалів та виконаних робіт.
Окрім вказаного, як вбачається із довідки Чортківської міської ради про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації № 04/130-нс/В від 27.06.2022 року, виданої відповідачці ОСОБА_2 спірна квартира АДРЕСА_4 є пошкодженою 11.06.2022 року внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричинено збройною агресією російської федерації - ракетного обстрілу. А саме - у стінах тріщина, пошкоджена склом стіна, пошкоджена стеля, 5 вікон пошкоджено повністю, деформована балконна конструкція, повністю вибиті склопакети, деформовані вхідні двері і 5 міжкімнатних дверей. Пошкоджено фасади меблів від скла та ударів у двох кімнатах і коридор. Пошкоджено ламінат. Міжкімнатні двері вирвані і розлетілись дверні коробки, розсипалось скло у душовій кабіні. Про факти руйнувань квартири свідчать комісійний акт уповноважених осіб на обстеження житла - спірної квартири від 16.06.2022 року та додані до нього світлини. Тобто, квартира зазнала значних ушкоджень і не є на даний час придатною для проживання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов справедливого висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання права спільної сумісної власності та здійснення поділу квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав до його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Міськів Оксана Тарасівна, залишити без задоволення.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 7 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 31 січня 2023 року .
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Парандюк Т.С.
Храпак Н.М.