02.02.23
33/812/56/23
Єдиний унікальний номер судової справи: 473/2961/22 Головуючий у місцевому суді: Домарєва Н.В.
Номер провадження: 33/812/56/23 Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
02 лютого 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участю: ОСОБА_1 його захисникам - адвоката Кудіної Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює в ДУ «Держгідрографія» проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Відповідно до протоколу серії ААБ № 092728 від 22 жовтня 2022 року, водій ОСОБА_1 22 жовтня 2022 року о 18 - 07 год в м. Вознесенську Миколаївської області, по вул. Соборності, керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці ока, що не реагують на світло). Від проходження освідування у встановленому законом порядку з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння в лікарню відмовився під відеофіксацію, що велась за допомогою автореєстратора «YI-реєстратор», чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2022 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, 17 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2022 року скасувати, провадження по справі закрити за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що участі в розгляді справи не брав, оскільки заздалегідь до призначених судових засідань подавав до канцелярії суду заяви про відкладення розгляду справи, зазначаючи підставою таких відкладень те, що ним подано до суду адміністративний позов до ГУНП в Миколаївській області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень (справа № 473/3083/22). Разом з тим, 27 грудня 2023 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 473/3093/22 ухвалено рішення, яке оскаржено його представником до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання 05 січня 2023 року апеляційної скарги.
Зазначає, що 22 жовтня 2022 року дійсно керував автомобілем ВАЗ - 21011, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Вознесенськ по вул. Соборності, не маючи ознак сп'яніння, оскільки в цей день та напередодні алкогольні напої, наркотичні засоби та ліки не вживав.
Наголошує на тому, що працівники поліції рухались йому на зустріч, подали сигнал за допомогою увімкненого проблискового маячка про зупинку, після чого проїхали повз нього, розвернули своє авто та продовжили рух в його напрямку і зупинились позаду його автомобіля. За такого, вважає, що на момент подачі вимоги про зупинку транспортного засобу поліцейські, які рухались йому на зустріч фізично не могли бачити задній номерний знак його автомобіля, а тому вважає причину зупинки безпідставною.
Звертає увагу на те, що працівники поліції упереджено відносились до нього, оскільки встановивши, що декілька років тому він притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України, одразу почали шукати в нього ознаки наркотичного сп'яніння. Працівник поліції за допомогою ліхтарика, почав світити йому в очі, намагаючись знайти хоча б якусь ознаку наркотичного сп'яніння. Між тим, вважає, що встановлення факту наркотичного сп'яніння відповідно до вимог чинного законодавства здійснюється лише лікарем закладу охорони здоров'я, а тому працівник поліції на місці зупинки не уповноважений проводити огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де обов'язково зазначається назва медичного закладу та ознаки сп'яніння, через що вважає, що його ніхто до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не направляв, а тому і відмовитись від його проведення він не міг.
Зазначає, що вказані в протоколі ознаки наркотичного сп'яніння не відповідають вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Вказує на те, що від керування транспортним засобом його відсторонено не було, за такого вважає, що це свідчить про те, що ознак наркотичного або іншого сп'яніння в нього не було.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кудіної Т.М., суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України ( ст. 246 КУпАП).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов вірного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду.
З вказаним висновком суд апеляційної інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.
Правила дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).
Відповідно до п.1.10 вказаних Правил водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно з п.п. «б», «д» п.2.3, п.п. «а» п.2.9 та п.2.5 Правил водій механічного транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
У зв'язку з цим, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пункт 3 зазначеного Порядку також передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я.
Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп'яніння.
Так, розділ 2 зазначеної Інструкції визначає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
В той же час п.12 розділу 2 даної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пункт 4 розділу 1 Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 розділу 1 Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп'яніння.
А відповідно до положень п.7 розділу 3 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп'яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов'язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп'яніння та проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил водієм ОСОБА_1 виконані не були.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Наявність вини водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 092728 від 22 жовтня 2022 року, водій ОСОБА_1 22 жовтня 2022 року о 18 - 07 год в м. Вознесенську Миколаївської області, по вул. Соборності, керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці ока, що не реагують на світло). Від проходження освідування у встановленому законом порядку з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння в лікарню відмовився під відеофіксацію, що велась за допомогою автореєстратора «YI-реєстратор», чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Даний протокол водієм ОСОБА_1 підписано особисто. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив: «не згоден».
Також, в матеріалах справи наявний диск з відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції пропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі, однак останній відмовився.
Істотних порушень співробітниками поліції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП положень ст. 256 КУпАП, а також вказаної Інструкції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції подали сигнал за допомогою увімкненого проблискового маячка про зупинку транспортного засобу,рухаючись йому на зустріч, а тому фізично не могли бачити задній номерний знак його автомобіля та наявна чи відсутня підсвітка номеру, не має правового значення та не впливає на підстави складення працівниками поліції протоколу ААБ № 092728 від 22 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, про те що ОСОБА_1 22 жовтня 2022 року та напередодні алкогольні напої, наркотичні засоби та ліки не вживав є безпідставні та не заслуговують на увагу суду, оскільки він мав змогу спростувати підозру працівників поліції щодо наявності в нього ознак наркотичного сп'яніння, пройшовши огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, однак відмовився.
Твердження в апеляційній скарзі про те, працівники поліції упереджено відносились до нього, оскільки встановивши, що декілька років тому він притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України, одразу почали шукати в нього ознаки наркотичного сп'яніння є безпідставні, з огляду на наявні в матеріалах справи докази. Зокрема з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час не міг вирішити проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння чи ні, постійно комусь телефонував та врешті відмовившись, зазначив, що 2 жовтня 2022 року вживав наркотичні засоби, а тому побоюється, що під час огляду в медичному закладі буде встановлено наявність вказаних речових в біологічному середовищі.
Доводи апеляційної скарги, про те що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де обов'язково зазначається назва медичного закладу та ознаки сп'яніння в матеріалах справи відсутнє, через що вважає, що його ніхто до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не направляв, а тому і відмовитись від його проведення він не міг, суд оцінює критично з огляду на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркоточного сп'яніння в медичному закладі, а тому і підстави для оформлення такого направлення у працівників поліції були відсутні.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в порушення вимог ст. 266 КУпАП працівники поліції від керування транспортним засобом його не відсторонили, що на його думку свідчить про те, що працівники поліції мали сумнів щодо його стану наркотичного сп'яніння суд вважає неспроможними, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на доведеність його вини у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду, зокрема, на стан наркотичного сп'яніння і відсутність таких відомостей в матеріалах справи жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення.
Також не можуть бути прийняті до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначені працівниками поліції в протоколі ознаки наркотичного сп'яніння «розвужені зіниці ока, що не реагують на світло» не відповідають вимогам п.4 розділу 1 Інструкції, зокрема -«розширені зіниці ока, що не реагують на світло» з огляду на те, що неправильне відтворення смислового змісту слова «розширені», що було виправлено судом «розширені зіниці ока, що не реагують на світло» не може розцінюватися, як самостійне встановлення судом ознак наркотичного сп'яніння.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції при складанні відносно нього протоколу не роз'яснили йому його права суд оцінює критично, оскільки з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що наразі на розгляді П'ятого апеляційного адміністративного суду знаходиться його апеляційна скарга на рішення Вознесенського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2022 року, ухвалене у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, результати розгляду якої можуть вплинути на розгляд даної справи на увагу суду не заслуговує, оскільки предметом розгляду вказаної адміністративної справи є постанова серії БАВ № 168597, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 5,6 ст. 121 КУпАП, яка ніяким чином не стосується предмету розгляду даної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Всі інші заперечення ОСОБА_1 суд розцінює як намагання уникнути відповідальності, а тому не бере їх до уваги, оскільки вони не впливають на обґрунтовані висновки суду.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 092728 від 22 жовтня 2022 року та відеозаписом обставин відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.
Дії ОСОБА_1 щодо відмови пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння суперечать закону, оскільки на вимогу працівників поліції він мав беззастережно виконати їх законну вимогу і проїхати з ними для медичного огляду на стан сп'яніння, що прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано.
Також, апеляційний суд враховує, що адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є небезпечним як для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності так і для інших громадян учасників дорожнього руху, що також було враховано судом першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення.
Суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко