02.02.23
22-ц/812/144/23
Провадження № 22-ц/812/144/23
іменем України
30 січня 2023 року м. Миколаїв
справа № 490/10395/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Калашник А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг»
на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 22 листопада 2022 року під головуванням судді Чулупа О.С., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена, у справі
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізінг»
про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2022 року у цивільній справі
за позовом
ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізінг» про стягнення компенсації за невикористану відпустку,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «Бест Лізінг» про стягнення компенсації за невикористану відпустку.
Позивачка зазначала, що в період з 21 жовтня 2019 року по 29 листопада 2021 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Бест Лізинг». 29 листопада 2021 року вона була звільнення з посади фахівця з продажу фінансового лізингу ТОВ «Бест Лізинг» на підставі наказу № 115-ОС від 26.11.2021 року. Вказувала, що нею не було використано 19 днів щорічної основної відпустки, з яких 16 днів за період з 21 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2021 року та 3 дні за період з 21 жовтня 2021 року по 29 листопада 2021 року.
Не погоджуючись з розміром компенсації за невикористану відпустку, оскільки відповідачем не було враховано суми бонусів, які виплачувались впродовж року, що призвело до заниження суми компенсації за не використану щорічну відпустку на 11332,26 грн, позивачка просила суд стягнути з відповідача компенсацію за відпустку у розмірі 11332,26 грн.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Бест Лізинг» на користь ОСОБА_1 11332 грн 17 коп. як компенсацію за невикористану відпустку. Крім того, суд розподілив судові витрати.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням, 11 жовтня 2022 року через засоби поштового зв'язку ТОВ «Бест Лізинг» подало заяву про перегляд заочного рішення, в якій просило переглянути вказане заочне рішення, скасувати його та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2022 року вказану заяву залишено без руху. Надано заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання заяви у новій редакції з наданням відповідних документів, а саме, посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2022 року заяву ТОВ «Бест Лізинг» про перегляд заочного рішення від 14 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бест Лізинг» про стягнення компенсації за невикористану відпустку повернуто заявнику. Повернутий також судовий збір у розмірі 1240 грн 50 коп.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки заявником не виконано вимог ухвали суду від 19 жовтня 2022 року, відповідно до положень статті 185 ЦПК України, заява вважається неподаною та підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на незаконність і необґрунтованість вказаного судового рішення, порушення судом норм процесуального права, не з'ясування судом обставин справи, просив ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2022 року скасувати.
Узагальненні доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що заявником в межах процесуального строку, визначеного судом, було усунуто недоліки заяви, зазначені в ухвалі Центрального районного суду від 19 жовтня 2022 року, та направлено до районного суду заяву про перегляд заочного рішення (в новій редакції) та відповідні докази, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог. А тому судом було необґрунтовано відмовлено у перегляді заочного рішення.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції без жодних обґрунтувань в чому безпосередньо полягають порушення та недотримання приписів статті 175 та 177 ЦПК України, з формальних причин відмовив заявнику не лише у розгляді заяви про перегляд заочного рішення, а і обмежив у доступі до правосуддя. Вважає, що судом порушено положення статті 55 Конституції України.
Зазначає, що судом не досліджено та не надано жодної оцінки долученим до заяви про перегляд заочного рішення доказам (у редакціях від 11 жовтня та 03 листопада 2022 року).
Узагальненні доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу від позивачки відзиву не надійшло.
2. Мотивувальна частина
Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи ТОВ «Бест Лізинг» заяву про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2022 року, суд першої інстанції виходив із того, що заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви, про які суд зазначав в ухвалі від 19 жовтня 2022 року, а саме не зазначив посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Однак колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду з огляду на таке.
Глава 11 "Заочний розгляд справи" Розділу ІІІ "Позовне провадження" ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (частина 1 статті 284 ЦПК України).
Форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій, докази про сплату судового збору, докази на які посилається заявник визначають частини перша - сьома статті 285 ЦПК України.
До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина восьма статті 285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення.
Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.
Повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2022 року ТОВ «Бест Лізинг» подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, а саме, заяву про перегляд заочного рішення у новій редакції. До заяви додано 17 додатків (відповідні докази, на які посилався заявник у своїй заяві). Із змісту цієї заяви вбачається, що заявник, серед іншого, виклав свої обґрунтування щодо заперечень проти позовної заяви, з якою відповідач ознайомився 26 жовтня 2022 року при ознайомлені з матеріалами справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, зазначив про таке.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
Колегія суддів Верховного Суду зазначала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії»
від 28 жовтня 1998 року).
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однак, повертаючи заяву ТОВ «Бест Лізинг» про перегляд заочного рішення з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху, а саме, не зазначення посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, припустився надмірного формалізму, а тому такий висновок суду є помилковим.
Отже, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, ухвалу суду належить скасувати на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2022 року скасувати, а справу № 490/10395/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова Н.О. Тищук Повне судове рішення складене 02 лютого 2023 року.