02.02.23
22-ц/812/211/23
Провадження № 22-ц/812/211/23 Головуючий суду першої інстанції Кривенко О.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
02 лютого 2023 року м. Миколаїв Справа № 475/379/22
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Самчишиної Н.В.,
при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_3 , на ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2022 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Кривенко О.В., в залі судового засідання в смт. Доманівка, постановлену за заявою Селянського (фермерського) господарства «СПУТНІК» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «СПУТНІК» до ОСОБА_2 , Селянського (фермерське) господарства «ОТАВА», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Зеленоярської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, Головного управління держгеокадастру у Миколаївській області, Державного реєстратора Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Тетяни Миколаївни, Державного реєстратора Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Тарасенко Аліни Євгеніївни про витребування майна із чужого незаконного володіння,
04 липня 2022 року Селянське (фермерське) господарство «СПУТНІК» (далі - С(Ф)Г «СПУТНІК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , Селянського (фермерське) господарства «ОТАВА» (далі - С(Ф)Г «ОТАВА»), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Зеленоярської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, Головного управління держгеокадастру у Миколаївській області, Державного реєстратора Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Т.М., Державного реєстратора Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Тарасенко А.Є. про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Вимоги позову мотивовано тим, що у 1997 році ОСОБА_4 засновав С(Ф)Г «СПУТНІК». Розпорядженням Доманівської районної державної адміністрації Миколаївської області № 98 від 14 квітня 1997 року йому у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства була надана земельна ділянка площею 50 га на території Зеленоярівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
25 жовтня 2016 року ОСОБА_5 було обрано керівником ФГ С(Ф)Г «СПУТНІК»
28 лютого 2020 року відділ Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївської області, звернувся з клопотанням до Головного управління Держеокадастру Миколаївської області про припинення права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, яка була надана ОСОБА_4 , у зв'язку з його смертю.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11 березня 2020 року припинено право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.
Проте, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року, яке Південно-західним апеляційним господарським судом залишено без змін, було скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». Визнано за С(Ф)Г «СПУТНІК» право постійного користування на зазначену земельну ділянку.
Між тим, С(Ф)Г «СПУТНІК» позбавлено можливості користуватися вказаною земельною ділянкою, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 червня 2022 року № 303095498 власником земельної ділянки з 10 квітня 2020 року є громадянин ОСОБА_2 .
В подальшому ОСОБА_2 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з С(Ф)Г «ОТАВА».
Отже, спірна земельна ділянка вибула із володіння С(Ф)Г «СПУТНІК» не з волі останнього, а іншим шляхом, тобто прийняттям незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11 березня 2020 року
Посилаючись на викладене, С(Ф)Г «СПУТНІК» просив суд витребувати у ОСОБА_2 вищезазначену земельну ділянку та передати її у користування С(Ф)Г «СПУТНІК». Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342 в розмірі 50 га укладеного між ОСОБА_2 та С(Ф)Г «ОТАВА».
Одночасно з позовом С(Ф)Г «СПУТНІК» подало заяву про забезпечення позову.
Заяву мотивувало тим, що на сьогодні існує ринок землі, а також те, з якою швидкістю виготовлялись документи в результаті яких власником земельної ділянки став ОСОБА_2 , то не виключається можливість що вказану земельну ділянку ОСОБА_2 буде намагатись відчуждати знов. В даному випадку С(Ф)Г «СПУТНІК» ставить вимогу про витребування майна із незаконного володіння, а тому якщо не вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, то в подальшому це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
Посилаючись на викладене, С(Ф)Г «СПУТНІК» просило суд забезпечити позов накладанням арешт на земельну ділянку площею 50 га з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, яка розташована на території Зеленоярської сільської ради, Доманівського району, Миколаївської області, заборонивши її власнику ОСОБА_2 до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії по відчуженню вказаної земельної ділянки та проводити на ній будь-які господарські роботи.
Заборонити С(Ф)Г «ОТАВА» в особі голови Дерко Василя Олексійовича до вирішення справи по суті проводити будь-які господарські роботи на вказаній земельній ділянці.
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 50 га з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2069969448227, розташовану в межах території Зеленоярської сільської ради, Доманівського району Миколаївської області (зареєстрований власник ОСОБА_2 ), заборонивши вчиняти будь-які дії направлені на відчуження вказаного нерухомого майна до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем доведено, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог), забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки є співмірним з заявленими позовними вимогами, необхідність застосування останнього випливає з фактичних обставин справи.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника земельних ділянок, а обмежує лише можливість розпорядитися ними.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 , через свого представника - ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодного доказу наміру власника земельної ділянки щодо її відчуження, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову накладено за немайновим позовом, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 151 ЦПК України забороняється.
Згідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Позивачем в своєму позові не заявлено майнові вимоги, щодо вищезазначеного нерухомого майна, позивач не вимагав визнати за ним право власності на земельну ділянку, оскільки він є належним користувачем земельної ділянки, однак право користування не позбавляє власника права власності.
Позовні вимоги щодо витребування майна можуть висуватися виключно власниками майна, а не користувачами.
Позивач в своєму позові вимагає захистити своє порушене право, скасування державної реєстрації договору оренди землі, та не вимагає визнати за ним право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, визнати недійсним правочин за яким земельна ділянка придбана у власність, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, а тому предмет позову не пов'язаний з предметом забезпечення позову.
Крім того, накладення арешту позбавляє відповідача можливості укладати угоди щодо передачі майна в оренду, внесення майна в якості внеску до статутного капіталу господарських товариств, здійснення зміни в якості внеску до статутного капіталу господарських товариств, здійснення зміни цільового призначення майна, укладення договору іпотеки, тощо.
Враховуючи, що позивач не має майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, та майновий стан позивача може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, суд зобов'язаний застосувати заходи зустрічного забезпечення позову.
Суд першої інстанції встановивши, що до заяви про забезпечення позову не додані документи передбачені статтею 151 ЦПК України, виніс передчасне та упереджене рішення про забезпечення позову.
Від С(Ф)Г «СПУТНІК» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві позивач доводи апеляційної скарги не визнав та просив залишити без змін оскаржуване судове рішення. При цьому зауважив, що позивач не є власником земельної ділянки, не вимагає визнання за ним права власності, а вимагає поновлення права користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги ґрунтуються на законі.
На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є земельна ділянка площею 50,0000 га, з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Згідно з частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.
Суд першої інстанції встановив, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки площею 50,0000 га, з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, на момент звернення позивача до суду належить ОСОБА_2 , а вимоги позивача зводяться до витребування цієї земельної ділянки, оскільки Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11 березня 2020 року припинено його право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою. Між тим, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року, яке Південно-західним апеляційним господарським судом залишено без змін, було скасовано цей наказ про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнано за С(Ф)Г «СПУТНІК» право постійного користування на зазначену земельну ділянку.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Колегією суддів враховано, що після припинення 11 березня 2020 року права на постійне користування спірною земельною ділянкою, незважаючи на оспорювання позивачем в суді такого рішення, вже з 04 квітня 2020 року ОСОБА_2 вже став власником земельної ділянки та передав її в оренду іншому фермерському господарству.
Отже, позивач обґрунтовано вважає, що під час розгляду справи без вжиття засобів забезпечення позову власник земельної ділянки ОСОБА_2 у будь-який час може безперешкодно розпорядитися спірною земельною ділянкою на власний розсуд до вирішення спору по суті, про це свідчіть факт передачі спірної земельної ділянки в оренду. Ці обставини можуть ускладнити виконання ймовірного судового рішення та необхідність залучення до участі інших осіб, до яких перейшло право власності або користування спірною земельною ділянкою.
З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення за даним позовом в майбутньому у разі відчуження спірної земельної ділянки, колегія суддів апеляційного суду погоджується із заходом забезпечення позову, обраного судом першої інстанції.
Обрання у такий спосіб забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірного нерухомого майна та перереєстрацію прав власності до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
При цьому співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, а також ураховуючи, що предметом спору є нерухоме майно, вжиття зазначених заходів забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Водночас обрані заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним та вчиняти дії щодо його перереєстрації. Обрані заходи забезпечення позову не впливають на матеріальний стан відповідача, як власника майна, та не призводять до понесення додаткових витрат унаслідок їх застосування, доказів завдання відповідачам збитків унаслідок накладення вжиття таких заходів щодо спірного нерухомого майна не надано. За такого, доводи апеляційної скарги про обмеження прав ОСОБА_2 внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову є безпідставними.
Аргументи апеляційної скарги про незастосування судом зустрічного забезпечення не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Проте, випадків, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України у справі, що розглядається, не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем в своєму позові не заявлено майнові вимоги щодо спірної земельної ділянки, а відтак забезпечення позову шляхом арешту на цю земельну ділянку не може бути застосовано, є безпідставними, з огляду на те, що закон не містить застережень щодо неможливості застосування такого способу забезпечення позову, як арешт, до позовів немайнового характеру. Тобто, такий спосіб забезпечення як арешт з урахуванням конкретних обставин по справі може застосовуватися для забезпечення позовів як майнового, так і не майнового характеру у випадках, якщо потрібно обмежити право особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються нерухомого майна, з приводу якого заявлено позов.
Не є підставою для скасування ухвали суду також доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про не врахування судом того, що позивачем не заявлені позовні вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку, а позовні вимоги щодо витребування майна можуть висуватися виключно власниками майна, а не користувачами, з огляду на те, що питання про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених позовних вимог, неналежний спосіб захисту не вирішуються судом першої інстанції на даній стадії.
Апеляційна скарга, незважаючи на прохальну частину, де містяться вимоги про скасування оскаржуваної ухвали, не містить доводів щодо незгоди ОСОБА_2 з відмовою у задоволенні частини вимог заяви про забезпечення позову, а тому апеляційним судом оскаржена ухвала суду першої інстанції в цій частині не перевірялась.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла його представник - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Н.В. Самчишина
Повний текст постанови складено 02 лютого 2023 року.