Дата документу 31.01.2023 Справа № 331/3578/21
Єдиний унікальний № 331/3578/21 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.
Провадження № 22-ц/807/247/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«31» січня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу,
В липні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив, до Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві власності належить житлове приміщення квартира АДРЕСА_1 .
Нежитлове приміщення № 13 літ. А-3, площею 4,2 кв.м. є невід'ємною частиною будинку АДРЕСА_2 , створене шляхом реконструкції зовнішньої ніші капітальної стіни будинку, отже створення та передача цього приміщення у власність третій особі, що не є власником житла у даному багатоквартирному будинку, порушує його право як співвласника будинку.
Згоди на вчинення будь-яких дій стосовно обладнання в зовнішній ніші несучої стіни будинку нежитлового приміщення співвласники будинку АДРЕСА_2 не давали.
В рішенні Запорізької міської ради № 22 від 15.09.2005 року «Про перелік об'єктів комунальної власності (житлові приміщення), які підлягають приватизації у 2006 році», на його думку, відсутні будь-які правові підстави для позбавлення його та інших співвласників права спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .
Вважав рішення нікчемним, оскільки воно є похідним від нікчемного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/9 від 26.05.2005 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» в частині включення до переліку нежитлового приміщення № 13 літера А-3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м.
03.07.2006 року між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу об'єкта комунальної власності, який посвідчено нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М.
Вважав, що укладений 03.07.2006 року договір купівлі-продажу є недійсним та таким, що порушує права співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 тому, що без їх згоди і відома відчужено їх власність.
На підставі зазначеного просив: визнати незаконним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/9 від 26.05.2005 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» в частині включення до переліку нежитлового приміщення № 13 літера А-3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м.; визнати незаконним рішення Запорізької міської ради № 22 від 15.09.2005 року «Про перелік об'єктів комунальної власності (житлові приміщення), які підлягають приватизації у 2006 році» в частині включення до переліку нежитлового приміщення № 13 літера А-3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м.; визнати недійсним договір № 139 купівлі-продажу об'єкта комунальної власності від 03.07.2006 року, нежитлового приміщення № 13 першого поверху (літера А-3), загальною площею 4,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/9 від 26.05.2005 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» в частині включення до переліку нежитлового приміщення № 13 літера А-3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м.
Визнано незаконним рішення Запорізької міської ради № 22 від 15.09.2005 року «Про перелік об'єктів комунальної власності (житлові приміщення), які підлягають приватизації у 2006 році» в частині включення до переліку нежитлового приміщення № 13 літера А-3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м.
Визнано недійсним договір № 139 купівлі-продажу об'єкта комунальної власності від 03.07.2006 року, нежитлового приміщення № 13 першого поверху (літера А-3), загальною площею 4,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції були застосовані норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ч. 2 ст. 382 ЦК України, які набрали чинності лише 14.05.2015 року, приміщення з'явилось у 2005 році з цільовим призначенням - магазин з продажу продовольчих товарів, що виключає його приналежність до категорії допоміжних, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вирішити питання про судові витрати.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що з 21.08.2017 року право власності на спірне приміщення належить йому на підставі договору купівлі продажу від 21.08.2017 року № 669, укладеного з ОСОБА_1 , про що було відомо позивачу, оскаржуване рішення впливає на його права як покупця та власника, в порушення вимог ЦПК України його не було залучено до участі у справі, у справах приватизації Запорізької міської ради перебуває у стані припинення, тобто не є ліквідованою або припиненою, Департамент комунальної Управління власності та приватизації Запорізької міської ради не є правонаступником Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, незалучення до справи однієї із сторін оспорюваного договору в якості співвідповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову внаслідок неналежного складу відповідачів, судом не було залучено й виконавчий комітет Запорізької міської ради, чиє рішення оскаржується, вимоги визнати незаконним рішення Запорізької міської ради № 22 від 15.09.2005 року є похідною від вимоги про визнати незаконним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/9 від 26.05.2005 року, а тому не підлягає задоволенню, судом першої інстанції були застосовані норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ч. 2 ст. 382 ЦК України, які набрали чинності лише 14.05.2015 року, та Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій, які не діяли на момент проведення реконструкції, згода співвласників на проведення робіт у багатоквартирному будинку почала законодавчо вимагатись лише з 17 травня 2005 року, відсутність порушень під час будівництва також підтверджено актом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 18.03.2019 року №93, нежитлове приміщення побудовано в ніші зовнішньої стіни будинку та не порушує права співвласників будинку, позивачем пропущено строк позовної давності,
Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За приписами частини 3, 5 статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Частиною 1 статті 130 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
В судове засідання позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 , які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (вручені під розписку), не з'явились.
Справа кілька разів призначалась до розгляду: на 18 жовтня 2022 року, 08 листопада 2022 року, 06 грудня 2022 року, 13 грудня 2022 року, 17 січня 2023 року, проте позивач ОСОБА_4 та його представник в чергове судове засідання не з з'явились.
Відповідно до п.п. 6,7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники процесу зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому,колегія суддів зауважує,що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В судовому засіданні 17 січня 2023 року дату і час чергового судового засідання було погоджено з учасниками справи, зокрема з позивачем та його представником.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи та, вважаючи, що провадження у справі було відкрито 28 вересня 2022 року, справа до розгляду призначалась неодноразово, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів відхилила чергову заяву представника позивача про відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25 травня 1999 року та договору дарування від 17 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В., на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
01 червня 2003 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 2» та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 316/2 оренди нежитлового приміщення загальною площею 5,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Дане нежитлове приміщення - зовнішні ніші житлового будинку. Приміщення передається в оренду для розміщення магазину з продажу продовольчих товарів.
07 травня 2004 року підприємцю ОСОБА_1 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Запоріжжя видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 210 з реконструкції приміщення (зовнішньої ніші) по АДРЕСА_2 під магазин з продажу продовольчих товарів.
Розпорядженням Запорізького міського голови № 373р від 13 квітня 2005 року затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину з продажу продовольчих товарів після реконструкції нежитлових орендованих приміщень зовнішньої ніши будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 4,2 кв.м та дозволено введення в експлуатацію.
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/9 від 26 травня 2005 року «Про оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості» вирішено оформити право комунальної власності на об'єкти нерухомості, Орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на об'єкти нерухомості згідно з додатком, зокрема, на приміщення 13 літ. А-3 по АДРЕСА_2 .
Рішенням Запорізької міської ради № 22 від 15 вересня 2005 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації», затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягає приватизації, зокрема, нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м.
03 липня 2006 року між управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено Договір № 139 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, відповідно до якого предметом договору є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 15 вересня 2005 року № 22 та відповідно до наказу Органу приватизації від 28 квітня 2006 № 391. Об'єктом приватизації є нежитлове приміщення № 13 першого поверху (літера А-3), загальною площею за внутрішніми замірами 4,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 669, продавець передала (продала) у власність покупця, а покупець прийняв (купив) належне продавцю нежиле приміщення, І поверху лі А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , сплатив за нього визначену за домовленістю сторін грошову суму. Зазначене нежиле приміщення має розмір загальної площі 4,2 кв.м і належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору №139 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М. 05 липня 2006 року за реєстром № 2166 та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 03 липня 2006 року № 139, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М. 14 листопада 2007 року за реєстром № 4389. Запис про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 травня 2017 року, номер запису про право власності: 20608411, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1258624823101 (т. 2, а.с. 113).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін(пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб'єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.
Отже, за змістом вказаних норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
З позовної заяви вбачається, що предметом позову є визнання незаконним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/9 від 26.05.2005 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» в частині включення до переліку нежитлового приміщення № 13 літера А-3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м., визнання незаконним рішення Запорізької міської ради № 22 від 15.09.2005 року «Про перелік об'єктів комунальної власності (житлові приміщення), які підлягають приватизації у 2006 році» в частині включення до переліку нежитлового приміщення № 13 літера А-3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 4,2 кв.м., визнання недійсним договір № 139 купівлі-продажу об'єкта комунальної власності від 03.07.2006 року нежитлового приміщення № 13 першого поверху (літера А-3), загальною площею 4,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Отже, предметом спору у цій справі є нежитлове приміщення № 13 першого поверху (літера А-3), загальною площею 4,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке станом на час розгляду справи судом першої інстанції належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2017 року.
Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з позовом, не визначив ОСОБА_3 як співвідповідача за заявленими вимогами. За відсутності такої заяви позивача про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , суд першої інстанції не міг самостійно залучити вказану особу.
Це стосується всіх позовних вимог ОСОБА_4 , оскільки задоволення позову в будь-якій частині безпосередньо вплине на права ОСОБА_3 як власника спірного нежилого приміщення, прийняття рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради № 175/9 від 26.05.2005 року та № 22 від 15.09.2005 року мало наслідком виникнення правових підстав для укладання договору № 139 купівлі-продажу об'єкта комунальної власності від 03.07.2006 року, на підставі якого ОСОБА_1 як власник продала спірне майно ОСОБА_3 .
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв'язку з неналежним суб'єктним складом сторін (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).
Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для їх задоволення. Без залучення усіх належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №233/3366/19).
Залучення до участі у справі лише Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ОСОБА_1 з огляду на зміст позовних вимог та встановлені обставини свідчить про неповноту з'ясування обставин у справі, невстановлення всіх фактичних обставин справи, які мають значення.
ОСОБА_3 об'єктивно не міг надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові.
Суд апеляційної інстанції в силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості визначити суб'єктний склад учасників справи.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки та встановлення обставин справи замість ухвалення рішення суду про відмову в задоволенні позову у зв'язку з невизначенням позивачем в даній справі відповідачів у відповідності до змісту позовних вимог.
На підставі зазначеного, рішення суду першої інстанції згідно з п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 лютого 2023 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова