вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" січня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/899/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко"
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про: стягнення 100 414,17 грн
та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко"
про: стягнення 231 023,23 грн
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від ДП "НАЕК" "Енергоатом" ВП "РАЕС": А.Дзюбан;
від ТОВ "Віконенко": О.Бондаренко;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконенко" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 489 207,15 грн заборгованості, з яких: 1 450 052,00 грн основний борг, 33 253,34 грн інфляційні втрати та 5 901,81 грн 3% річних.
10 листопада 2022 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" про стягнення 231 023,23 грн, з яких: 108 510,91 грн пені та 122 512,32 грн штраф.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що 14 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконенко" та ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" було укладено договір поставки №53-122-01-22-11787.
Позивач вказує, що в порушення умов договору відповідач за первісним позовом допустив порушення умов договору щодо строків оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано за період з 11.09.2022 року по 17 січня 2023 року 88 029, 87 грн інфляційного збільшення суми заборгованості та 12 384,30 грн три відсотки річних.
У своєму зустрічному позові позивач вказує, що відповідач за зустрічним позовом здійснив прострочення поставки товару, у зв'язку з чим відповідачу за зустрічним позовом нараховано 108 510,91 грн пені та 122 512,32 грн штрафу.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 01 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29 листопада 2022 року.
10 листопада 2022 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" про стягнення 231 023,23 грн, з яких: 108 510,91 грн пені та 122 512,32 грн штраф.
Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року прийнято зустрічну позову заяву для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом.
10 листопада 2022 року відповідачем за первісним позовом подано відзив на позов.
29 листопада 2022 року позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив.
29 листопада 2022 року відповідачем за зустрічним позовом подано відзив.
Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року підготовче засідання відкладено на 20 грудня 2022 року.
12 грудня 2022 року позивачем за зустрічним позовом подано відповідь на відзив на зустрічний позов.
Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року підготовче засідання відкладено на 10 січня 2023 року.
06 січня 2023 року відповідачем за зустрічним позовом подано заперечення на відповідь на відзив.
10 січня 2023 року позивачем за первісним позовом подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 381 651,20 грн боргу, а також інфляційні втрати та три відсотки річних.
Ухвалою суду від 10 січня 2023 року задоволено заяву первісного позивача про зменшення розміру позовних вимог, вирішено роз'єднати позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 381 651,20 грн заборгованості.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 33 253,34 грн інфляційних втрат та 5 901,81 грн три відсотки річних вирішено розглядати у справі №918/899/22.
Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" про стягнення 231 023,23 грн вирішено розглядати у справі №918/899/22. Підготовче засідання відкладено на 24 січня 2023 року.
23 січня 2023 року позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 88 029, 87 грн інфляційного збільшення суми заборгованості та 12 384,30 грн три відсотки річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 24 січня 2023 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 31 січня 2023 року.
В судовому засіданні представник первісного позивача первісний позов підтримав в задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити.
В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом підтримав позов, в задоволенні первісного позову просив суд відмовити.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
14 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконенко" (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом/постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом/замовник) укладено договір поставки №53-122-01-22-11787 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації (додаток №1 до договору).
Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 1 750 176,00 гривень.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору, сторонами погоджено, що продукція поставляється в строк до 19 травня 2022 року. продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м.Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток 2 до даного договору).
Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.
Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.
Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
На виконання своїх зобов'язань за договором поставки ТОВ "Віконенко" здійснило поставку (передало у власність) відповідачу продукцію згідно видаткової накладної №2007/1 від 20 липня 2022 року на загальну суму 1 750 176,00 грн.
Поставлена продукція пройшла вхідний контроль (ВК-1) відповідача, що підтверджується ярликом на придатну продукцію №1-4,5-113 від 27 липня 2022 року.
Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Замовником здійснено наступні проплати за отриманий товар: 20.09.2022 - 100 000,00 грн, 27.09.2022 - 100 000,00 грн, 04.10.2022 - 48 804,00 грн, 04.10.2022 1 320,00 грн, 04.10.2022 - 50 000,00 грн, 25.10.2022 - 50 000,00 грн, 03.11.2022 - 50 000,00 грн, 09.11.2022 - 100 000,00 грн, 16.11.2022 - 50 000,00 грн, 22.11.2022 - 50 000,00 грн, 30.11.2022 - 50 000,00 грн, 08.12.2022 - 226 708,80 грн, 20.12.2022 - 50 000,00 грн, 23.12.2022 - 50 000,00 грн, 27.12.2022 - 100 000,00 грн, 30.12.2022 - 65 296,00 грн, 04.01.2023 - 75 000,00 грн, 06.01.2023 - 151 396,00 грн, 10.01.2023 - 100 000,00 грн, 17.01.2023 - 100 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач за первісним позовом вказує, що в порушення умов договору відповідач за первісним позовом допустив порушення строків оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач нарахував за період з 11.09.2022 року по 17 січня 2023 року 88 029, 87 грн інфляційного збільшення суми заборгованості та 12 384,30 грн три відсотки річних.
Обґрунтовуючи свої зустрічні вимоги позивач за зустрічним позовом вказує, що в порушення умов договору відповідач за зустрічним позовом допустив порушення строків поставки товару, у зв'язку з чим позивач нарахував за період з 20.05.2022 року по 20.07.2022 року 108 510,91 грн пені та 122 512,32 грн штрафу.
Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що датою поставки є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
Згідно з умовами пункту 9.1 договору, у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, а за прострочку поставки на строк понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% вказаної вартості.
У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань по договору.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач за первісним позовом вважає свої права щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки порушеними, у зв'язку з чим останній нарахував постачальнику інфляційні втрати та відсотки річних.
Водночас позивач за зустрічним позовом вважає порушеними свої права на своєчасну поставку товару, у зв'язку з чим останній нарахував штрафні санкції.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.
Заявляючи первісні позовні вимоги позивач вказує, що починаючи з 11 вересня 2022 року замовником допущено прострочення оплати за поставлений товар.
Як встановлено судом, поставлена продукція пройшла вхідний контроль (ВК-1) відповідача, що підтверджується ярликом на придатну продукцію №1-4,5-113 від 27 липня 2022 року.
Таким чином строк для оплати поставленого товару встановлено по 12 вересня 2022 року, оскільки закінчення 45 - ти денного строку припадає на вихідний.
Згідно з визначеннями частини 5 статі 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
А проте, як слідує з матеріалів справи, всього постачальником при обрахунку інфляційних втрат та відсотків річних не враховано вказані положення ЦК України.
Згідно з нормами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за зустрічним позовом пред'явив відповідачу вимогу про нарахування за період з 11.09.2022 року по 17 січня 2023 року 88 029, 87 грн. інфляційного збільшення суми заборгованості та 12 384,30 грн. три відсотки річних.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних, та за розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 84 229,87 грн., 3% річних складає 12 332,38 грн.
При обрахунку судом враховано, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
На думку касаційного суду методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що при з'ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить:
- визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання;
- дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі);
- з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
При визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
В даному аспекті суд звертається до правової позиції наведеної Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19. Так, якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Заявляючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних позивач за первісним позовом стверджував, що оплата за поставлену позивачем продукцію мала би бути здійснена відповідачем за первісним позовом не пізніше 10 вересня 2022 року (45 календарних днів починаючи з 28.07.2022). А проте суд не погоджується з такими твердженнями позивача за первісним позовом, оскільки у даному випадку останній день строку для оплати товару (10 вересня 2022 року) припадає на вихідний. За таких умов правильним днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 12 вересня 2022 року.
Інфляційні втрати позивачем за первісним позовом нараховані за вересень місяць починаючи з 11 вересня 2022 року (проте правильна дата - з 13 вересня) на суму 1 750 176 грн. Однак ця сума боргу не існувала протягом періоду достатнього для нарахування інфляції. Відповідач частково оплачував борг, а сума заборгованості зменшувалася. Так сума боргу становила 1 650 176 у період з 21.09.22 - 27.09.22; 1 550 176 у період з 28.09.22 - 04.10.22. Таким чином можна стверджувати, що протягом вересня 2022, у період у який існував борг протягом понад 15 днів (13.09.22 - 04.10.22), та за який можна нараховувати втрати від інфляції, борг становив 1 550 176,00 грн. А тому саме з цієї суми боргу правильно обраховувати такі втрати на основі індексу інфляції за вересень 2022 року. За підрахунком суду розмір обґрунтованих інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог становить 29 453,34 грн.
За період з 05.10.2022 по 25.10.2022 існував борг протягом періоду понад 15 днів в розмірі 1 450 052,00 грн, інфляційні за цей період становлять 36 251,30 грн.
Надалі відповідач за первісним позовом продовжив частково оплачувати борг, а сума боргу становила 1 400 052,00 грн у період з 26.10.2022 - 03.11.2022; 1 350 052,00 грн у період з 04.11.2022 по 09.11.2022; 1 250 052,00 грн у період з 10.11.2022 - 16.11.2022. Отже протягом листопада 2022 року, у період у який існував борг понад 15 днів (26.10.2022 - 16.11.2022), та за який можна нараховувати інфляційні втрати, такий борг становив 1 250 052,00 грн. За підрахунком суду розмір обґрунтованих інфляційних втрат за зазначений період становить 8 750,36 грн.
Сума боргу відповідача за первісним позовом у період з 17.11.2022 по 22.11.2022 становила 1 200 052,00 грн; у період з 23.11.2022 по 30.11.2022 - 1 150 052,00 грн; у період з 01.12.2022 по 08.12.2022 - 1 100 052,00 грн; у період з 09.12.2022 по 20.12.2022 - 873 343,20 грн. Таким чином із цієї суми (873 343,20 грн) правильно обраховувати інфляційні втрати за період понад 15 днів (17.11.2022 - 20.12.2022) за грудень 2022 року. Розмір обґрунтованих інфляційних втрат за цей період становить 6 113,40 грн.
Сума боргу відповідача за первісним позовом продовжувала зменшуватися, та за наступні періоди становила: з 21.12.2022 по 23.12.2022 - 823 343,20 грн; з 24.12.2022 по 27.12.2022 - 773 343,20 грн; з 28.12.2022 по 30.12.2022 - 673 343,20 грн; з 31.12.2022 по 04.01.2023 - 608 047,20 грн; з 05.01.2023 по 06.01.2023 - 533 047,20 грн; з 07.01.2023 по 10.01.2023 - 381 651,20 грн; з 11.01.2023 по 16.01.2023 - 281 651,20 грн. Отже протягом січня 2023 року, у період у який існував борг понад 15 днів (21.12.2022 - 16.01.2023), та за який можна нараховувати інфляційні втрати, такий борг становив 281 651,20 грн. За підрахунком суду розмір обґрунтованих інфляційних втрат за зазначений період становить 3 661,47 грн.
Всього обґрунтований розмір інфляційних втрат за зазначені вище періоди та з огляду на борг відповідача за первісним позовом, що існував в цей час, становить 84 229,87 грн. Вимоги про стягнення 3 800,00 грн інфляційних необґрунтовані, а тому у цій частині необхідно відмовити.
Суд також зауважує, що правильним терміном початку нарахування процентів є 13.09.2022 року, оскільки останнім днем у який відповідач за первісним позовом мав виконати обов'язок з оплати є 12.09.2022. Водночас, термін закінчення нарахування - 16.01.2023, оскільки 17.01.2023 відбулося зарахування залишку боргу на рахунок позивача за первісним позовом, а тому цей день не можна включати до періоду нарахування процентів.
Обґрунтований розмір процентів річних за період з 13.09.2022 по 16.01.2023 з урахуванням проведених відповідачем оплат становить 12 332,38 грн., а тому необхідно відмовити у стягненні 51,92 грн процентів річних.
Окрім цього суд надав оцінку твердженням та аргументам сторін щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку за зустрічним позовом.
Як встановив суд, поставка продукції відповідачем за зустрічним позовом відбулася з порушенням строків визначених договором.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору, сторонами погоджено, що продукція поставляється в строк до 19 травня 2022 року.
Поставка відбулась 20 липня 2022 року.
Умовами пункту 9.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку прострочення поставки продукції понад 30 діб постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вартості непоставленої продукції.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Законодавець у частині 1 статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідач за зустрічним позовом вказує на відсутність його вини у допущеному порушенні зобов'язання щодо поставки продукції в обумовлені сторонами строки та посилається на норми статті 614 ЦК України.
Натомість, незважаючи на встановлене положеннями частини 1 статті 614 ЦК України, загальне правило щодо застосування відповідальності саме до особи, яка порушила зобов'язання, за наявності її вини (умислу або необережності), необхідно враховувати винятки з цього правила, які також встановлені положеннями частини 1 статті 614 ЦК України - якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 ЦК України).
До того ж, статтею 617 ЦК України (підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання) передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України (підстави господарсько-правової відповідальності) у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У своїй постанові від 15 червня 2021 року у справі № 918/864/20 Верховний Суд відзначив, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки, не врахували положення статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України, та умов договору поставки, якими передбачено підстави для звільнення від відповідальності.
Сторони в пункті 9.1. договору поставки 53-122-01-22-11787 передбачили покладення відповідальності на відповідача за зустрічним позовом за порушення строку поставки продукції.
При цьому, даний пункт не містить умови щодо покладення відповідальності на постачальника за порушення строку поставки при наявності його вини.
Отже, у разі встановлення/доведення факту порушення/невиконання умов договору в частині прострочення поставки, постачальник, за умовами пункту 9.1. цього договору несе відповідальність за таке порушення/невиконання незалежно від його вини.
Разом з тим, за умовами пунктів 11.1, 11.3., 11.4 договору поставки передбачено, що при виникненні обставин непереборної сили сторона, виконанню зобов'язань якої перешкоджають такі обставини, повинна письмово сповістити про це іншу сторону протягом 3-х (трьох) днів з моменту їх настання. Відповідним доказом існування обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини ( непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Таким чином лист не може засвідчувати обставини непереборної сили, а відповідного сертифікату відповідач суду не надав.
Також суд зауважує, що наявність в Україні загальновідомих форс-мажорних обставин (здійснення широкомасштабної збройної агресії проти України), не звільняє відповідача від доведення обставин про те, яким саме чином вказана непереборна сила завадила відповідачу належним чином виконати свої зобов'язання перед позивачем. Матеріали справи не містять сертифікату про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 11.4. договору.
Таким чином, ураховуючи положення статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України, умов пунктів 11.1, 11.3., 11.4 договору суд робить висновок про відсутність підстав для звільнення від відповідальності відповідача за зустрічним позовом за порушення строку поставки продукції.
За порушення строків поставки позивач за зустрічним позовом нарахував за період з 20.05.2022 року по 20.07.2022 року 108 510,91 грн пені та 122 512,32 грн штрафу.
Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд перевірив, визнав законним та обґрунтованим. А отже суд робить висновок про обґрунтованість вимог за зустрічним позовом.
Відповідно до положень частини 8 статті 238 ГПК України, при розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.
За правилами частини 11 статті 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
З огляду на те, що у даній справі суд зробив висновок про необхідність задоволення вимог первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум, суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування таких сум та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Зокрема, суд задовольняє грошові вимоги за первісним позовом в розмірі 96 562,25 грн, з яких 84 229,87 грн. інфляційні втрати та 12 332,38 грн. 3% річних.
Водночас, суд задовольняє грошові вимоги за зустрічним позовом в розмірі 231 023,23 грн, з яких: 108 510,91 грн. пеня та 122 512,32 грн. штраф.
А отже, у зв'язку з проведенням зустрічного зарахування сум, котрі мають бути стягнуті, суд робить висновок, що необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" 11 948,66 грн пені (108 510,91 - 96 562,25) та 122 512,32 грн штрафу.
Висновки суду
За наслідками розгляду справи суд встановив, що відповідач за первісним позовом прострочив погоджені строки оплати продукції, з огляду на що первісний позов про стягнення інфляційних втрат в розмірі 84 229,87 грн та 3% річних у розмірі 12 332,38 грн є обґрунтованим. Однак у задоволенні вимог про стягнення 3 800,00 грн інфляційних втрат та 51,92 грн трьох відсотків річних необхідно відмовити.
Також суд встановив, що відповідач за зустрічним позовом допустив прострочення поставки продукції, у зв'язку з чим зустрічний позов про стягнення 108 510,91 грн пені та 122 512,32 грн штрафу є обґрунтованим.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання первісного позову складав 22 338,11 грн. (сплачено 22 338,10 грн).
У зв'язку з виділенням первісного позову в сумі 381 651,20 грн в нове провадження, судовий збір в розмірі 5 724,77 грн вважається сплаченим в межах вказаного спору.
В процесі розгляду справи судом задоволено заяву первісного позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог. Станом на час розгляду спору розмір позовних вимог складав 100 414,17 грн, а отже розмір судового збору за вказаною вимогою становить 1 506,21 грн (1.5% ціни позову).
З врахуванням наведеного, 15 107,12 грн судового збору може бути повернуто позивачу за первісним позовом на підставі положень статті 7 ЗУ "Про судовий збір", у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
Решта судового збору за первісним позовом в сумі 1 448,43 грн покладається на відповідача у зв'язку з частковим задоволенням первісного позову. Натомість судовий збір в розмірі 57,78 грн покладається на позивача за первісним позовом у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позову.
Розмір судового збору за подання зустрічного позову складає 3 465,35 грн. Дані судові витрати суд покладає повністю на відповідача за зустрічним позовом у зв'язку з задоволенням зустрічного позову.
Відповідно до положень частини 11 статті 238 ГПК України, суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування сум судового збору присуджених до стягнення з обох сторін та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму судового збору.
Зокрема, суд покладає на відповідача за зустрічним позовом судовий збір сплачений позивачем за зустрічним позовом в розмірі 2 016,92 грн (3 465,35 - 1 448,43).
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Первісний позов ТОВ "Віконенко" до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволити частково на суму 96 562,25 грн, з яких: 84 229,87 грн інфляційні втрати та 12 332,38 грн три відсотки річних.
2. В задоволені первісного позову ТОВ "Віконенко" до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 3 800,00 грн інфляційних втрат та 51,92 грн трьох відсотків річних відмовити.
3. Судовий збір за первісним позовом в розмірі 1 448,43 грн покласти на ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".
4. Судовий збір за первісним позовом в розмірі 57,78 грн покласти на ТОВ "Віконенко".
5. Зустрічний позов ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" до ТОВ "Віконенко" задоволити повністю на суму 231 023,23 грн, з яких: 108 210,91 грн пеня та 122 512,32 грн штраф.
6. Судовий збір за зустрічним позовом в розмірі 3 465,35 грн покласти на ТОВ "Віконенко".
7. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" (47264, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Озерна, вул.Б.Хмельницького 8, код ЄДРПОУ 37345655) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) 11 948 (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 66 коп. пені, 122 512 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот дванадцять) грн 32 коп. штрафу та 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн 92 коп. судового збору.
Стягувач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконенко" (47264, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Озерна, вул.Б.Хмельницького 8, код ЄДРПОУ 37345655).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено та підписано 02 лютого 2023 року.
Суддя Андрій Качур