вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
24.01.2023 Справа № 8/471-23/1(917/914/22)
Суддя Господарського суду Полтавської області Іванко Л.А. за участі секретаря судового засідання Ісенко М.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Державного комунального житлово - експлуатаційного підприємства "Будівельник" (код ЄДРПОУ 01275609) в особі ліквідатора Пічугіна Ігоря Вячеславовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Полтавської обласної ради, 36000, м.Полтава, вул. Соборності, 45, код ЄДРПОУ 22530614
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління майном обласної ради, вул.Пушкіна, 115, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 24386961
про визнання права господарського відання
в межах справи про банкрутство №8/471-23/1
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаркет М", м.Полтава
до Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", м.Полтава
про визнання банкрутом
представники сторін - згідно протоколу
встановив:
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Державного комунального житлово - експлуатаційного підприємства "Будівельник" в особі ліквідатора Пічугіна Ігоря Вячеславовича до Полтавської обласної ради про визнання права господарського відання.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А.
Ухвалою господарського суду від 16.08.2022 позовну заяву по справі №8/471-23/1(917/914/22) залишено без руху, позивача зобов'язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.
Станом на 23.08.2022 року позивачем подано докази усунення недоліків позовної заяви.
За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області 29.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №8/471-23/1(917/914/22) в межах справи №8/471-23/1 про банкрутство Державного комунального житлово - експлуатаційного підприємства "Будівельник", призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління майном обласної ради. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Підготовче засідання у справі призначене на 29.09.2022 року.
В судовому засіданні від 29.09.2022, від 25.10.2022 оголошено перерву.
У підготовчому провадженні учасники справи подали такі заяви по суті справи.
24.10.2022 року до господарського суду від третьої особи надійшли пояснення (вх. №7811), в яких третя особа не погоджується з викладеними в позовній заяві вимогами та просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити.
24.10.2022 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід.№7812), в якому останній, не погоджуючись з позовними вимогами, просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
У підготовчому засіданні судом з'ясовані всі питання, передбачені ст. ст. 177, 182 ГПК України.
За результатами проведення підготовчого засідання 22.11.2022, суд вирішив закрити підготовче провадження у справі № 8/471-23/1(917/914/22) та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.12.2022. Судове засідання, призначене на 15.12.2022 не відбулося в зв"язку з перебуванням судді на лікарняному. В зв"язку з виходом судді з лікарняного, ухвалою суду від 23.12.2022 розгляд справи по суті перепризначено на 24.01.2023.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.01.2023 оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд, встановив:
Як вбачається з позовної заяви, Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" (позивач) в особі ліквідатора Пічугіна І.В. звернулось до суду з позовною заявою до Полтавської обласної ради (відповідача), зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління майном обласної ради, про визнання права господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: м.Полтава, провулок Шкільний, 6.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 13.10.1992 № 577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя згідно з Додатком № 15 до комунальної власності Полтавської області передано майно Полтавського виробничого будівельно-монтажного об'єднання "Полтавабуд", у тому числі Управління житлово-комунального господарства.
На підставі рішення Корпорації "Укрбуд" 12.01.1994 та рішення виконкому Полтавської міської ради народних депутатів від 26.01.1994 № 58 (№ 975) зареєстрований статут Управління житлово-комунального господарства.
Згідно ст. 4.2 Статуту Управління житлово-комунального господарства, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Наказом Управління майном Полтавської обласної державної адміністрації від 04.07.1997 року № 56 в зв'язку зі зміною назви управління житлово-комунального господарства на Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" був затверджений статут цього підприємства, згідно якого позивач є правонаступником Управління житлово-комунального господарства.
Згідно з інформацією, яка міститься у ЄДРПОУ за ідент. кодом 01275609, Полтавське управління житлово-комунального господарства (УЖКГ ВБМО «Полтавбуд») неодноразово було перейменоване в:
-Управління житлово-комунального господарства виробничого будівельно-монтажного об'єднання «Полтавбуд»;
-Управління житлово-комунального господарства;
-Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник».
У відповідності до п. 4.1 статуту ДКЖЕП "Будівельник", майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.
Отже адміністративний будинок, що знаходиться за адресою: м. Полтава, провулок Шкільний, 6 є майном комунальної власності - територіальних громад Полтавської області, яке на праві повного господарського відання перебувало в Управлінні житлово-комунального господарства та згодом, в ДК ЖЕП «Будівельник», як правонаступника УЖКГ.
Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що право власності на адміністративну будівлю по провулку Шкільний, будинок 6, м.Полтава зареєстровано 06 липня 2018 року за територіальною громадою сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Підстава реєстрації - рішення вісімнадцятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 12 липня 2001 року.
На думку позивача, відсутність реєстрації права господарського відання за ДК ЖЕП «Будівельник» не відповідає вимогам чинного законодавства та є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, як підприємства, що фактично позбавлено права на використання вказаного адмінбудинку у своїй діяльності.
Позивач зазначає, ДК ЖЕП «Будівельник» утворено внаслідок реорганізації Управління житлово-комунального господарства - державного підприємства, заснованого на державній власності, учасника корпорації «Укрбуд» .
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1992 року № 577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя» , Управління житлово-комунального господарства в складі корпорації «Укрбуд» було передано до комунальної власності Полтавської області.
04.07.1997 року Управлінням майном обласної державної адміністрації видано наказ № 56, яким затверджено Статут позивача. В загальному розділі Статуту визначено, що позивач заснований на обласній комунальній власності і є правонаступником Полтавського управління житлово-комунального господарства.
Згідно ст.4 п.4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю. Власник майна - Полтавська обласна Рада. Орган управління майном - управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації. Майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.
Згідно п.4.4 Статуту джерелами формування майна Підприємства є: майно передане йому відповідно до чинного законодавства України Уповноваженим органом управління та відображене в самостійному балансі підприємства.
Отже, на переконання позивача ДК ЖЕП «Будівельник» на законних підставах наділений правом господарського відання щодо нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 4 та має певну сукупність прав та обов'язків щодо закріпленого за ним майна, які визначені статутом підприємства. Власником майна є територіальна громада міст, сіл, селищ Полтавської області.
За твердженням позивача, правовий режим майна - адміністративної будівлі за адресою м.Полтава, пров.Шкільний, 6 не змінювався, а отже, на його думку, саме ДК ЖЕП «Будівельник» належить виключне право господарського відання на володіння, користування і розпорядження майном - адміністративним будинком за адресою м.Полтава, провулок Шкільний, 6, закріпленим за ним власником під час створення.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача за КВЕД є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Наявність державної реєстрації речового права, у тому числі права господарського відання, означає офіційне визнання державою такого права та створює оспорювану презумпцію правомірності набуття такого права.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація права власності на вищевказаний об'єкт проводилась на підставі Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі-Порядок № 1127) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З метою реєстрації за собою похідного права на вказану будівлю - права повного господарського відання, позивач листом від 17.12.2021 № 186/21-12 звернувся до відповідача та третьої особи з вимогою надання необхідних документів для реєстрації.
Листом від 18.01.2022 № 79/01-26 Третя особа повідомила, що на даний час адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 (4) знаходиться на балансі, у володінні та користуванні Управління майном обласної ради. Право розпорядження цим об"єктом має його власник - територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.
Отже, вважаючи, що зазначені обставини не дають можливості належним чином реалізувати всю сукупність правомочностей щодо нерухомого майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Стосовно позовних вимог були надані письмові пояснення третьої особи, зі змісту яких встановлено наступне.
Так, згідно з додатком № 15 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 № 577 до комунальної власності Полтавської області передано державну корпорацію «Укрбуд», до якої входило Полтавське виробниче будівельно-монтажне об'єднання «Полтавабуд» та Полтавське управління житлово-комунального господарства.
Разом з зазначеними підприємствами передано і майно, що у них обліковувалось.
Тобто, право власності на адміністративну будівлю за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 4, яка перебувала у володінні та користуванні Полтавського управління житлово-комунального господарства перейшло з державної до комунальної власності Полтавської області (територіальної громади сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради).
В період часу з 07.02.1991 до 27.04.2007 в Україні діяв Закон України «Про власність», який визначав правові основи власності в Україні.
До моменту визнання таким, що втратив чинність Закон України «Про власність», самостійним суб'єктом права комунальної власності була Полтавська область в особі Полтавської обласної ради.
Частина 1 ст. 2 Закону України «Про власність» давала визначення поняттю «право власності» - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. В свою чергу, відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
12.07.2001 Полтавська обласна рада, керуючись п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на вказану дату), який передбачає, що виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються такі питання: управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад та керуючись ч. 5 ст. 60 вказаного закону в редакції на ту ж дату, яка передбачає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду, реалізуючи своє право на розпорядження майном, передбачене діючим на той час Законом України «Про власність», прийнято рішення «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад», відповідно до якого передано у межах спільної власності територіальних громад області, згідно з додатком 3 до вказаного рішення, з балансу житлово - експлуатаційного підприємства «Будівельник» на баланс Управління майном обласної ради адмінбудинок за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 4.
Рішення не оскаржувалось, не скасовувалось та є чинним.
В подальшому, з метою впорядкування адресного плану міста Полтава, згідно з абз. 2 п. 3 рішення Полтавської міської ради від 22.12.2017 спірній адміністративній будівлі, що знаходилась за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 4 надано нову адресу - пров. Шкільний, 6, м. Полтава.
Отже, на даний момент, Управління майном обласної ради, на підставі п. 3.3 Положення про Управління майном обласної ради, затвердженого рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 281 виступає орендодавцем об'єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі, що розташована за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6, яка обліковується на його балансі, а також здійснює контроль за належним використанням орендованого об'єкту.
Позивач в своїй позовній заяві зазначає про те, що правовий режим майна - адміністративної будівлі за адресою: м. Полтава, пров. Шкільний, 6 не змінювався. Однак, третя особа, спростовуючи дане твердження, з посиланням на ч. 1 ст. 133 ГК України та ч. 1 ст. 136 ГК України називає думку позивача хибною та вказує, що право господарського відання є речовим правом яке виникає у суб'єкта підприємництва лише у випадку прийняття власником рішення про надання такого майна для використання його на умовах господарського відання.
Крім того, третя особа у поясненнях акцентує увагу на строках позовної давності.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позовних вимог використав обгрунтування, аналогічні викладеним третьою особою у поясненнях.
Крім того, додав, що 06.07.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Круговим Сергієм Вікторовичем здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна (адміністративну будівлю, що розташована за адресою: пров. Шкільний, 6, м. Полтава) за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради (код ЄДРПОУ: 22530614). Підставою виникнення права власності зазначено: «рішення, серія та номер: вісімнадцята сесія двадцять третього скликання, виданий 12.07.2001, видавник: Полтавська обласна рада».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, в даному випадку, держава офіційно визнала право власності об'єкта нерухомого майна (адміністративної будівлі, що розташована за адресою: пров. Шкільний, 6, м. Полтава) за територіальною громадою сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради, а остання, реалізуючи складову свого права власності - право на розпорядження майном, передала його на баланс Управління майном обласної ради.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Судом встановлено, та не заперечується учасниками, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1992 року № 577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя», Управління житлово-комунального господарства в складі корпорації «Укрбуд» було передано до комунальної власності Полтавської області.
В зв"язку зі зміною назви управління житлово-комунального господарства на Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" 04.07.1997 року Управлінням майном обласної державної адміністрації видано наказ № 56, яким затверджено Статут позивача. В загальному розділі Статуту визначено, що позивач заснований на обласній комунальній власності і є правонаступником Полтавського управління житлово-комунального господарства.
Згідно ст.4 п.4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю. Власник майна - Полтавська обласна Рада. Орган управління майном - управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації. Майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.
Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 року "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області", адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 було передано з балансу житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" на баланс Управління майном обласної ради.
Рішення сесії не оскаржувалось та набрало законної сили.
На даний час адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 знаходиться на балансі, у володінні та користуванні Управління майном обласної ради. Право розпорядження цим об"єктом має його власник - територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відсутність реєстрації на ним права господарського відання не відповідає вимогам чинного законодавства та є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.
Як свідчать матеріали справи, позивач жодним чином не обґрунтував та не надав належних доказів про наявність порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи його інтересів зі сторони відповідача, третьої особи.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
За результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у відповідності до статті 86 ГПК України, суд доходить висновку про відсутність порушеного права позивача зі сторони власника спірного майна, оскільки обставини, якими позивач обгрунтував свої позовні вимоги, не знайшли правового підґрунтя.
Оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання за ним права господарського відання у цій справі, не довів порушення своїх прав, що є достатньою підставою для відмови в позові, суд не розглядає питання про застосування строків позовної давності.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення підписано 02.02.2023
Суддя Іванко Л.А.