01 лютого 2023 року Справа № 915/108/22
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали
зустрічної позовної заяви приватного сільськогосподарського підприємства “Козирське”,
вул. Очаківська, 35-А, с. Козирка, Очаківський район, Миколаївська область, 57526;
dopomogaukr@ukr.net;
до відповідачів:
1) товариства з обмеженою відповідальністю “МАС СІДС УКРАЇНА”,
вул. Луганська, 50, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51040;
andrushenko@maisadour.com;
m.kostenko@maisadour.com;
2) приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006”,
поштова адреса: вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005;
office@bizontech.ua;
про визнання договору недійсним
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “МАС СІДС УКРАЇНА” пред?явлено позов про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства (ПСГП) “Козирське” грошових коштів у загальній сумі 758111 грн. 45 коп., із якої: 446182 грн. 29 коп. ? основний борг; 89236 грн. 45 коп. ? штраф; 167149 грн. 52 коп. ? 30 % річних; 55543 грн. 19 коп. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ПСГП “Козирське”, як боржником за договором поставки від 31.03.2020 № ОД-98, з урахуванням договору від 10.08.2020 № 1/ОД-98 про заміну боржника у зобов?язанні, зобов?язань за указаним вище договором поставки, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого за договором товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем, як новим кредитором за договором поставки, згідно укладеного з первісним кредитором договору від 19.07.2021 № 2/ОД-98 про заміну кредитора у зобов?язанні, нараховано штраф у порядку п. 7.1.3 договору поставки, а також здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2.3 договору поставки.
Позивач також просить суд про стягнення з ПСГП “Козирське” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою 12.09.2022 відкрито провадження в даній справі.
Від ПСГП “Козирське” надійшла зустрічна позовна заява від 24.01.2023 № 24/01/23, зареєстрована в суді 30.01.2023 за вх. № 1098/23, про визнання недійсним договору поставки від 31.03.2020 № ОД-98 між ПСГП “Козирське” та приватним підприємством “БІЗОН-ТЕХ 2006”.
Зустрічний позов мотивовано тим, що оспорюваний договір не підписувався уповноваженим представником ПСГП “Козирське”; підпис, вчинений на ньому від імені директора ПСГП “Козирське”, виконаний невідомою особою.
Разом із зустрічною позовною заявою ПСГП “Козирське” подано клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення експертизи, а також заяву про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.
Указаний зустрічний позов підлягає поверненню позивачу у зв?язку з наступним.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що відповідач має право пред?явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч. 1 ст. 180 ГПК України).
Ухвалою від 12.09.2022 про відкриття провадження в даній справі встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (з урахуванням збільшення позовних вимог), оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, - п?ятнадцять днів з дня вручення (отримання) даної ухвали.
Ухвалу від 12.09.2022 отримано ПСГП “Козирське” 01.10.2022, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення в матеріалах справи.
Отже, ПСГП “Козирське” мало право на подання відзиву, а отже і зустрічної позовної заяви, у строк до 17.10.2022 включно.
В даному випадку зустрічну позовну заяву ПСГП “Козирське” направлено в суд поштою 27.01.2023, тобто з пропуском строку на пред?явлення зустрічного позову.
У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Як зазначалося вище, разом із зустрічною позовною заявою ПСГП “Козирське” подано заяву про поновлення процесуального строку для пред?явлення зустрічного позову.
Клопотання мотивоване введенням на території України воєнного стану у зв?язку з військовою агресією російської федерації та тим, що Торгово-промислова палата України в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами; за твердженнями позивача за зустрічним позовом, у зв?язку з воєнними діями, зокрема, обстрілами, здійсненням аварійних та планових відключень електропостачання ПСГП “Козирське” не мало можливості підготувати зустрічний позов у встановлений строк.
Вирішуючи питання щодо можливості задоволення заяви ПСГП “Козирське”, суд приходить до наступного.
За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв?язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов?язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов?язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
З огляду на наведене господарський суд зазначає, що дійсно, ще на початку повномасштабного вторгнення Верховний Суд у своїх повідомленнях на сайті Судової влади України зауважував, що запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Однак, суд звертає увагу на те, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на цей факт не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі.
Так, Верховний Суд, висновки якого є обов?язковими для врахування загальними судами в силу вимог ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, наголосив, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов?язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц, постанова ВП ВС від 10.11.2022 року у справі 990/115/22).
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише у тому разі, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії.
Разом із тим, ПСГП “Козирське” не наведено жодних об?єктивних обставин, які були викликані введенням воєнного стану та унеможливили вчасне звернення підприємства із зустрічним позовом; а саме лише посилання позивача за зустрічним позовом на бойові дії на території України, відсутність протягом тривалого часу електроенергії та зв?язку не є поважною причиною для поновлення строку на подання зустрічного позову.
Більше того, господарський суд критично оцінює вказані доводи позивача за зустрічним позовом, оскільки судом встановлено активну участь ПСГП “Козирське” у розгляді справи, про що свідчать клопотання ПСГП “Козирське” від 10.10.2022 та від 14.11.2022 про відкладення розгляду справи, підписані адвокатом позивача за довіреністю Іванченко І.В.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Ураховуючи викладене, суд визнає, що ПСГП “Козирське” не доведено існування поважних причин для пропуску останнім процесуального строку для пред?явлення зустрічного позову, а тому в задоволенні клопотання про поновлення цього строку належить відмовити.
У відповідності до ч. 6 ст. 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог, зокрема, частини першої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику; копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Ураховуючи викладене, зустрічна позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню ПСГП “Козирське”.
Суд звертає увагу заявника на те, що повернення зустрічного позову в порядку ч. 6 ст. 180 ГПК України не позбавляє його права на звернення до суду з відповідною позовною заявою на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 180, 232, 234, 235 ГПК України
Повернути зустрічну позовну заяву приватного сільськогосподарського підприємства “Козирське” та додані до неї документи на 26 (двадцяти шести) арк. позивачу за зустрічним позовом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Т.М. Давченко