про залишення позовної заяви без руху
30 січня 2023 року Справа № 915/89/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), вул. 10 Слобідська, 2, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 14373101)
електронна адреса: mns@mk.gov.ua
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ», бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 413, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 41829696)
про стягнення 741 645, 90 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою, в якій просить суд cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖИ» 671 238, 00 грн. за непоставлений товар та 70 407, 90 грн. штрафу.
Позивач в п. 3 прохальної частини позовної заяви просить суд відстрочити сплату судового збору у зв'язку з тим, що Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації є неприбутковою організацією.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товару № 31/21 від 02.06.2021, а саме зобов'язань щодо поставки товару шляхом відпуску пального по талонам та неповернення відповідачем коштів за неотриманий товар в сумі 671 238, 00 грн.
За порушення зобов'язання щодо поставки товару позивачем нараховано відповідачу штраф.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 11, 13, 509, 526, 626, 627, 662,664, 670, 693, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 та умовами договору.
Дослідивши позовну заяву із додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2, п. 7, п. 8, п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві відповідачем зазначено - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ», бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 413, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 41829696).
Водночас судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41829696 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22», місцезнаходження: Україна, 65069, Одеська обл., місто Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, будинок 90.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно правильно зазначити найменування, місцезнаходження, код юридичної особи відповідача.
Враховуючи, що позивачем зазначено неправильну інформацію відносно відповідача, питання перевірки підсудності даної справи на дату винесення даної ухвали судом не вирішується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Крім того, пунктом 61 вказаних Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Судом встановлено, що до позовної заяви на підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками позивачем подано суду опис вкладення у цінний лист, поштову квитанцію та поштову накладну.
Як вбачається з опису вкладення у цінний лист за номером 54005010717 позивачем 23.01.2023 направлено позовну заяву з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ», бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 413, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 41829696).
Проте, як зазначено вище, подана позивачем інформація відносно найменування та місцезнаходження відповідача не відповідає інформації за даними ЄДРЮОФОПГФ.
Отже, позивачем в порушення п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України не подано суду належних доказів направлення на адресу відповідача позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п. 7, п. 8, п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити:
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, всупереч викладеному, позивачем в позовній заяві не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також позивачем не зазначено у позовній заяві про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (постанова ВС від 25.03.2021 року по справі № 912/3514/20).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір"» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення (постанова ВС від 25.03.2021 року по справі № 912/3514/20).
Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 та постанова Верховного Суду від 25.03.2021 року по справі № 912/3514/20).
Враховуючи вищевикладене, приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (постанова Верховного Суду від 25.03.2021 року по справі № 912/3514/20).
Подібна за змістом правова позиція, викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі 910/704/19, від 24.01.2020 у справі 915/923/15.
Приписами ГПК України взагалі не передбачено ані права, ані обов'язку суду на відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. «Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, там само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року, серія A, N 32, с. 14-15, п. 26).
В п. 54 рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 ЄСПЛ зазначив, що суд ухвалив, що в деяких справах, особливо в тих, де обмеження, про які йдеться, стосувалися умов прийнятності апеляції, або в тих, де інтереси правосуддя вимагали, щоб заявник у зв'язку зі своєю апеляцією надавав гарантію сплати судових витрат понесених іншою стороною, на «доступ особи до суду» можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими (див., наприклад, рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), Reports of Judgments and Desisions 1997-VIII, с. 2955, п. 33; та рішення суду від 13 липня 1995 року у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy-Miloslavsky v. the United Kingdom), серія A, N 316-B, с. 80-81, п. 61 і наступні).
В п. 59, 60 рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 ЄСПЛ зазначив, що враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства»).
Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі «Ейрі проти Ірландії», цитоване вище, там само, п. 25-26).
Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з огляду на наступне.
Законом України "Про судовий збір" перелік підстав для відстрочки або розстрочки сплати судового збору є вичерпним, будь-яких інших підстав не встановлено.
Позивачем у даній справі є юридична особа, яка в розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір"» не підпадає під жодну з категорій осіб, які можуть мати право на відстрочку або розстрочку сплати судового збору.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення коштів за господарським договором про закупівлю товарів, тобто предметом спору не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, що надавало б право на застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначено, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору (п. 44).
Натомість, жодною нормою ГПК України не передбачено ані права, ані обов'язку суду на відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. В свою чергу положення КАСУ не застосовуються господарськими судами.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору судом відмовлено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684, 00 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення коштів в сумі 741 645, 90 грн., тобто заявлено вимогу майнового характеру. Отже, судовий збір за подання до господарського суду даної позовної заяви повинен становити 11 124, 69 грн. (741 645, 90 грн. х 1, 5 %).
Натомість, до матеріалів позовної заяви позивачем взагалі не надано доказів сплати судового збору.
Таким чином, позивач не виконав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, оскільки не надав належних доказів на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Сума судового збору, яка підлягає сплаті, становить 11 124, 69 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 162, 164, 172, 174, 232 - 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 760/23 від 23.01.2023) Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ» про стягнення 741 645, 90 грн. залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
3. Встановити позивачу наступний спосіб усунення недоліків:
- позивачу зазначити правильне найменування, місцезнаходження та код ЄДРПОУ відповідача;
- позивачу подати суду докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів;
- позивачу подати суду відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви (якщо такі заходи не вживались зазначити про це);
- позивачу подати суду інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- позивачу подати суду підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- позивачу подати суду докази сплати судового збору в розмірі 11 124, 69 грн.
4. Роз'яснити позивачу наслідки усунення недоліків:
- якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України);
- якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На вебсторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Ухвалу підписано 30.01.2023.
Суддя Е.М. Олейняш