79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.01.2023 справа № 914/1556/22
Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали
за позовом: Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ», с. Рівне Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МАРКЕТ», м. Львів
про: стягнення 290 976,54 грн. заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Різниченко О.О. - в режимі відеоконференції
від відповідача: Цепко І.С. - представник
Приватне акціонерне товариство “АПК-ІНВЕСТ” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС МАРКЕТ” про стягнення 290 976,54 грн заборгованості за договором поставки.
Ухвалою від 15.07.2022р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та надано строк сторонам для подання відзиву та відповіді на відзив.
22.07.2022р. від позивача поступило заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування клопотання позивач покликався на суттєве значення для нього даної справи та зазначив, що дана справа потребує більш детального розгляду по суті та з'ясування всіх обставин справи та не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 26.07.2022р., з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, суд постановив перейти до розгляду справи зі спрощеного в загальне позовне провадження, та призначити підготовче судове засідання на 16.08.2022р.
Підготовче провадження у справі відкладалося з підстав викладених в ухвалах суду від 16.08.2022р., 18.10.2022р. та 08.11.2022р.
Ухвалою суду від 13.12.2022 р. підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 10.01.2023 р.
10.01.2023р. через канцелярію суду, представником відповідача подано письмові пояснення на позовну заяву, долучено копії платіжних доручень, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 05.01.2023р.
В судовому засіданні 10.01.2023 р. оголошено перерву до 24.01.2023р.
24.01.2023 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку із погашенням основної заборгованості та майновий стан відповідача.
В судове засідання 24.01.2023р. з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу у справі, водночас підтримував позовні вимоги в решта частині вимог - 28 096,93 грн - пені, 2 859,86 грн - 3 % річних, 29 824,45 грн - інфляційних втрат.
Після з'ясування обставин справи та дослідження поданих доказів, судом було встановлено наступне:
16 жовтня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №ТА0484/14 та протокол розбіжностей до нього від 16.10.2014р.
Предметом договору, відповідно до його п.1.1, у редакції протоколу розбіжностей, - є поставка м'яса свинини вітчизняного походження в напівтушах відповідної категорії і певного ступеню термічної обробки, блоки м'ясні, субпродукти м'ясні оброблені, напівфабрикати м'ясні (надалі - товар).
Згідно п. 6.3. договору, оплата товару здійснюється в перший (найближчий) понеділок або четвер («платіжні дні»), що слідують за днем закінчення строку відстрочки оплати, вказаним у Додатку №5 до договору (Додаткова угода про особливі умови поставки товару).
Відповідно до п. 1 Додатку №5 до Договору (Додаткова угода про особливі умови поставки товару) від 16.10.2014 р., покупець зобов'язується оплачувати товари, поставлені постачальником з відстрочкою оплати 14 днів від дати поставки кожної партії товару.
На виконання вказаних умов договору, позивач поставив на користь відповідача у період з 22.02.2022 р. по 23.02.2022 р. товар на суму 280 082,07 грн. (двісті вісімдесят тисяч вісімдесят дві грн. 07 коп.), що підтверджується наступним:
- товарна накладна №8876МК від 22.02.2022 р., товар поставлено на суму 157573,73 грн.;
- товарна накладна №9213МК від 23.02.2022 р., товар поставлено на суму 29979,86 грн.;
- товарна накладна №9214МК від 23.02.2022 р., товар поставлено на суму 92528,48 грн.
Покупець поставлений повар прийняв, що підтверджується проставленням підпису та печатки відповідача на товарних накладних та товарно-транспортних накладних (ТТН №8876 МК від 22.02.2022 р., №9213 МК від 23.02.2022 р., №9214 МК від 23.02.2022 р.).
Відповідно до п. 1 Додатку №5 до договору (Додаткова угода про особливі умови поставки товару) від 16.10.2014 р., строк для оплати товару сторонами було встановлено з відстрочкою оплати 14 днів від дати поставки кожної партії товару.
Враховуючи наведене, виходячи з умов укладеного договору, кінцевий строк оплати:
- за товарною накладною №8876 МК від 22.02.2022 р. - 10.03.2022 р. включно;
- за товарною накладною №9213 МК від 23.02.2022 р. - 10.03.2022 р. включно;
- за товарною накладною №9214 МК від 23.02.2022 р. - 10.03.2022 р. включно.
Відповідачем було частково оплачено партію товару, поставлену за товарною накладною №8876 МК від 22.02.2022 р., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- № 183799 від 20.06.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 10 000,00 грн. (із зазначеної оплати в рахунок вартості товару, поставленого за товарною накладною №8876 МК від 22.02.2022 р. враховано лише 1 886,78 грн., решта враховано в рахунок оплати попередніх партій товару, поставлених до 22.02.2022 р.);
- № 188711 від 23.06.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 10 000,00 грн.;
- № 195257 від 29.06.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 10 000,00 грн.;
- № 197648 від 01.07.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 8 000,00 грн.;
- № 199397 від 04.07.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 10 000,00 грн.;
- № 202754 від 06.07.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 10 000,00 грн;
Станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 230 195,30 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Відповідачем, після відкриття провадження у справі було сплачено залишок заборгованості у розмірі 230 195,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
- від 15.07.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 5000,00 грн;
- від 18.07.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 120000,00 грн;
- від 19.07.2022 року, за яким було сплачено суму у загальному розмірі 105 195,33 грн.
Як підтверджувалося сторонами, після відкриття провадження у справі відповідачем було погашено основну заборгованість, яка заявлялась позивачем в розмірі 230 195,30 грн. А тому, в цій частині позовних вимог сторони просили суд вирішити питання щодо можливого закриття провадження у справі.
Водночас, позивач керуючись п. 8.8. договору, ст.ст. 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України наполягав на стягненні з відповідача 28 096,93 грн. - пені, 2 859,86 грн. - 3 % річних, 29 824,45 грн. - інфляційних втрат.
Правова позиція позивача.
В обгрунтування підтримуваних позовних вимог позивач наголошував на тому, що станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача існувала основна заборгованість у розмірі 230 195,30 грн., а тому підставними залишаються вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати основної заборгованості станом на момент звернення до суду.
Правова позиція відповідача.
24.01.2023 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку із погашенням основної заборгованості, крім того, відповідач просить суд врахувати також майновий стан відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій.
У своїй заяві відповідач звертав увагу суду на то, що поставка товару здійснювалася на території, які з березня 2022р. перебували в окупації і всі товари були примусово вилучені окупантами з супермаркетів, а отже прибутку відповідачем не було отримано. Натомість, ПАТ «АПК-Інвест» понесло величезні збитки, але попри це зі всіма контрагентами сумлінно розрахувалися, в тому числі і з позивачем по даній справі.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір поставки продукції № ТА0484/14 від 16.10.2014р. на підставі якого у позивача виникло зобов'язання поставити товар відповідачу та у відповідача - зобов'язання оплатити поставлений позивачем товар.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як встановлено судом, у відповідача до відкриття провадження у справі існував основний борг перед позивачем в розмірі 230 195,30 грн., який було сплачено після винесення ухвали про відкриття провадження. А отже, станом на момент ухвалення даного рішення основний борг у відповідача перед позивачем є відсутній.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині суми основного боргу, у зв'язку з чим вважає за необхідне провадження у справі в частині основного боргу - закрити.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 28 096,93 грн, 3% річних в розмірі 2 859,86 грн та інфляційні втрати в розмірі 29 824,45 грн., суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.8. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 28 096,93 грн, є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правомірність нарахування 3% в розмірі 2 859,86 грн та збитків від інфляції в розмірі 29 824,45 грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, він проведений позивачем з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.
Водночас, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Також, у п.8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки:
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Крім того, як вже було встановлено судом, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду погашена сума основного боргу у розмірі 230 195,30 грн, що підтверджує той факт, що відповідач прикладає всіх зусиль, щоб виконати свої грошові зобов'язання, незважаючи на перебування відповідача у надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями.
На підставі викладеного та враховуючи те, що діяльність відповідача пов'язана з поставкою товарів на території, які з березня 2022 року перебували в окупації та не реалізовувались, враховуючи збитковість підприємства в умовах воєнного стану, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, на 80%, що, на думку суду, буде відповідати принципу справедливості, добросовісності, розумності, а також дотриманню балансу інтересів як позивача так і відповідача.
З урахуванням викладеного, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» в розмірі 5 619,39 грн пені, 571,97 грн - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 22 477,54 грн - пені та 2 287,89 грн - 3% річних, суд дійшов висновку відмовити. Крім того, до стягнення з відповідача також підлягає 29 824,45 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині позовних вимог про стягнення 230 195,30 грн заборгованості - провадження закрити.
2. В решті частині вимог позов задовольнити частково.
3. Зменшити підлягаючі до стягнення пеню та 3% річних - на 80%.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МАРКЕТ» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359, ідентифікаційний код 38316777) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1А, ідентифікаційний код 34626750) 5 619,39 грн пені, 571,97 грн - 3% річних, 29 824,45 грн інфляційних втрат та 4 364,65 грн судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 31.01.2023.
Суддя Юркевич М.В.