просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
31 січня 2023 року м.Харків Справа № 913/3/22
Провадження № 30/913/3/22
Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П., розглянувши матеріали позовної заяви № 31/01-2115 від 30.12.2021
Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача - Акціонерного товариства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 5 235 812 грн 01 коп.
Секретар судового засідання: Чуєва М.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: адвокат Міненко В.М., довіреність № 43/12 від 28.12.2022 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: представник не прибув.
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості за договором № 14/12-218 про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 в сумі 5 235 812 грн 01 коп., з якої:
- 4 991150 грн 31 коп. - основна заборгованість за період з травня 2013 року по листопад 2021 року;
- 43731 грн 48 коп. - пеня за період з липня 2020 року по грудень 2021 року;
- 40704 грн 48 коп. - штраф за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року;
- 114118 грн 57 коп. - інфляційні втрати за період з 01.11.2019 по 30.11.2021;
- 46107 грн 17 коп. - 3% річних за період з 21.10.2019 по 03.01.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань зі своєчасного погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки природного газу від 23.09.2009 № 06/09-1386-ТЕ-20, відповідно до встановленого графіку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2022 позовну заяву ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» було залишено без руху, встановлено заявнику спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.01.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2022 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 20.01.2022 у даній справі Господарський суд Луганської області встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвала надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно даних автоматизованої системи електронного документообігу суду, відповідач 28.01.2022 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2022.
Ухвалою суду від 14.02.2022 підготовче засідання відкладено на 16.03.2022 о 10 год. 30 хв.
Разом з тим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, 18.04.2022, 17.05.2022, 12.08.2022, 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Отже судове засідання, призначене на 16.03.2022 о 10 год. 30 хв., не відбулося.
Згідно з опублікованими Радою суддів України від 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, а також постійними обстрілами міста Харкова та ведення активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, працівників апарату суду та суддів, Господарський суд Луганської області продовжив здійснювати правосуддя та працювати у дистанційному режимі.
Ухвалою суду від 15.06.2022 підготовче засідання відкладено на 01.09.2022 о 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 23.08.2022 підготовче засідання відкладено на 30.11.2022 о 12 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 25.11.2022 підготовче засідання відкладено на 17.01.2023 о 12 год. 50 хв.
Ухвалою від 17.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.01.2023 о 12 год. 35 хв.
Судом враховано, що згідно інформації, яка міститься на сайті https://opendatabot.ua/c/00131050 місцезнаходження відповідача - АТ «Сєвєродонецькатеплоелектроцентраль» є: вул. Промислова, буд. 17, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецький район Луганської області, 93400.
Сєвєродонецьку міську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
Тому суд був фактично позбавлений можливості надіслати відповідачу засобами поштового зв'язку копії ухвал.
Водночас, з метою належного повідомлення відповідача ухвали суду направлялися судом на електронну пошту відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд також неодноразово розміщував відповідні повідомлення на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі «Інше - Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях»), враховуючи Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Також суд враховує висновок Європейського суду з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи у встановлені судом строки.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У судовому засіданні 31.01.2023 прийняв участь представник позивача в режимі відеоконференції.
Будь-яких заяв, клопотань на дату проведення судового засідання від сторін до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
28.05.2012 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач, кредитор) та Державним підприємством «Сєвєродонецька ТЕЦ» (далі - відповідач, боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-218, за умовами якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - «реструктуризація»), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 23.09.09 № 06/09-1386-ТЕ-20.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації, складає 11 629 864,12 грн. станом на 31.03.12, що підтверджується актом звірки розрахунків.
Згідно з п. 2.2 договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідного до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме: по 48 457 грн 77 коп. щомісячно за період з червня 2012 року по травень 2032 року.
Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2 цього договору на відповідний місяць.
За умовами п. 2.5 договору, у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31 травня 2032 року, а в частині виконання зобов'язань за договором до їх повного здійснення (п. 5.1. договору).
Договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-218 від 28.05.2012 підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.
Згідно акту звіряння розрахунків від 22.05.2012 щодо заборгованості за природний газ станом на 31.03.2012 за договором від 23.09.09 № 06/09-1386-ТЕ-20 відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 11 629 864,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.02.2013 у справі № 913/40/ 13-г порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 у справі № 913/40/13-г визнано вимоги кредитора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України до ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» в сумі 11 049518,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.01.2019 у справі № 913/40/ 13-г припинено провадження у справі про банкрутство ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач у справі - АТ «Сєвєродонецька ТЕЦ» є правонаступником ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».
Позивач посилається на те, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості відповідач періодичні платежі у період з травня 2013 року по листопад 2021 року згідно погодженого графіку не здійснював, внаслідок чого станом на 30.11.2021 за відповідачем виникла заборгованість в сумі 4 991150 грн 31 коп.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків здійснення періодичних платежів за договором реструктуризації, втратою з 21.10.2019 чинності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норма якого забороняла нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій, та набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, позивачем також нараховано пеню в сумі 43 731 грн 48 коп. за період з 04.01.2021 по 03.01.2022, штраф в сумі 40 704 грн 48 коп. за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року, 3% річних в сумі 46 107 грн 17 коп. за період з 21.10.2019 по 03.01.2022, інфляційні втрати в сумі 114 118 грн 57 коп. за період з 01.11.2019 по 30.11.2021.
За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. ст. 173, 174 ГК України, укладений сторонами договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-218 від 28.05.2012 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору реструктуризації в частині сплати суми основного боргу частинами по 48 457 грн 77 коп. щомісячно відповідно до графіку погашення заборгованості, зокрема, у період з травня 2013 року по листопад 2021 року.
Згідно розрахунку боргу, долученого позивачем до позовної заяви, відповідачем на виконання умов договору про реструктуризацію на рахунок позивача здійснювалися оплати за природний газ у червні 2012 року на суму 48 457 грн 09 коп., у листопаді 2012 року чотири платежі по 48 457 грн 77 коп., з грудня 2012 року по червень 2013 року по 48 457 грн 77 коп. з призначенням платежу «за природний газ 2010 року зг дог № 06/09-1386 ТЕ-20 від 23.09.2009, зг дог реструктуризації № 14/12-218 від 28.05.2012».
Доказів сплати чергових платежів за спірний період відповідач не надав до матеріалів справи, належними та допустимими доказами не спростував.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 4 991 150 грн 31 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 43 731 грн 48 коп. за період з 04.01.2021 по 03.01.2022, штрафу в сумі 40 704 грн 48 коп. за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року, 3% річних в сумі 46 107 грн 17 коп. за період з 21.10.2019 по 03.01.2022, інфляційних втрат в сумі 114 118 грн 57 коп. за період з 01.11.2019 по 30.11.2021 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відносно відповідача здійснювалося провадження у справі про банкрутство № 913/40/13-г, порушене ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.02.2013.
Ухвалою Господарського суду Луганської області у справі № 913/40/13-г від 04.01.2019 припинено провадження про банкрутство ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено мораторій на нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій, застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а отже втратила чинність норма, що забороняла нарахування пені, штрафу, індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Позивач дотримався вимог законодавства та не заявляє до стягнення пеню, штраф, індекс інфляції та три відсотки річних від простроченої суми за період до 21.10.2019.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.4 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, суд зазначає, що позивачем при нарахуванні пені не враховано положення ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, а саме:
-у деяких періодах (за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2021 року) початковою датою нарахування пені є останній день, у якому зобов'язання мало бути виконано, в той час як перебіг строку починається з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано;
-в деяких періодах (за січень, лютий, липень, жовтень 2021 року) строк оплати припадає на вихідні дні, а тому останніми днями оплати за цими періодами є перший робочий день, відповідно прострочку необхідно розраховувати з наступного дня за першим робочим днем.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 43 488 грн 52 коп. за період з 04.01.2021 по 03.01.2022, у задоволенні решти позовних вимог в сумі 242 грн 96 коп. слід відмовити.
Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу, про що суд зазначає наступне.
Відповідальність у вигляді штрафу за невиконання умов договору щодо строків сплати чергових платежів передбачена сторонами п. 3.4 договору у розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 40 704 грн 48 коп., нарахованого за несплачені чергові платежі за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, у зв'язку з чим на вимогу позивача на підставі ст. 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем за прострочення строків сплати чергових платежів нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 46107 грн 17 коп. за період з 21.10.2019 по 03.01.2022 та інфляційні втрати в сумі 114 118 грн 57 коп. за період з 01.11.2019 по 30.11.2021, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що в деяких періодах також не враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, тобто строк оплати припадає на вихідні дні, а тому останніми днями оплати за цими періодами є перший робочий день, відповідно прострочку необхідно розраховувати з наступного дня за першим робочим днем.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 46 059 грн 45 коп. за період з 21.10.2019 по 03.01.2022, у задоволенні решти позовних вимог в сумі 47 грн 72 коп. слід відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що розрахунок виконано арифметично вірно та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, відповідно, інфляційні втрати в сумі 114 118 грн 57 коп. за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, витрати позивача на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (93400, Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 17, ідентифікаційний код 00131050) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 31301827) основну заборгованість в сумі 4 991 150 грн 31 коп., пеню в сумі 43 488 грн 52 коп., штраф в сумі 40 704 грн 48 коп., 3% річних в сумі 46 059 грн 45 коп., інфляційні втрати в сумі 114 118 грн 57 коп., судовий збір в сумі 78 532 грн 82 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України з урахуванням приписів п. п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 02.02.2023.
Суддя Ірина ГОЛЕНКО