вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
02 лютого 2023 рокуСправа № 912/122/23
Суддя Господарського суду Кіровоградської області Бестаченко О.Л., розглянувши матеріали заяви від 25.01.2023 № б/н ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця,
Заявник звернулася до Господарського суду Кіровоградської області через систему "Електронний суд" із заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця на підставі ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з вимогою відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність.
За ч. 1 ст. 2 КУзПБ - провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу. (ч. 3 ст. 37 КУзПБ)
Ухвалою від 30.01.2023 господарський суд заяву від 25.01.2023 № б/н гр. ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця залишив без руху. Встановив гр. ОСОБА_1 строк усунення виявлених недоліків при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Встановив спосіб усунення недоліків шляхом надання суду: письмових відомостей із зазначенням щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, засвідчені копії яких додано до позовної заяви; письмово викладеного попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; належного конкретизованого списку кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені); кредитних договорів з банками та інших належних доказів наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві від 25.01.2023 № б/н, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, а саме доплати у розмірі 20 139,00 грн; пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) з урахуванням вимог КУзПБ.
31.01.2023 гр. ОСОБА_1 в системі "Електронний суд" сформована заява про усунення недоліків.
Розглянувши заяву № б/н від 31.01.2023 про усунення недоліків, господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця, з огляду на наступне.
Щодо посилання заявниці на безпідставність вимоги суду щодо надання інформації, визначеної у п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, господарський суд зазначає, що за ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 3 ст. 37 КУзПБ).
Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, заява про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця повинна відповідати загальним вимогам до позовної заяви, встановленим ГПК України.
Як вбачається з заяви про усунення недоліків, заявником не надано первинних документів (усіх договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових зобов'язань (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Заявник зазначає, що ним додано до заяви конкретизований список кредиторів і боржників, де щодо більшості кредиторів було зазначено суму основного зобов'язання, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо.
Судом не приймається до уваги посилання заявника щодо відсутності у нього всіх кредитних договорів, оскільки заявник, як сторона договорів не позбавлений права звернутися до відповідних фінансових установ з метою отримання відповідних документів, які стосуються його прав та обов'язків. Проте докази таких звернень заявником до заяви не додано. Чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про інформацію" врегульовано відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Надання лише частини кредитних договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, наданими копіями договорів підтверджується факт договірних відносин боржника та кредиторів, але вказані договори не можуть бути належним, допустимим та достатніми доказами, що підтверджують суму грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо).
Суддя звертає увагу та те, що відсутність належних доказів в частині, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованість за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором не звільняє заявника від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі у банківської установи. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч. 3 ст. 164, ст. 81 ГПК України).
Доказів неможливості самостійного отримання заявником кредитних договорів суду не надано.
Також заявником не надано докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо).
В ухвалі від 30.01.2023 про залишення без руху заяви гр. ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця, суд звертав увагу, що надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Заявник у заяві про усунення недоліків вказує, що звертався до АТ "Ідея Банк" щодо отримання копії договору, однак останнім відмовлено у наданні такого договору. Проте, суду не надано доказів такого звернення та отримання відповіді про відмову.
Таким чином за відсутності усіх первинних документів у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності. Відсутність доказів наявності первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
За ч. 1, 3-4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Натомість, заявником не доведено суду причини, з яких зазначені вище докази не можуть бути подані у зазначений строк, як і не подано доказів, які підтверджують, що заявник здійснив всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу та не подано клопотання про їх витребування.
Крім того, гр. ОСОБА_1 не надано відомостей про всі наявні рахунки, які відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (крім довідки АТ КБ "Приватбанк" від 20.12.2022 № ONAMQV9KG8DJMEUJ з даними по угодам/рахунках: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (угода SAMDNWFC00001549307); від 20.12.2022 № TJIIEAV7NBU6ECJ4 з даними по рахунку: НОМЕР_4 (IBAN: НОМЕР_5 , угода № SAMDNWFC00001549307); довідку АТ "Ощадбанк" від 20.12.2022 № 518716 по рахунку № НОМЕР_6 ; довідки АТ "ПУМБ" від 21.07.2022 № б/н по рахунку № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ), обов'язок надання такої інформації суду імперативно покладено на заявника і її відсутність є перешкодою для відкриття провадження у справі.
Заявниця не декларує суду відомостей про те, що такі рахунки відсутні, тобто умисно ухиляється від відповіді на це запитання, посилаючись на те, що можливості отримати відомості про свої власні рахунки їй не надає законодавство, що точні відомості про рахунок знає банк чи фінансова установа, однак таке посилання є нікчемним, оскільки вона як клієнт банку чи фінансової установи повинна звернутися до неї і отримати ці відомості у відповідності до положень ст. 1076 Цивільного Кодексу України.
ОСОБА_1 фактично підміняє поняття "інформація про відкриті рахунки" на поняття "наявні у неї довідки (виписки) по рахунках" з метою не надання інформації про відкриті рахунки.
Крім того заявником не надано доказів авансування на депозитний рахунок Господарського суду Кіровоградської області винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 40 260,00 грн.
Заявник посилаючись на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, додав до заяви від 25.01.2023 № б/н заяву на затвердження кандидатури Хомича Р.В. про участь у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 ; договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого № б/н від 21.12.2022 та копії квитанцій від 25.01.2022 № 44, від 21.03.2022 № 63, від 22.04.2022 № 5, від 10.06.2022 № 34, від 01.07.2022 № 98, від 25.07.2022 № 19, від 23.08.2022 № 19, від 23.09.2022 № 6, від 24.10.2022 № 7, від 08.11.2022 № 30 та від 24.01.2023 № 16 на загальну суму 20 121,00 грн.
Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 КУзПБ передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 2 684,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 40 260,00 грн = 5 х 2 684 грн х 3міс.
Суд зазначає, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Проте КУзПБ та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому, чинним законодавством України не передбачено.
До вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією не застосовується аналогія закону щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 19.11.2020 у справі № 910/726/20).
У зв'язку з однозначним врегулюванням даного питання про обов'язок боржника - фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, апеляційний господарський суд не вбачає в поданих боржником матеріалах належних доказів дотримання положень п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Суд, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для розстрочення або відстрочення боржнику здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Як вбачається із заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.11.2020р. у справі № 910/726/20. Крім того заявник наголошує на врахуванні вказаної позиції Верховного Суду під час дослідження договору, укладеного між заявником та арбітражним керуючим, як альтернативного способу сплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Разом з тим, аналіз висновків Верховного Суду, на які посилається заявник, свідчить про те, що право на одержання винагороди за працю гарантоване законом, зокрема ст. 43 Конституції України. Відповідне правило також поширюється на арбітражних керуючих, право яких на одержання винагороди за виконання обов'язків у справі про неплатоспроможність регламентоване в ст. 12, 30 КУзПБ.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд в наведеній постанові вказує на право місцевого господарського суду, а не обов'язок, розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема, на умовах відстрочення, розстрочення чи зменшення розміру винагороди від розміру, встановленого Кодексом.
При цьому альтернативне врегулювання боржником - фізичною особою та арбітражним керуючим питання щодо винагороди останнього за виконання роботи, не може ґрунтуватись на безоплатному виконанні роботи, оскільки така умова суперечитиме положенням ст. 43 Конституції України.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні відстрочення сплати винагороди керуючому реструктуризацією.
Посилання скаржника на практику місцевих господарських судів у справах, в яких провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи було відкрито з урахуванням наявності доказів авансування винагороди арбітражному керуючому шляхом укладення договору про розстрочку такої оплати, судом не беруться до уваги, оскільки ч. 4 ст. 236 ГПК України не визначає обов'язку суду щодо врахування висновків судових рішень суду першої інстанції.
За викладених обставин, заявником не надано доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відсутності доказів на підтвердження усунення обставин, на підставі яких, заяву гр. ОСОБА_1 залишено без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 1-2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суддя повертає заяви гр. ОСОБА_1 № б/н від 25.01.2023 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця та від 31.01.2023 № б/н про усунення недоліків, а також додані до них документи без розгляду.
В той час, з урахуванням надходження матеріалів заяв гр. ОСОБА_1 № б/н від 25.01.2023 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця та від 31.01.2023 № б/н про усунення недоліків через систему "Електронний суд", суд фактично не повертає такі матеріали.
Керуючись ст. 2, 9, 38, 116-117 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 118, 119, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Заяви гр. ОСОБА_1 № б/н від 25.01.2023 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця та від 31.01.2023 № б/н про усунення недоліків та додані до них документи повернути заявнику - гр. ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Копію ухвали надіслати гр. ОСОБА_1 (через підсистему "Електронний суд").
Ухвалу підписано 02.02.2023.
Суддя О.Л. Бестаченко