ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2023Справа № 910/13146/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСЬКИЙ СИР»
про стягнення 825 125,93 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСЬКИЙ СИР» про стягнення 825 125,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 05-10-22 від 05.10.2022.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.12.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13146/22, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
28.12.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що поставлений позивачем товар був неякісним (закінчення терміну його придатності), у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з повідомленням № 02/12/22 від 02.12.2022 про повернення товару та розірвання договору поставки № 05-10-22 від 05.10.2022.
17.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що товар (сир), який є предметом договору № 05-10-22 від 05.10.2022, був виготовлений самим відповідачем та зберігався у останнього до моменту переходу права власності. Поставка товару відбулась фактично у холодильнику сирзаводу відповідача за адресою: місто Мена, вул. Сіверський шлях, 122) шляхом обміну правовстановлюючих документів. Також, позивач звернув увагу на лист від 22.09.2022, з якого вбачається, що відповідач був обізнаний про закінчення терміну зберігання, а тому на товар (сир) було встановлено ціну у розмірі 100,00 грн за кг., враховуючи, що собівартість товару становила 166,79 грн.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНСЬКИЙ СИР» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 05-10-22 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю молочну продукцію (надалі - «Товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).
Конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару визначається у Специфікаціях товару, які є Додатком та невід'ємними частинами договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору ціна за одиницю товару узгоджується сторонами в Специфікаціях, або в рахунках-фактурах товару до договору.
Специфікацією №1 від 05.10.2022, що є Додатком № 1 до договору, сторони погодили, що позивач передає відповідачу товар, що відповідає наступному переліку: сир Сметанковий 50% Добряна круг вага у кількості 8 144,41 кг, вартість за 1 кг з ПДВ - 100,0 грн, сума - 814 441,00 грн.
Товар поставляється на умовах FCA, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Сіверський шлях, 122, якщо інший порядок не передбачений у відповідній Специфікації до договору (п. 4.1. договору).
Згідно з п. 3.4. договору покупець повинен сплатити вартість товару згідно з Графіком оплат, що погоджений сторонами у Додатку 2 до цього договору.
Сторонами погоджено Графік оплат від 05.10.2022, що є Додатком № 2 до договору, відповідно до якого оплата за товар у загальному розмірі 814 441,00 грн здійснюється згідно з Графіком:
- 43 (24 жовтня 2022 року - 28 жовтня 2022 року) - 200 000,00 грн;
- 44 (31 жовтня 2022 року - 04 листопада 2022 року - 200 000,00 грн;
- 45 (07 листопада 2022 року - 11 листопада 2022 року) - 200 000,00 грн;
- 46 (14 листопада 2022 року - 18 листопада 2022 року) - 214 441,00 грн.
Відповідно до п. 3.6. договору підставою для проведення оплати покупцем постачальнику є рахунок-фактура постачальника.
Рахунки-фактури надаються постачальником покупцю підлягають оплаті останнім в термін, визначений в п. 3.4. договору (п. 3.7. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору відвантаження (поставка) товару здійснюється постачальником у строк з 10 по 14 жовтня 2022 року.
Згідно з п. 4.4. договору датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання ним відповідних товарних (товарно-транспортних) накладних. Перехід права власності на товар відбувається в момент поставки товару покупцю.
Товар приймається покупцем від постачальника за накладною, в разі відсутності зауважень до товару щодо якості, кількості та асортименту.
У п. 6.3. договору сторони погодили, що покупець за порушення строків оплати товару, поставленого за договором, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості фактично поставленого товару за кожен день затримки оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2022 року (п.11.1. договору).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар у розмірі 814 441,00 грн, на підтвердження чого надав підписану уповноваженими представниками сторін та з відмітками печатки сторін видаткову накладну № 937 від 14.10.2022.
14.10.2022 позивач на суму поставленого товару виставив відповідачу рахунок на оплату № 128 на суму 814 441,00 грн. Оплату товару відповідач не здійснив.
16.11.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 510 від 15.11.2022, в якій позивач вимагав сплатити відповідачу заборгованість у розмірі 814 441,00 грн та пені у розмірі 10 684,93 грн. На підтвердження чого позивач надав копії опису вкладення в цінний лист від 16.11.2022, поштової накладної від 16.11.2022 №1560004121294 та поштової квитанції від 16.11.2022.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв'язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 814 441,00 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню у розмірі 10 684,93 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як встановлено судом, 05.10.2022 між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 05-10-22, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача молочну продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).
Умовами договору передбачено, що відвантаження (поставка) товару здійснюється постачальником у строк з 10 по 14 жовтня 2022 року (п. 4.2. договору).
Як підтверджено наявною в матеріалах справи видатковою накладною №937 від 14.10.2022 позивач поставив відповідачу товару на суму 814 441,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У пункті 3.4. договору сторони погодили, що покупець повинен сплатити вартість товару згідно з Графіком оплат, що погоджений сторонами у Додатку 2 до цього договору.
Відповідно до погодженого сторонами Графіку оплат від 05.10.2022, що є Додатком № 2 до договору, оплата за товар у загальному розмірі 814 441,00 грн здійснюється згідно з наступним Графіком:
- 43 (24 жовтня 2022 року - 28 жовтня 2022 року) - 200 000,00 грн;
- 44 (31 жовтня 2022 року - 04 листопада 2022 року - 200 000,00 грн;
- 45 (07 листопада 2022 року - 11 листопада 2022 року) - 200 000,00 грн;
- 46 (14 листопада 2022 року - 18 листопада 2022 року) - 214 441,00 грн.
З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки за видатковою накладною №937 від 14.10.2022: у розмірі 200 000,00 грн до 28.10.2022, у розмірі 200 000,00 грн до 04.11.2022, у розмірі 200 000,00 грн до 11.11.2022 та у розмірі 214 441,00 грн до 18.11.2022.
Отже, погоджений сторонами строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Відповідно до п. 3.6. та п. 3.7. договору підставою для проведення оплати покупцем постачальнику є рахунок-фактура постачальника. Рахунки-фактури надаються постачальником покупцю підлягають оплаті останнім в термін, визначений в п. 3.4. договору.
Як встановлено судом 14.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 128 на суму 814 441,00 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 814 441,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.
ТОВ «МЕНСЬКИЙ СИР» заперечуючи проти задоволення позову посилається на те, що поставлений позивачем товар на суму 814 441,00 грн був неналежної якості, а саме закінчення терміну його придатності, внаслідок чого відповідач звернувся до позивача з повідомленням № 02/12/22 від 02.12.2022 про повернення товару як неякісного та розірвання договору поставки № 05-10-22 від 05.10.2022.
Повідомленням № 02/12/22 від 02.12.2022 відповідачем запрошено уповноваженого представника позивача 12.12.2022 для складання Протоколу дегустації сиру та прийняття подальшого рішення щодо його вивезення.
Відповідачем у складі замісника директора Лепського Д.М., замісника директора виробництва Кротенка Н.С., начальника відділу збуту Котовенка Л.В., змінного майстра Буцан Л.В., старшого хіміка Лавської Н.В. складено Протокол засідання комісії по дегустації сирів від 12.12.2022, яким встановлено термін придатності товару та в подальшому вирішено утилізувати товар шляхом передачі на переробку.
За змістом часини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом пункту 4.4. договору сторони домовились, що датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання ним відповідних товарних (товарно-транспортних) накладних. Перехід права власності на товар відбувається в момент поставки товару покупцю.
Товар приймається покупцем від постачальника за накладною, в разі відсутності зауважень до товару щодо якості, кількості та асортименту (п. 5.2. договору).
Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку виявлення при прийманні-передачі товару неякісного товару, товару в невідповідній кількості та (чи) асортименті, сторони складають акт, в якому вказують кількість оглянутого товару та характер виявлення недоліків.
Судом встановлено, що товар відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від товару відповідач не надав, акт щодо наявності неякісного товару при прийманні-передачі товару відсутній, а тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт передачі 14.10.2022 відповідачу товару на суму 814 441,00 грн без жодних заперечень.
Поряд з цим, приймання продукції за кількістю та якістю не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальникові претензії у зв'язку з недоліками поставленої продукції, які будуть виявлені пізніше. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 920/618/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Пунктами 1, 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція П-7) встановлено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.
Наведеними положеннями Інструкції П-7, врегульовані два окремі випадки виявлення товару неналежної якості, а саме: коли недоліки виявлені під час приймання товару, отримувач призупиняє подальше приймання і складає акт про фактичну якість отриманого товару (п. 16), а в разі, коли приховані недоліки не могли бути виявлені при звичайній перевірці, відповідний акт складається після приймання товару.
Пунктом 14 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за якістю й комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до пункту 16 Інструкції П-7 при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршенню її якості і змішуванню з іншою однорідною продукцією.
Згідно з пунктом 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участі представників, зазначених у пунктах 19, 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманого товару.
Разом з тим, прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені тільки в процесі переробки, підготування до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання продукції (абзац 6 пункту 9 Інструкції П-7).
Пунктом 33 Інструкції П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами чи договором.
У пункті 5.5. договору сторони погодили, що у випадку поставки товару, що не відповідає якості, з прихованими недоліками, тощо, постачальник зобов'язується за вимогою покупця замінити товар на якісний протягом не більше 3 (трьох) календарних днів. З такою вимогою покупець має право звернутись до постачальника протягом терміну придатності товару, за умови дотримання останнім зберігання та транспортування товару.
У запереченнях на позов відповідач посилався на поставлений неякісний товар в частині закінчення терміну його придатності.
Однак, зазначені заперечення відповідача суд не приймає як обґрунтовані та відхиляє їх, оскільки термін придатності товару не є прихованим недоліком в розумінні Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7, а тому відповідач був обізнаний про термін придатності товару під час його прийняття, водночас жодних зауважень чи заперечень не надав.
Окрім того, відповідно до видаткової накладної №937 позивач поставив відповідачу товару 14.10.2022, а відповідач звернувся з повідомленням про неякісний товар 02.12.2022, тобто із значним проміжком часу та після закінчення терміну придатності товару (відповідно до протоколу засідання комісії по дегустації сирів від 12.12.2022 строк придатності - до 07.10.2022, 11.10.2022, 15.10.2022, 21.10.2022, 28.10.2022), що є порушення умов пункту 5.5. договору.
При цьому, судом враховано, що доказом поставки неякісної продукції, відповідно до вимог Інструкції П-7, може бути лише акт про фактичну якість отриманої продукції.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 915/78/18 та від 17.07.2019 у справі 920/618/18.
Однак, відповідачем не надано належних доказів поставки неякісної продукції, відповідно до вимог Інструкції П-7, а тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.
Посилання відповідача на положення ст. 678 ЦК України судом відхиляється, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Частиною першою статті 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Проаналізувавши наведені положення Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що положеннями статті 678 ЦК України не передбачено права покупця на відмову від прийняття товару, який раніше ним прийнятий.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 908/2258/18.
Таким чином, оскільки відповідач прийняв товар без жодних зауважень та заперечень щодо кількості, якості товару, як у момент при прийманні товару, так і в розумний строк та строк, визначений умовами договору (п. 5.5. договору), а також за відсутності жодних заперечень щодо неналежного виконання позивачем його договірних зобов'язань за договором до звернення позивачем до суду з даним позовом та вимогами до відповідача, суд відхиляє заперечення відповідача у повному обсязі.
У зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 814 441,00 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню у розмірі 10 684,93 грн.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 6.3. договору, відповідно до якого сторони погодили, що покупець за порушення строків оплати товару, поставленого за договором, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості фактично поставленого товару за кожен день затримки оплати.
Нарахування пені здійснено позивачем за періоди: з 29.10.2022 по 18.11.2022, 05.11.2022 по 18.11.2022, 12.11.2022 по 18.11.2022.
Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що сума пені становить 10 684,93 грн, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 10 684,93 грн підлягають задоволенню.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСЬКИЙ СИР» повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСЬКИЙ СИР» (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 10, ідентифікаційний код 43673345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» (15600, Чернігівська обл., Менський р-н, місто Мена, ВУЛИЦЯ ПІЩАНІВСЬКА, будинок 28, ідентифікаційний код 30481568) основний борг у розмірі 814 441,00 грн, пеню у розмірі 10 684,93 грн та судовий збір у розмірі 12 376,89 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.02.2023.
Суддя О.В. Гулевець