ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2023Справа № 910/4863/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», м. Київ
про визнання зобов'язань припиненими,
Представники:
від позивача: Кулік С.В.;
від відповідача: Кулинич В.П., Монастирський Д.О.
Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - АТ «ЗЗФ»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»/відповідач) про визнання припиненими усіх зобов'язань АТ «ЗЗФ» перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №4З10282Д від 01.10.2010, у зв'язку із їх повним виконанням, проведеним належним чином.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невизнання АТ КБ «Приватбанк» права АТ «ЗЗФ» на припинення зобов'язань за вказаним кредитним договором у зв'язку із повним їх виконанням, проведеним належним чином. При цьому, позивач стверджує, що порушення відповідачем прав позивача виникло внаслідок звернення з позовом до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль), в якому АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що позивач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.06.2022 позовну заяву АТ «ЗЗФ» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.
30.06.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.06.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.08.2022.
21.07.2022 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про об'єднання справ №910/4863/22, №910/4948/22, №910/4950/22, №910/4941/22, №910/4864/22, №910/4862/22, №910/4946/22, №910/4861/22 та №910/4865/22 в одне провадження.
22.07.2022 до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву, в якому АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що звернення АТ КБ «ПриватБанк» із позовом до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль) не призвело до невизнання або порушення прав позивача, а тому у АТ «ЗЗФ» відсутні будь-які передумови та підстави звертатися із позовом до відповідача про визнання припиненими зобов'язань. Також, відповідач зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не може бути застосований за обставин, які наведені у справі, оскільки не призведе до відновлення суб'єктивних прав позивача з огляду на відсутність в останнього права на припинення зобов'язання, а тому відсутній спір про право.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.07.2022 задовольнив клопотання позивача про об'єднання справ, зокрема, об'єднав в одне провадження справи №910/4863/22, №910/4948/22, №910/4950/22, №910/4941/22, №910/4864/22, №910/4862/22, №910/4946/22, №910/4861/22 та №910/4865/22, присвоїв об'єднаній справі №910/4863/22, постановив здійснювати розгляд об'єднаної справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання в об'єднаній справі №910/4863/22 на 22.08.2022.
Отже, у справах №910/4948/22, №910/4950/22, №910/4941/22, №910/4864/22, №910/4862/22, №910/4946/22, №910/4861/22 та №910/4865/22 позивач просить суд визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» за кредитними договорами №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, у зв'язку із повним їх виконанням, проведеним належним чином, при цьому, з позовних матеріалів у справах №910/4948/22, №910/4950/22, №910/4941/22, №910/4864/22, №910/4862/22, №910/4946/22, №910/4861/22, №910/4865/22 також вбачається, що підстави для звернення до суду з цими позовами є тотожними підставам, викладеним у позовній заяві у справі №910/4863/22.
04.08.2022 до канцелярії суду відповідачем подано відзиви на позовні заяви по об'єднаним справам, а також клопотання про залишення позовів без розгляду та клопотання про закриття провадження у справі.
16.08.2022 через відділ діловодства суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи № 910/4863/22.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.08.2022 у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи №910/4863/22 відмовив, вказану заяву передав для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Господарський суд міста Києва (суддя Картавцева Ю.В.) ухвалою від 18.08.2022 у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи №910/4863/22 відмовив.
19.08.2022 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в об'єднаній справі, а також клопотання про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у справі.
19.08.2022 до канцелярії суду позивачем подано заперечення проти клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду, а також заперечення проти клопотання позивача про закриття провадження у справі та відповідь на відзив із заявою про продовження строку на його подання.
22.08.2022 до канцелярії суду відповідачем подано доповнення до клопотання про залишення позову без розгляду.
22.08.2022 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.08.2022 призначив підготовче засідання на 19.09.2022.
19.09.2022 до канцелярії суду відповідачем подано заперечення проти заяви про продовження строку для подачі відповіді на відзив.
19.09.2022 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
19.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 10.10.2022.
04.10.2022 через відділ діловодства суду від АТ КБ «ПриватБанк» вдруге надійшла заява про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи № 910/4863/22.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.10.2022 у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи №910/4863/22 відмовив, вказану заяву передав для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Господарський суд міста Києва (суддя Сташків Р.Б.) ухвалою від 07.10.2022 у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи №910/4863/22 відмовив.
Підготовче засідання 10.10.2022 не відбулося.
Господарський суд міста Києва ухвалами від 17.10.2022 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 21.11.2022.
21.11.2022 у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі, а також клопотань про зловживання правом та залишення позовних заяв в об'єднаній справі без розгляду, з наступних підстав.
Однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно із п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
За приписами статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Критеріями завідомо безпідставного позову є його очевидна неправомірність, про що може свідчити подання позову всупереч наявних правових висновків у спірних правовідносинах, установлених суспільних і судових поглядах на них, тощо.
Для застосування п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України важливе практичне значення також має вказівка положень закону на "завідомість" подання безпідставного позову, яка свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З наведеного слідує, що підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Водночас, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Звернення АТ «ЗЗФ» до суду з цим позовом є реалізацією його права на судовий захист зазначеним вище способом.
Отже, припущення відповідача щодо помилкового тлумачення позивачем змісту позовної заяви, яка подана банком до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль), без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не можуть достеменно свідчити про зловживання позивачем процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України та бути підставами для залишення позову без розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду з наведених відповідачем підстав є у даному випадку обмеженням позивача у доступі до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, за таких обставин, суд вважає необґрунтованими клопотання відповідача про залишення позовних заяв в об'єднаній справі без розгляду.
Крім того, обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі №910/4863/22 відповідач зазначає, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки позов спрямований на встановлення юридичних фактів, а не захисту інтересів позивача.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У відповідності до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі визнання права.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невизнання відповідачем у поданому позові до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль) належного виконання АТ «ЗЗФ» своїх зобов'язань за кредитними договорами, та як наслідок невизнання права позивача на припинення зобов'язань за цими кредитними договорами у зв'язку із повним їх виконанням.
Отже, дослідивши позовні матеріали та заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає, що кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, тому суд вважає клопотання відповідача про закриття провадження у справі необґрунтованим та відповідно не підлягає задоволенню.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.11.2022 також відмовив позивачу у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.
21.11.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.01.2023.
23.01.2023 до канцелярії суду відповідачем подано додаткові письмові пояснення по справі.
23.01.2023 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Зокрема, представник АТ «ЗЗФ» підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представники АТ КБ «ПриватБанк» проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовні заяви в об'єднаній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.10.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З10282Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 9 300 000,00 (дев'ять мільйонів триста тисяч) доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10282Д з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2010).
Строк повернення кредиту: 28.11.2011 (п. А3 договору №4З10282Д).
04.01.2007 між ПриватБанком (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З1075Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 14 000 000,00 (чотирнадцять мільйонів) доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З1075Д).
Строк повернення кредиту: 15.06.2007 (п. А3 договору №4З1075Д з урахуванням додаткової угоди від 11.06.2007).
01.11.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З10304Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 9 300 000,00 (дев'ять мільйонів триста тисяч) доларів США (з урахуванням додаткової угоди від 12.11.2010), на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10304Д).
Строк повернення кредиту: 21.12.2011 (п. А3 договору №4З10304Д).
01.11.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З10303Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 9 300 000,00 (дев'ять мільйонів триста тисяч) доларів США (з урахуванням додаткової угоди від 10.11.2010), на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10303Д).
Строк повернення кредиту: 21.12.2011 (п. А3 договору №4З10303Д).
01.11.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З10283Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 9 300 000,00 (дев'ять мільйонів триста тисяч) доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10283Д).
Строк повернення кредиту: 01.11.2011 (п. А3 договору №4З10283Д).
01.11.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З10284Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 9 300 000,00 (дев'ять мільйонів триста тисяч) доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10284Д).
Строк повернення кредиту: 01.11.2011 (п. А3 договору №4З10284Д).
04.01.2007 між ПриватБанком (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З1074Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 14 000 000,00 (чотирнадцять мільйонів) доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З1074Д).
Строк повернення кредиту: 15.06.2007 (п. А3 договору №4З1074Д з урахуванням додаткової угоди від 11.06.2007).
01.07.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З10145Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 9 300 000,00 (дев'ять мільйонів триста тисяч) доларів США (з урахуванням додаткової угоди від 15.07.2010), на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10145Д).
Строк повернення кредиту: 27.06.2011 (п. А3 договору №4З10145Д).
02.07.2007 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4З1194Д, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмірі 14 851 400 (чотирнадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят одна тисяча чотириста) доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З1194Д).
Строк повернення кредиту: 01.07.2008 (п. А3 договору №4З1194Д).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов перелічених вище кредитних договорів відповідачем надано кредитні кошти позивачу на такі суми, зокрема:
- за кредитним договором №4З10282Д від 01.10.2010 на загальну суму 18 600 000,00 доларів США;
- за кредитним договором №4З1075Д від 04.01.2007 на загальну суму 28 000 000,00 доларів США;
- за кредитним договором №4З10304Д від 01.11.2010 на загальну суму 30 603 325,60 доларів США;
- за кредитним договором №4З10303Д від 01.11.2010 на загальну суму 9 494 332,00 доларів США;
- за кредитним договором №4З10283Д від 01.11.2010 на загальну суму 21 200 488,50 доларів США;
- за кредитним договором №4З10284Д від 01.11.2010 на загальну суму 18 656 516,70 доларів США;
- за кредитним договором №4З1074Д від 04.01.2007 на загальну суму 30 340 695,16 доларів США;
- за кредитним договором №4З10145Д від 01.07.2010 на загальну суму 18 600 000,00 доларів США;
- за кредитним договором №4З1194Д від 02.07.2007 на загальну суму 74 100 563,50 доларів США.
В обґрунтування заявленого позову АТ «ЗЗФ» посилається на те, що після отримання кредитних коштів на виконання положень зазначених вище кредитних договорів, з метою належного виконання договірних зобов'язань здійснив повернення кредитних коштів (погашення кредиту). Крім того, позивач стверджує, що у повному обсязі та належним чином сплачено АТ КБ «ПриватБанк» усі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами кредитних договорів №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007.
Проте, на початку 2022 року позивачу стало відомо, що АТ КБ «ПриватБанк» подало позовну заяву до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль). Зокрема, підставами для звернення до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль) банком указано, що у рамках шахрайських дій мажоритарні акціонери начебто змусили банк укласти низку кредитних договорів на значні суми з фіктивними компаніями, що перебували у власності та/або під контролем мажоритарних акціонерів (в тому числі АТ «ЗЗФ»), для законної господарської діяльності. Загалом ці кошти переказувалися на банківські рахунки цих компаній (або інших фіктивних компаній) у банку в його відділеннях в Україні або в його Кіпрській філії, а потім переказувалися з одних рук в інші і з рахунка на рахунок для їх «відмивання» і з метою приховування шахрайських схем через мережу банківських рахунків у банку, відкритих на ім'я інших та додаткових фіктивних компаній. Кошти, які були незаконно вилучені з банку, після їх «відмивання» були вкрадені в особистих інтересах мажоритарних акціонерів. Банк заявляє, що в дійсності кредити, які він надавав, ніколи не виплачувалися, оскільки такі виплати не можна вважати дійсними, тому мають бути проігноровані при розрахунках збитків банку (розділ «Вступ» позову до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль).
Отже, у поданому до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль) позові банк зазначає про обставини щодо невиконання Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», зобов'язань за кредитними договорами.
Крім того, у відзивах на позовні заяви в об'єднаній справі відповідач також не заперечує та визнає, що банк подав зазначений вище позов до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль).
АТ КБ «ПриватБанк», у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про таке:
- АТ «ЗЗФ» помилково вважає, що на підставі статті 599 ЦК України у нього наявне суб'єктивне «право на припинення зобов'язань», які виникли із зазначених вище кредитних договорів; позивач помилково стверджує, що його права за кредитними договорами не визнаються у даній справі. Звертаючись із позовом до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль), банк не визнає/не заперечує існування такого права;
- АТ «ЗЗФ» не є відповідачем за ізраїльським позовом банку та останній не заявив до позивача жодних позовних вимог будь-якого характеру, зокрема, відповідач не звертався до позивача з вимогою про стягнення коштів за кредитними договорами та не зазначає, що не визнає будь-якого права позивача за кредитними договорами;
- в ізраїльському позові банк не заперечує проти факту, що позивач перерахував банку грошові кошти за кредитними договорами.
Зокрема, в позові банку, поданому до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль), серед іншого зазначено також таке:
- «Кошти, отримані в результаті цих позик, використовувалися не відповідно до заявлених в кредитних договорах цілей, а передавалися на рахунки інших компаній, які також перебували у власності та/або під контролем мажоритарних акціонерів, з метою маскування їх джерела та у спосіб з характерними рисами схеми відмивання коштів.» (п. 20.3. ізраїльського позову);
- «Якщо якісь позики виплачувалися, то такі виплати здійснювалися коштами, вилученими з банку аналогічним або подібним способом, тобто йшлося про ту ж саму циклічну схему шахрайства (рециркуляцію кредиту), обману та привласнення» (п. 20.5. ізраїльського позову);
- «Суми, заявлені у цій позовній заяві, пов'язані з конкретною схемою привласнення, яка буде описана нижче і яка стосується коштів, що були викрадені і незаконно вилучені з банку і незаконно переказані в Ізраїль через ізраїльський рахунок компанії St John LTD» (п. 24 ізраїльського позову);
- «Банк через свій головний офіс у місті Дніпро, Україна або Кіпрську філію надав позики компаніям, що перебували у власності та/або під контролем мажоритарних акціонерів («пов'язані компанії»), через рахунки цих компаній банку. Йшлося про удавані позики, які надавалися з метою обманути банку. Отож, не було жодного зв'язку між ціллю позики, заявленою у договорі, і кінцевою ціллю фактичним використанням коштів, призначенням яких було спотворення помилкового враження, що кошти було отримано для нібито законних комерційних цілей, тоді як позичальники, не маючи наміру і навіть не будучи спроможними виконати свої зобов'язання перед банком, просто переводили кошти далі іншим пов'язаним компаніям без жодної законної цілі («удавані позики»). Кошти, що надавалися в результаті удаваних позик, використовувалися не відповідно до заявленої цілі, а через короткий час переводилися на рахунки пов'язаних компаній у Кіпрській філії» (п. 25.1., п. 25.3. ізраїльського позову);
- «Потім кошти перераховувалися між різними рахунками інших пов'язаних компаній (транзитні компанії), що зазвичай знаходилися у Кіпрській філії. Банківські перекази були здійснені під нібито логічним прикриттям «згідно з угодою», «для придбання товарів» або «продукції» або «згідно з рахунком» … Після прокручення грошей між банківськими рахунками різних транзитних компаній значні суми коштів осідали на рахунку компанії Divot Enterprises Limited (далі - Divot) у Кіпрській філії … Компанія Divot переказувала кошти, які зараховувалися на її банківський рахунок у Кіпрській філії, на кіпрський рахунок компанії St John LTD…» (п. 25.4, п. 25.5, п. 25.6. ізраїльського позову);
- «Компанія St John LTD добровільно ліквідувалася в 2014 році і не володіє ніякими активами, в той час як кошти банку не повернуті» (п. 36.1. ізраїльського позову);
- «Якщо удавані позики нібито погашалися, банк заявляє, що це нібито погашення здійснювалося шляхом використання схем циклічного перекредитування (як це вже описувалося) через використання коштів, виділених банком нібито позичальникам (які насправді були компаніями, що перебували у власності та/або під фактичним контролем мажоритарних акціонерів) («циклічні позики»). Ці нібито позики і їх нібито погашення здійснювалося з метою замаскувати та/або завершити шахрайські схеми, здійсненні проти банку виключно зі схемою привласнення. Тому слід ігнорувати ці виплати, оскільки в будь-якому випадку, вони є законним погашенням удаваних позик, а останніх слід розглядати як такі, що ніколи не були погашені (не їх тіло, ні відсотки по ним). Банк заявлятиме, якщо така потреба виникне, то циклічні позики також були наслідком привласнення і обману та/або суперечили порядку відповідно до права України та/або Кіпру, і не є дійсним погашенням цих позик» (п. 38 ізраїльського позову);
- «Банку заподіяна шкода в сумі 1 209 900 000,00 доларів США, які були незаконно вилучені з його володіння у рамках і внаслідок схеми привласнення, або як 1) відстежуваний переказ та/або кошти банку, отримані відповідно до удаваних кредитів; або, альтернативно, в результаті схем, які спричинили банку шкоду. Ця шкода спричинена незаконними діями та/або бездіяльністю та/або рішеннями Коломойського і Боголюбова» (п. 66 ізраїльського позову).
За твердженням позивача, у поданому до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль) позові АТ КБ «ПриватБанк», здійснюючи виклад фактичних обставин справи та описуючи підстави позову, вказує на те, що Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», не виконало свої договірні зобов'язання за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, оскільки не погасило заборгованість за ними перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та використовувало кредитні кошти, які отримувалися позивачем в рамках кредитних договорів №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, на цілі, що суперечили їх умовам, тобто не використовував кредитні кошти для фінансування поточної діяльності підприємства, а також те, що позивач причетний до відмивання коштів та протиправної рециркуляції кредитів, що передбачало, зокрема, погашення заборгованості за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007 за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися АТ «ЗЗФ» за іншими кредитними договорами.
Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача про визнання припиненими усіх зобов'язань АТ «ЗЗФ» перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, укладеними між АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ЗЗФ», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, в обґрунтування позовних вимог вказує, що, оскільки будь-які зобов'язання між ним та відповідачем, виникнення та існування яких було обумовлено кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, були припинені шляхом виконання, проведеним належним чином, та яке, у свою чергу, було прийняте АТ КБ «ПриватБанк», що є управненою стороною у розумінні положень ч. 1 ст. 203 ГК України, то за таких обставин у відповідача відсутні будь-які підстави для невизнання права позивача на припинення зобов'язання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; припинення правовідношення.
Згідно з частинами першою, другою і четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин першої і другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені кредитні договори №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, відповідно до яких відповідачем надані позивачу кредитні кошти.
Також, судом встановлено, що позивачем було отримано та повернуто кредитні кошти за цими кредитними договорами в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося представником АТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні.
Судом встановлено, що сторонами в умовах кредитних договорів №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007 не визначено видів джерел походження грошових коштів, за рахунок яких позивачем проводитиметься погашення кредиту або сплата на користь відповідача усіх процентів, винагород та інших виплат, які визначені в умовах цих кредитних договорів, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких доказів.
Разом із тим, суд відзначає, що у відзивах на позовну заяву відповідач не заперечує та визнає повернення позивачем кредитних коштів за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007.
Зокрема, з матеріалів справи також вбачається належне виконання позивачем умов укладених з відповідачем кредитних договорів №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, у тому числі повна сплата позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інших платежів, які передбачалися умовами цих кредитних договорів, що підтверджується: виписками АТ КБ «ПриватБанк» з рахунків позивача, платіжними дорученнями та довідками АТ КБ «ПриватБанк» про повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами цих кредитних договорів.
Крім того, дослідивши усі докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що кредитні кошти, які отримувались позивачем за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, використовувалися позивачем в порядку та умовах, передбачених цими кредитними договорами, і на ціль, передбачену умовами кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності товариства, а також позивачем повернуто на користь відповідача кредитні кошти та сплачено усі проценти, винагороди та інші виплати, які встановлювались умовами кредитних договорів, у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами.
Зокрема, АТ «ЗЗФ» надало суду докази, які підтверджують цільове використання кредитних коштів, які отримувалися позивачем в рамках виконання кредитних договорів, а саме, з наданих позивачем доказів вбачається, що кредитні кошти, які були отримані АТ «ЗЗФ» за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, були використані позивачем на фінансування поточної діяльності позивача, що підтверджується наданими договорами купівлі-продажу товару, банківськими виписками та актами звірки взаємних розрахунків щодо виконання таких договорів.
Судом вище встановлено, що умовами кредитних договорів №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, укладених між позивачем та відповідачем не визначено видів джерел походження грошових коштів, за рахунок яких позивачем має проводитись погашення кредиту або сплата на користь відповідача усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів.
Так, на підтвердження джерел походження грошових коштів, за рахунок яких позивачем було погашено кредитні зобов'язання та сплачено проценти, винагороду та інші виплати, які передбачені умовами кредитних договорів №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, АТ «ЗЗФ» надало суду такі докази:
- за кредитним договором №4З10282Д від 01.10.2010 надано суду: контракт купівлі-продажу №251110Z від 25.11.2010, укладений між CHEMSTAR PRODUCTS LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акт звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З1075Д від 04.01.2007 надано суду: контракт купівлі-продажу №200207Z від 20.02.2007, укладений між EMPIRE CHEMICAL LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акт звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З10304Д від 01.11.2010 надано суду: контракти купівлі-продажу №161110Z від 16.11.2010, №171110Z від 17.11.2010, №190111Z від 19.01.2011, №221110Z від 22.11.2010, № №200111Z від 20.01.2011, №160211Z від 16.02.2011, укладені між CHEMSTAR PRODUCTS LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акти звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З10303Д від 01.11.2010 надано суду: контракти купівлі-продажу №241110Z від 24.11.2010, №161110Z від 16.11.2010, №151110Z від 15.11.2010, укладені між CHEMSTAR PRODUCTS LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акти звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З10283Д від 01.11.2010 надано суду: контракти купівлі-продажу №251010Z від 25.10.2010, №121110Z від 12.11.2010, укладені між CHEMSTAR PRODUCTS LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акти звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З10284Д від 01.11.2010 надано суду: контракти купівлі-продажу №271010Z від 27.10.2010, №251010Z від 25.10.2010, №101110Z від 10.11.2010, укладені між CHEMSTAR PRODUCTS LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акти звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З1074Д від 04.01.2007 надано суду: контракт купівлі-продажу №55 від 28.12.2006, укладений між NERON VENTURES LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акт звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З10145Д від 01.07.2010 надано суду: контракти купівлі-продажу №19011Z від 19.01.2011, №200111Z від 20.01.2011, №280910Z від 28.09.2010, №290910Z від 29.09.2010, укладені між CHEMSTAR PRODUCTS LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акти звірки взаємних розрахунків;
- за кредитним договором №4З1194Д від 02.07.2007 надано суду: контракти купівлі-продажу №041007Z від 04.10.2007, №050380Z від 05.03.2008, №150108Z від 15.01.2008, №150807Z від 15.08.2007, №151107Z від 15.11.2007, №190208Z від 19.02.2008, №200907Z від 20.09.2007, №250607Z від 25.06.2007, №281107Z від 28.11.2007, укладені між EMPIRE CHEMICAL LLC та АТ «ЗЗФ», банківські виписки по рахунку, акти звірки взаємних розрахунків.
Отже, дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що проведення наведених вище платежів, які здійснювалися АТ «ЗЗФ» внаслідок використання кредитних коштів та їх погашення за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007 підтверджується матеріалами справи.
При цьому, як зазначено судом вище, факт виконання позивачем своїх зобов'язань у повному обсязі за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007 відповідачем не заперечується.
Отже, з наведеного вбачається, що кредитні кошти, які отримувались позивачем за наведеними кредитними договорами, використовувалися АТ «ЗЗФ» в порядку та умовах, передбачених кредитними договорами, і на ціль, передбачену умовами кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності АТ «ЗЗФ».
Також матеріалами справи підтверджується, що АТ «ЗЗФ» повернуло на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти та сплатило на користь АТ КБ «ПриватБанк» усі проценти, винагороди та інші виплати, які встановлювались умовами кредитних договорів, у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами, та за рахунок коштів, отриманих АТ «Запорізький завод феросплавів» від господарської діяльності та не за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися АТ «ЗЗФ» за іншими кредитними договорами.
Абзацом першим частини першої і частиною третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про те, що згідно з чинним законодавством України, а саме статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом; ні кредитним договором, ані законом України не встановлюється окреме/самостійне «право» позивача на припинення зобов'язань, які виникають з кредитних договорів, натомість статтею 599 ЦК України (аналогічне за змістом положення міститься і у частині першій статті 203 Господарського кодексу України) передбачено, що припинення виконаного зобов'язання відбувається автоматично - в силу закону України і для того, щоб виконане зобов'язання припинилося, не потребується жодної вольової дії з боку зобов'язаної сторони (такої як реалізація «права на припинення зобов'язання», якого взагалі не існує).
За твердженнями відповідача, стаття 599 ЦК України не передбачає жодного додаткового чи самостійного «права на припинення зобов'язання» боржника за договором, а також ця стаття не може бути використана як правова підстава для подання позивачем позову до відповідача щодо такого «права».
Також відповідач зазначає, що правова природа обраного позивачем у даній справі способу захисту (визнання «права» боржника, передбаченого статтею 599 ЦК України, на припинення зобов'язання) шляхом визнання припиненими зобов'язань за кредитними договорами вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту не може бути застосований за обставин даної справи. Так, навіть якщо позов буде задоволено, це не призведе до відновлення відповідних суб'єктивних прав АТ «Запорізький завод феросплавів» з огляду на відсутність у позивача самого «права на припинення зобов'язання», що могло б бути відновленим.
Разом із тим, суд зазначає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №911/169/16, від 19.06.2018 у справі №916/993/17 і від 03.04.2019 №913/317/18.
Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ГПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається.
Отже, АТ КБ «ПриватБанк», подаючи позов до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль), в якому викладає обставини нецільового використання АТ «ЗЗФ» отриманих за кредитними договорами коштів, фактично вказує про неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, тобто, не визнає виконання позивачем таких кредитних договорів, проведеними належним чином.
При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що законодавство України не передбачає наявності такого способу захисту права, як визнання припиненими зобов'язання.
До прав, які підлягають судовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права. Загальні засади цивільного законодавства і засади здійснення судочинства закріплюють право особи на захист у суді будь-яких порушених або невизнаних прав.
Як зазначено судом вище, у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
Припинення договірного зобов'язання шляхом його виконання, проведеного належним чином, є юридичним фактом, наслідком якого є втрата сторонами такого зобов'язання статусу кредитора і боржника у зобов'язанні і, відповідно, права будь-яких взаємних вимог один щодо одного.
Позивачем надано суду належні та допустимі докази наявності обставин та ознак того, що АТ КБ «ПриватБанк» не визнається право АТ «ЗЗФ» на припинення зобов'язань за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007, що свідчать про обґрунтованість та правомірність заявленої позивачем позовної вимоги.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін, слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пункту першого частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
Можливість захисту прав особи у такий спосіб як визнання права боржника на припинення зобов'язання за договором підтверджується також висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 в аналогічній категорії спору.
Частинами першою і другою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних вище обставин, ураховуючи, що кредитні договори №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007 є припиненими виконанням та відповідно усі зобов'язання АТ «ЗЗФ» перед АТ КБ «ПриватБанк», які були передбачені, обумовлені та пов'язані з кредитними договорами, припинились виконанням, проведеним належним чином, яке було прийняте АТ КБ «Приватбанк» як управненою стороною таких зобов'язань, суд дійшов висновку, що в АТ КБ «Приватбанк» відсутні правові підстави стверджувати про наявність зобов'язань АТ «ЗЗФ» перед банком за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007 або про їх неналежне виконання зі сторони АТ «ЗЗФ», а права останнього підлягають захисту шляхом визнання припиненими усіх зобов'язань позивача перед відповідачем за наведеними вище кредитними договорами виконанням, проведеним належним чином.
Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «ЗЗФ» до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими усіх зобов'язань АТ «ЗЗФ» перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами №4З10282Д від 01.10.2010, №4З1075Д від 04.01.2007, №4З10304Д від 01.11.2010, №4З10303Д від 01.11.2010, №4З10283Д від 01.11.2010, №4З10284Д від 01.11.2010, №4З1074Д від 04.01.2007, №4З10145Д від 01.07.2010, №4З1194Д від 02.07.2007 у зв'язку із повним їх виконанням, проведеним належним чином, що має наслідком їх задоволення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» задовольнити.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10282Д від 01.10.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З1075Д від 04.01.2007, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10304Д від 01.11.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10303Д від 01.11.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10283Д від 01.11.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10284Д від 01.11.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З1074Д від 04.01.2007, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10145Д від 01.07.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З1194Д від 02.07.2007, укладеним між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) судовий збір у розмірі 22 329 (двадцять дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 02.02.2023.
Суддя В.В. Бондарчук