номер провадження справи 27/108/22
23.01.2023 Справа № 908/1497/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (01001 м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10, ідентифікаційний код юридичної особи 30725226)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гладун Юлії Євгенівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1 112 755 грн. 91 коп.
за участю
представника позивача: Мітченко Т.В., дов. № б/н від 22.12.2022
представник відповідача: не прибув
Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гладун Юлії Євгенівни 1 039 211 грн. 30 коп. основного боргу, 30 353 грн. 28 коп. інфляційного збільшення, 5 893 грн. 61 коп. 3 % річних, 37 297 грн. 72 коп. пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 25.08.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1497/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 30.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1497/222, присвоєно справі номер провадження 27/108/22 розгляд справи по суті призначено на 28.09.2022.
Ухвалою суду від 28.09.2022 в порядку ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.10.2022.
Ухвалою суду від 31.10.2022 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1497/22 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 22.12.2022.
Ухвалою суду від 22.12.2022 в порядку ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 12.01.2023.
Ухвалою суду від 12.01.2023 в порядку ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 23.01.2023.
У судовому засіданні 23.01.2023 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
23.01.2023 судове засідання у справі проведено у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення "ЕasyСоn".
Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
В засіданні суду 23.01.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 23.01.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
23.01.2023 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, ухвали надіслані на адресу відповідача повертались до суду з позначкою пошти: за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1497/22.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
18.12.2020 Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» (Постачальник) та Фізичною особою підприємцем Гладун Юлією Євгеніївною (Покупець) був укладений Договір поставки № СОК-189000050 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари зазначені у Додатках-Специфікаціях (у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Приписами п.п. 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний передавати у власність Товар, в строках та на умовах, погоджених сторонами, а Покупець зобов'язаний оплачувати вартість товару в порядку та у строки передбачені цим Договором та/або відповідною Специфікацією.
Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється в строк 120 календарних днів з дати її відвантаження Покупцю. Дата відвантаження визначається за видатковою накладною Постачальника. Оплата вартості товару, отриманого Покупцем в межах дії цього Договору за всіма видатковими накладними, здійснюється ним не пізніше 15.12.2021.
Позивач посилався на те, що ним було виконано умови договору та поставлено відповідачу товар, натомість відповідач виконав своє зобов'язання частково, в зв'язку з чим сума боргу склала 1039211 грн. 30 коп., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що відповідачу позивачем був поставлений товар на загальну суму 1600886 грн.71 коп., а саме: за видатковою накладною № 113008 від 13.01.2021 на суму 16711 грн. 62 коп., за видатковою накладною № 126001 від 26.01.2021 на суму 13622 грн. 17 коп., за видатковою накладною № 201012 від 01.02.2021 на суму 5000 грн. 00 коп., за видатковою накладною № 205010 від 05.02.2021 на суму 20462 грн. 74 коп., за видатковою накладною № 305018 від 05.03.2021 на суму 18140 грн. 36 коп., за видатковою накладною № 305021 від 05.03.2021 на суму 47859 грн. 97 коп., за видатковою накладною № 405009 від 05.04.2021 на суму 110838 грн. 60 коп., за видатковою накладною № 405023 від 05.04.2021 на суму 60753 грн. 80 коп., за видатковою накладною № 406011 від 06.04.2021 на суму 20659 грн. 24 коп., за видатковою накладною № 409006 від 09.04.2021 на суму 1049212 грн. 80 коп., за видатковою накладною №421023 від 21.04.2021 на суму 20816 грн. 03 коп., за видатковою накладною № 517023 від 17.05.2021 на суму 15496 грн. 56 коп., за видатковою накладною № 519001 від 19.05.2021 на суму 82648 грн. 62 коп., за видатковою накладною № 524004 від 24.05.2021 на суму 6010 грн. 59 коп., за видатковою накладною № 615003 від 15.06.2021 на суму 109857 грн. 70 грн., за видатковою накладною № 712015 від 12.07.2021 на суму 2795 грн. 91 коп.
Відповідач здійснив часткову оплату за Товар в розмірі 561675 грн. 41 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 202 від 20.01.2021 на суму 5000 грн., № 203 від 27.01.2021 на суму 13 622 грн. 17 коп., № 222 від 15.04.2021 на суму 20659 грн. 24 коп., № 225 від 21.04.2021 на суму 49100 грн. № @2 pl 416251 від 14.05.2021 на суму 50000 грн., № @2pl016336 від 17.05.2021 на суму 60000 грн., № 2pl416251 від 10.06.2021 на суму 100000 грн., № 241 від 11.06.2021 на суму 13648 грн., №252 від 12.07.2021 на суму 5000 грн., № 277 від 16.11.2021 на суму 100000 грн., № 278 від 17.11.2021 на суму 50000 грн., № 279 від 18.11.2021 на суму 94646 грн.
Отже, загальна сума поставленого позивачем та не оплаченого відповідачем Товару за Договором склала 1039211 грн. 30 коп.
За таких обставин, судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а відповідач в свою чергу, в порушення умов Договору та норм діючого законодавства України не сплатив повну вартість отриманого Товару, чим допустив порушення своїх зобов'язань за Договором.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 1039211 грн. 30 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься, зокрема, 3 % річних.
Позивачем заявлені вимоги за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 про стягнення 5893 грн. 61 коп. 3 % річних та 30353 грн. 28 коп. інфляційних втрат за період з січня 2022 по лютий 2022.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції перевірені судом та встановлено, що розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції виконано вірно. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 5893 грн. 61 коп. 3 % річних та 30353 грн. 28 коп. інфляційних втрат за період з січня 2022 по лютий 2022.
Також заявлено до стягнення з відповідача 37297 грн. 72 коп. пені за період з 17.12.2021 по 23.02.2022.
Відповідно до п. 8.3 Договору передбачено, що в разі прострочення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день простроченої заборгованості.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Факт порушення відповідачем його зобов'язань є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача 37297 грн. 72 коп. пені за період з 17.12.2021 по 23.02.2022.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" до Фізичної особи-підприємця Гладун Юлії Євгенівни задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гладун Юлії Євгенівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (01001 м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10, ідентифікаційний код юридичної особи 30725226) 1039211 (один мільйон тридцять дев'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 30 коп. основного боргу, 5893 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 61 коп. 3 % річних, 30353 (тридцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 28 коп. втрат від інфляції, 37297 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 72 коп. пені, 16691 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 02.02.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.