вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/78/23
Cуддя Господарського суду Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову №17- 01/22-1, яка надійшла до суду 31.01.2023,
за позовом: ТОВ "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ - 43552213, м. Київ, вул. О. Мишути, 10, оф. 214,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Садварія Івана Івановича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про: стягнення коштів,
ТОВ "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Садварія Івана Івановича з вимогою про стягнення з нього заборгованості у розмірі 419 311.97 грн. - сума основного боргу; 3% річних - 11 110.00 грн.; пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 152 299,84 грн.; інфляційне збільшення боргу - 92 899,04 грн. та сплаченого судового збору.
Разом із позовною заявою до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобілі, які належать ФОП Садварію Івану Івановичу.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2023 призначено головуючого суддю для розгляду заяви - Пригузу П.Д.
Позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1342,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №58 від 17.01.2023 року.
Подана заява обґрунтовується тим, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 200 158.41 грн. по рахунку №19472т від 15.02.2022; на суму 160 946,38 грн. по рахунку №19755т від 22.02.2022; 58 207.18 грн. по рахунку № НОМЕР_2 т від 27.02.2022 року. Непогашення відповідачем даної заборгованості і стало підставою звернення до суду із вказаною вище позовною заявою.
Позивач у поданій заяві зазначає, що в телефонній бесіді з відповідачем, останньому було запропоновано написати гарантійний лист для того, щоб відповідач зазначив, що протягом місяця після закінчення воєнного стану в Україні, останній почне розраховуватись. За твердженням позивача, відповідач повідомив, що борг визнає, але підписувати нічого не буде. Дана обставина на думку позивача дає підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
На підставі вищевикладеного, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступні автомобілі, що належать ФОП Садварій Івану Івановичу, а саме:
- MERCEDES AO3434BE, VIN- код - НОМЕР_3 ;
- MERCEDES AO9899AX, VIN- код - НОМЕР_4 ;
- MERCEDES AO3343ВМ, VIN- код - НОМЕР_5 ;
- MERCEDES AO9393ВК, VIN- код - НОМЕР_6 .
01.02.23 на адресу суду надійшли доповнення до заяви про забезпечення позову від заявника, в яких він зазначає, що Державна митна служба України у відповідь на його запит надала інформацію щодо того, що станом на 18.01.2023 вказані вище автомобілі перетинають митний кордон України.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Приписами ч. 1 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими ГПК України.
Частиною 1 ст. 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити зокрема: 1) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 2) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови в її задоволенні з наступних підстав. Позивач не зазначив в поданій заяві про забезпечення позову чітке обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також не надав інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Зокрема, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 4 автомобілі марки MERCEDES, які за його твердженням належать ФОП Садварію Івану Івановичу, однак не долучає жодних доказів (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; витяг з реєстру і т.д.) до матеріалів заяви, які б підтверджували право власності відповідача на згадані авто. Крім того, заявник не вказує моделі автомобілів, на які просить накласти арешт.
Розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, суд також зазначає, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна. Арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору. Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.
Накладення арешту на автомобілі не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами майнового характеру про стягнення коштів у розмірі 675 617.85 грн. Такий захід забезпечення позову не сприяє збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу та не впливає на неможливість в майбутньому забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову з майновими вимогами.
Згідно з частиною 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст. ст. 137, 140, 234 ГПК України, суд -
1. Відмовити заявнику Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР" у вжиті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступні автомобілі: MERCEDES AO3434BE, VIN- код - НОМЕР_3 ; MERCEDES AO9899AX, VIN- код - НОМЕР_4 ; MERCEDES AO3343ВМ, VIN- код - НОМЕР_5 ; MERCEDES AO9393ВК, VIN- код - НОМЕР_6 .
Копію ухвали направити заявнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 235, ст. 255 ГПК України, ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту. Апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду в установленому порядку.
Суддя П.Д. Пригуза