Справа № 307/212/23
Провадження № 3/307/70/23
02 лютого 2023 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Гримут В.І., за участі захисника Решетар В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення вчинене
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, мешканцем АДРЕСА_1 , передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 044627 від 13.01.2023, о 13.01.2023, 18.40 год., по вулиці Головній у с. Топчино, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину не визнав. Пояснив, що 13.01.2022, близько 18-й год., на автомобілі «Volkswagen Caddy», н/з НОМЕР_1 , за кермом якого була його дружина, він їхав по вул. Головній в с. Топчино. Біля одного з будинків зупинилися і деякий час стояли. В цей час до них під'їхали працівники поліції, які запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Він продув прилад, який йому надали поліцейські. На табло висвітилися цифри 0.24. Після цього поліцейські пояснили, що не мають до нього претензій і сказали що зараз включать відеокамеру, а йому під відеозапис потрібно сказати, що він відмовляється від проходження огляду на місці та в лікарні. Після цього один з працівників поліції почав фіксувати подію на боді камеру, а інший в момент пропозиції підказував йму жестами, щоб він відмовлявся від пропозиції пройти огляд. Від керування автомобілем його не відсторонювали, посвідчення водія не вилучали.
Вважаю, що провадження в даній справі слід закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП України передбачено, що адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
У рішенні у справі «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Абзацом. 4 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звернуто увагу на те, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
На відеозаписі долученому працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, який триває 1 хвилину 47 секунд, зафіксовано, що ОСОБА_1 стоїть на великій відстані від власного автомобіля. Невстановлена особа, ймовірно працівник поліції, включає відеозапис, про що повідомляє поліцейського, а той пропонує Офриму пройти освідчення на стан сп'яніння, а той відмовляється.
Об'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 статті 130 КУпПА є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом особою в стані сп'яніння, або у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом такого правопорушення є водії транспортного засобу, а суб'єктивна сторона вбачає наявність прямого умислу.
Відповідно до підпункту 1.10 п. 1 ПДР водієм являється особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 та підтверджували, що він керував транспортним засобом перед тим як відмовитися пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, до протоколу не долучено.
Відповідно до п. 5 Глави ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року 5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Однак поліцейський, який проводив відеофіксацію, у порушення Глави VII провів монтаж відеозапису, видаливши з нього ті обставини, які могли спростувати чи підтвердити пояснення ОСОБА_1 .
Дослідивши долучені до матеріалів справи докази було встановлено, що ними не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, керуючись стст. 245, 247 п. 1, 251, 280, 283 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд на протязі 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Тячівського
районного суду В.І. Гримут