2 лютого 2023 року м. Мукачево Справа №303/133/23
2-а/303/1/23
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2
до відповідачів: (1) Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;
(2) Управління патрульної поліції у Закарпатській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Ухвалою суду від 12 січня 2023 року по вищевказаній адміністративній справі позов було залишено без руху і позивачу було надано строк для виправлення недоліків позовної заяви.
Вказану ухвалу 16 січня 2023 року вручено позивачу.
31.01.2023 (Вх. №2092) на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, яка подана 25.01.2023 через засоби поштового зв'язку.
Як на підставу для задоволення заяви ОСОБА_1 посилається на те на те, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки уповноважений ним представник - адвокат Русин І.М. з 25.12.2022 по 30.12.2022 перебував за межами України. Також позивачем здійснено посилання на обставини щодо запровадження на території України воєнного стану.
Відносно наведених позивачем обставин суд зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Оскільки, предметом даного адміністративного позову є оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, то особливості провадження по даному позову встановленні статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою, яка має переваги над загальними нормами (в даному випадку над статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (строки звернення до адміністративного суду).
Так, частиною другою 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений процесуальний строк для подачі позовної заяви щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.
Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
По відношення до цього слід зазначити, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Так, норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду (стаття 123 вказаного кодексу).
Разом з тим, положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість поновлення та продовження процесуальних строків.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує винні дії (бездіяльність), та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними докази.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Так, позивач, як причину пропуску строку звернення до суду, зазначає, що уповноважений ним представник перебував за межами території України.
Водночас, позивачем не наведено обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі обставин поважності пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, з відповідним доказовим підтвердженням.
Як свідчать позовні матеріали, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом засобами поштового зв'язку 31.12.2022, хоча оскаржувана за предметом позову постанова винесена 30.10.2022.
З даних автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 звертався до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про скасування оскаржуваної постанови від 30.10.2022 (справа №303/8308/22, провадження №2-а/303/138/22).
На підставі ухвали суду від 02.12.2022, постановленої по справі №303/8308/22, позовну заяву повернуто на підставі пункту 3 частини четвертої статі 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена вище ухвала суду отримана позивачем особисто 15.12.2022, про що свідчать дані розписки (справа №303/8308/22, а.с. 18), а з вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду тільки 31.12.2022.
Аналізуючи аргументи ОСОБА_1 на предмет їх відповідності вищевказаним законодавчим приписам, враховуючи дату винесення оскаржуваної постанови (30.10.2022), а також дату отримання позивачем ухвали суду про повернення первісної позовної заяви (15.12.2022), суд визнає зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду (перебування представника позивача за межами України в період з 25.12.2022 по 30.12.2022) - неповажною.
Суд відхиляє наведені позивачем у заяві доводи, оскільки вони мають непереконливий характер та не позбавляли його практичної можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Будь-яких інших об'єктивних моментів, які б перешкоджали позивачу звернутися до суду в межах строку, визначеного процесуальним законом, заява від 31.01.2023 не містить.
Крім того, позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав наведено поважні причини щодо свого представника і не вказано про наявність поважних причин у нього, як позивача, для поновлення строку на звернення до суду з вказаним позовом.
При вирішенні спірного питання враховано правові позиції, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 і постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 824/284/19-а, від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19, від 17 квітня 2020 року у справі № 360/962/19, від 18 червня 2020 року у справі № 140/2024/19.
Також, суд звертає увагу на те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Фактичний аналіз матеріалів позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду свідчить про те, що такі не містять посилання на обставини, щоб перешкоджали позивачеві через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутися до суду в межах строку, встановленого законом.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин позовна заява підлягає поверненню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 121, 123, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України
1. В поновленні ОСОБА_1 процесуального строку для подання позовної заяви до суду - відмовити.
2. Позовну заяву повернути особі, яка її подала.
3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
5. Ухвала суду складена та підписана 02.02.2023.
Суддя В.В. Кость